В Міністерстві охорони здоров'я обговорили шляхи реформування та подальшого розвитку офтальмологічної служби в Україні, адже щорічно в Україні реєструється понад 3 тисячі нових випадків захворювань ока на кожні 100 тисяч дорослого населення, близько 2 тисяч з них потребують диспансерного нагляду. Про це інформує прес-служба МОЗ України
Серед первинних інвалідів по зору найтяжчу інвалідність мають інваліди на глаукому, яка в останні роки має тенденцію до збільшення показників поширеності. Факторами, які спричиняють постійно зростаюче число інвалідів-сліпих від глаукоми є: пізня стадія захворювання на момент його виявлення, високовартісні медичні препарати, недоліки в обстеженні хворих (згортання долікарського профілактичного вимірювання очного тиску), недооснащеність офтальмологічних кабінетів та інші. Інвалідність по зору є вагомою соціально-економічною проблемою та вимагає значних державних затрат.
За словами Віктора Шафранського, План дій для забезпечення загального доступу до здоров’я очей на 2014-2019 рр., схвалений Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я у 2013 році, має стати для України дорожньою картою на шляху подолання хвороби ока і запровадження гарантій профілактики, лікування, реабілітації та набуття динаміки оздоровлення пацієнтів з патологією зору. «В центрі будь-яких реформ в галузі охорони здоров’я повинні бути інтереси пацієнта з дотриманням принципів необхідності й достатності заходів лікування, рівних можливостей отримання офтальмологічної допомоги, гуманності, добровільності, доступності та відповідності сучасному рівню наукових знань», - зазначив заступник Міністра.
Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності "Офтальмологія" Оксана Вітовська зазначила, що з метою попередження виникнення та розвитку офтальмологічних захворювань і пов'язаної з ними інвалідності, має бути налагоджена чітка та послідовна робота з удосконалення офтальмологічної допомоги в Україні. В першу чергу, це кадрове та матеріально-технічне дооснащення, доопрацювання уніфікованих клінічних та локальних протоколів, збільшення кількості та удосконалення роботи глаукомних кабінетів по Україні, вирішення питання можливостей трансплантації рогівки в Україні, збільшення частки надання допомоги в амбулаторних умовах, створення реєстру хворих на глаукому, розробки Державної програми профілактики сліпоти внаслідок глаукоми, націленість на профілактичну медицину.
Також нагальним, особливо в умовах війни в Україні, є питання реконструкції та очного протезування. Зокрема, потребує змін законодавство в частині віднесення протезів та епіпротезів до технічних засобів з можливістю їх використання в амбулаторних та побутових умовах.
Окремого вирішення потребує питання забезпечення інвалідів по зору засобами реабілітації (книги по Брайлю, аудіопрограмами), малозабезпечених верств населення штучними кришталиками, гіпотензивними краплями, інгібіторами VEGF, тощо.
