Слухай онлайн
Політика  |  Економіка  |  Cуспільство

Якщо перекрити контрабанду на кордонах, то це приблизно половина бюджету України

"А в нас 30% чорноземів світу. Ми можемо мати на рік (у середині 90-х років був відповідний звіт міністерства сільського господарства США) 150 млн тонн елітного зерна у разі правильних сучасних технологій... Щодо газу, нафти ми абсолютно самодостатні", - про це в інтерв'ю інтернет виданню "ГОРДОН" заявив колишній голова СБУ, екс-начальник Головного управління розвідки Міноборони України Ігор Смешко.

Ігор Смешко: Перед Першою світовою війною дрогобицьке нафтове родовище було одним із найбільших у Європі. Газ, якщо не помиляюся, ми видобуваємо за собівартістю 1000 грн, а населенню продаємо за ціною приблизно 7000 грн. Якщо подивитися правді в очі, то ніхто зараз не контролює, як цей газ, [видобутий] за такою низькою собівартістю, перепродують за кордон за ринковими європейськими цінами.

До речі, у Конституції України йдеться, що корисні копалини – це ексклюзивна власність народу України. Якби була справедливою рентна плата за воду, пісок, які йдуть на виробництво цементу, газ, нафту, які ми продаємо (незрозуміло і непрозоро), і ми скеровували її на те, аби кожна сім'я отримувала адресно від держави дотацію на виховання дітей, на малий приватний бізнес, на капіталовкладення, на здоров'я, ми могли б уже зараз вирішити цю проблему. Я вже не кажу про те, що якби ми перекрили контрабанду на наших кордонах, то отримували б ще приблизно половину бюджету країни. Додайте сюди те, про що нам весь час говорять наші американські та західні партнери: непрозоре використання і розподіл коштів державного бюджету. Якщо зіставити це з наповненням офшорів, скласти все разом, ми матимемо фінансовий ресурс, який дасть змогу вже зараз говорити, що ми можемо бути абсолютно самодостатніми.

Щоб подолати бідність, необхідні негайні реформи у двох сферах. По-перше, у матеріальній: це комплекс заходів із відновлення економічної могутності України і власного виробництва, а також політична реформа системи урядування та адміністративно-територіальна реформа. Перший напрям міг би складатися з таких пріоритетів: корекція економічних відносин між приватною і державною власністю. Ви знаєте, що в Україні частка державної власності набагато менша, ніж у провідних країнах Заходу? І приватизація, яку, очевидно, було проведено несправедливо, створила олігархічні групи, що контролюють критичні монополії. Рано чи пізно доведеться повернутися до того, що держава повинна буде переглянути це співвідношення. Приватну власність має бути захищено законом – це основа створення середнього класу й основа демократії, але ця приватна власність має бути однаково захищеною для всіх. А зараз вона абсолютно не захищена для малого і середнього бізнесу (особливо середнього), водночас для олігархічних кланів – повна свобода дій, щоб ще більше посилювати свої монополії завдяки рейдерським захопленням.

Другий напрям – збереження наукомістких національних виробництв, щоб систему імпорту максимально замінити власним виробництвом. І робити це потрібно, не порушуючи, наприклад, наших зобов'язань перед Європейським союзом (це, до речі, вплине і на якість нашої продукції), а завдяки пільговому кредитуванню малого і середнього бізнесу та національних виробництв зі сторони державних банків.

Третє – це реформа банківської системи. На сьогодні державні банки, Національний банк – політичний складник впливу на них такий, що ми маємо принцип "усе для небагатьох". У розвинених країнах Заходу банківська система працює за принципом "усе для всіх". Банківська система передусім має повернутися до сільгоспвиробників, тому що ми – країна, яка завдяки сільському господарству може одразу вирішити багато проблем. Якщо ці напрями поєднати з політичною та адміністративно-територіальною реформами...".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ