Закон, який вимагає у День Перемоги вивісити червоний прапор, суперечить Конституції, - так вважає, доктор юридичних наук, професор, депутат Львівської обласної ради від «Свободи» Пилип Пилипенко. Про це повідомила прес-служба ВО «Свободи».
Зокрема, у повідомленні сказано: «28 квітня 2011 року Львівська обласна рада на позачерговій сесії ухвалила рішення «Про недопустимість використання радянської окупаційної символіки під час відзначання днів пам’яті жертв Другої світової війни», яким звернулася до Президента України щодо вотування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».
Як відомо, цим законом, що був ухвалений Верховною Радою України 21 квітня 2011р., передбачається використання під час святкувань перемоги поряд з Державним синьо-жовтим стягом також червоного радянського прапора, який у законі чомусь називають «прапором перемоги».
Депутати Львівської обласної ради вважають, що своїм нечуваним за зухвалістю та цинізмом рішенням Верховна Рада України протиставила себе не лише українській нації, яка найбільше постраждала від комуністичного тоталітарного режиму, але і світовій громадськості. Для мільйонів людей у всьому світі червоні радянські прапори нерозривно пов’язані із масовим насильством, державним терором і комуністичним геноцидом. Тому вивішувати червоні прапори – це схвалювати злочини проти людяності, солідаризуватися з масовими вбивствами та виправдовувати більшовицьких катів.
У своїх виступах на сесії депутати наголошували, що реалізації вимог цього закону, якщо він буде підписаний Президентом України, може призвести до ще більшого загострення ситуації у нашій країні, а протистояння між прихильниками та противниками червоного прапора під час відзначення днів пам’яті жертв Другої світової війни матиме негативний вплив на стан дотримання правопорядку в Україні та її позитивний імідж у світі.
Переважна більшість аргументів, що ними послугувались депутати, засуджуючи рішення Верховної Ради України, знайшли своє відображення в ухваленому обласною радою Зверненні до Президента України про необхідність вотування поданого йому на підпис закону. Однак, один із дуже важливих аспектів, про який наголошувала з трибуни обласної ради депутат від фракції ВО «Свобода» Ірина Сех, і який є однією із важливих підстав для вотування цього закону, відображений у зверненні дещо поверхово. Йдеться про його конституційність.
Нагадаємо, що за чинною Конституцією України, одним з державних символів нашої держави є Державний Прапор України. І у ст. 20 Основного Закону передбачено, що «…порядок використання державних символів України встановлюється законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України». Тобто йдеться про голоси трьохсот народних депутатів.
На жаль, за п’ятнадцять років існування Конституції України такого Закону ухвалити не вдалося. Спроби попередніх Президентів, які намагалися отримати відповідний закон, не знаходили підтримки депутатського корпусу. Щоправда, у 2001 році Президент Леонід Кучма видав як компромісний варіант Указ з доволі оригінальною назвою «Питання щодо використання державних символів України». І на цьому все завершилось.
Що ж стосується поданого на підпис Президенту України закону « Про внесення змін до закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», то тут пропонується статтю другу після абзацу третього доповнити новими абзацами, один з яких передбачає офіційний підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках ( щоглах, флагштоках) поряд з Державним Прапором України.
А отже поряд із встановленням порядку використання червоного прапора фактично визначається порядок використання Державного Прапора України. І такий закон ухвалений за підтримки 260 народних депутатів, тобто - простою, а не конституційною більшістю. Звідси логічно випливає висновок, що ст. 2 Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» у новій редакції суперечить вимогам частини п’ятої ст. 20 Конституції України, а за тих обставин Президент України мав би відмовити у підписанні цього закону та застосувати щодо нього належне Главі держави право вето ( див. ст. ст. 94, 106 Конституції України).
Чи дотримає глава держави вимог Конституції України, побачимо вже скоро».
