У бандерівському Львові осторонь політики не можуть залишатись навіть стіни. Саме вони своїми написами першими зустрічають туристів міста, водночас можна довідатись хто кого любить, і куди варто сходити.
Революції, малі та великі, залишають глибокі шрами на стінах кам'яниць. Одні написи намагаються спровокувати черговий бунт, інші пояснюють, хто є хто. Власне, львівські стіни з легкістю можуть пояснити, як сталася у Львові "Ніч гніву" уночі проти 19 лютого 2014 року, хоча прокуратура досі не може дати ради тим подіям.
Інколи наскальний живопис Львова переходить від простих роз’яснень до спонукання дій.
За знамениті настінні написи та малюнки, к відомо, декому навіть "пропонували" зручну кімнату у міському СІЗО. Серед таких, зокрема, і портрет Віктора Януковича з простріленою головою. До слова, Арсеній Яценюк прямо говорив про "кулю в лоб", однак художник його не сподобив нетлінним витвором мистецтва на черговій стіні. Поки що.
Після березневого параду феміністок (цього року), котрий багато хто і не помітив, стіни на довгі роки були марковані малюнками, котрі намагаються розповісти про вкрай жахливу долю жінок в бандерівському Львові.
Звичайно, лише у Львові можна дізнатись, хто такий Порошенко, прямісінько біля повсюдного ПТН-ПНХ.
Часом активісти не справляються зі своїми завданнями. На поміч їм приходить енергетика. Так, на паркані, за яким будували супермаркет Амстор, чи не щоночі спалахували написи. Вони розповідали, що тут будують посольство ДНР. Чудотворна поява тривала допоки міська влада не відмовилась від того будівництва.
Є досить специфічні малюнки, що мотивують людей не плати грошей, а брати щастя у власні руки.
Ну, і куди не дітися від класичних для будь-якої туристичної мекки написів, що розповідають історію подорожей. Тернопіль, Жидачів, Енергодар, Одеса – їх жителі внесли свою лепту в художній колорит міських написів Львова. Зазвичай, по промовистих написах "Тут був Славко" можна відшукати дорогу, як до Високого замку. Металеві сходи туристи перетворили у справжній підручник географії.
Не обійшлось і без розповідей про кохання. Тут і "Юля любить Олю", і незвичні обивателям любовні трикутники. Хоч з часом закохані голубки повертаються назад, аби знищити сліди своєї, іще місяць тому, вічної любові.
Коли Львів втомлюється від політики і географічних пошуків, стіни починають говорити до перехожих віршованим словом.
І лиш зрідка написи стінах переходять на банальщину, пояснючи туристам і жителям куди свого носа не варто потикати.
