Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Cуспільство

Церква Іоанна Златоустого. Унікальні вітражі чудом вціліли, коли храм нищила радянська влада. Фото

У Львові дуже багато відомих туристичних об’єктів, однак часто для самих львів’ян залишаються невідомими дивовижні речі, які надають особливого шарму сакральному Львову. Гал-інфо розпочинає серію публікацій про те, на що часом не звертають увагу і самі львів'яни, але ці речі конче потрібно побачити.

На вул. Лисенка, 43 у Львові є храм святого Іоана Золотоустого, колишній Костел Найсвятішого Серця Ісусового і монастир францисканок. Про історію цього храму, його святині та унікальні елементи цієї сакральною будівлі ми поспілкувалися із отцем Назаром Лозинським.

 

"Храм святителя Іоанна Златоустого був збудований ще наприкінці ХІХ ст, як центральний храм монастиря францисканок - для ордену францисканок Римо-католицької Церкви у Львові. Тоді це був храм Найсвятішого Серця Ісусового і будувався він, як і весь монастирський комплекс, з великим розмахом. Усі матеріали для будівництва, які спеціально закуповували, були дуже дорогими", - розповів отець Назар.

Храм збудований з червоної та жовтої цегли за проектом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича.

"Увесь храм всередині був оздоблений алябастром. Був алябастровий вівтар, який до сьогодні, на превеликий жаль, не зберігся, але збереглася алябастрова підлога", - зазначив він.

Як розповів отець Назар, засновниця монастиря Марія Моравська їздила по Європі і просила на цей храм кошти у жертводавців.

"На будівництво жертвували кошти дуже знатні люди. Скажімо, родина князів Ліхтенштайну, аристократичні сім'ї Австрії, Польщі, інші заможні роди, тому він і був збудований з розмахом", - розповів отець Назар Лозинський.

За словами отця Назара, храм був розписаний геометричним та рослинним орнаментальним розписом.

«Розпис цей зберігся досі, але в радянський час він був покритий звичайною побілкою. Коли в 90-их роках храм був переданий вже у користування УПЦ КП, то, на превеликий жаль, не було стільки коштів, щоб відновити розписи, бо це дуже затратно, хоч і реально. Тому просто відновили зовнішню побілку в храмі, щоб законсервувати ті розписи", - сказав він.

Як розповів отець Назар, в на деяких ділянках були  зроблені зондажі.

«У вівтарній частині це видно. Під колонами є херувими, а на колонах з середини видно, що колони були розписані з використанням сусального золота. На сьогодні все це збереглось, колись настане час і розписи відкриють", - сподівається отець Назар Лозинський.

Як зазначив отець Назар, нині така робота коштує від 300 до 500 доларів за квадратний метр реставрації. 

"Це дуже великі кошти. Сподіваюсь, що буде можливість це зробити. Треба планувати відновлення частинами. Нині ми зробили невеликий ремонт у вівтарній частині, але вона не була розписана, бо там була дерев’яна панель, тому там розписів практично не було", - зазначив він.

За його словами, специфіка храму полягає ще й у тому, що у вівтарній та передній частині храму є унікальні вітражі.

У абсиді збереглись усі три вітражі, виготовлені у Мюнхені фірмою Ф. Маєра у 1887-1889 роках.

«Вітражі були виготовлені у Мюнхені. Вони збереглись. У радянський час, після 1939 року, монахинь вигнали звідси і зробили тут інфекційну лікарню. В храмі був склад, а вітражі були просто заклеєні. На щастя, їх не зняли і не демонтували так, як алебастровий вівтар, а просто заклеїли.

Унікальні вони тим, що цей храм чи не єдиний у Східній Європі, який має вироби Мюнхенської школи вітражів. Збереглися вони дуже добре. Їх виготовлення профінансувала одна жінка в пам’ять про свою померлу доньку. Лівий вітраж є на честь св. Меланії, правий - на честь Архистратига Божого Михаїла. Центральний – це є храмовий вітраж Серця Ісусового, на якому Христос зображений з відкритим серцем. На вітражах є герби, але потрібно звернутися до спеціалістів з геральдики. Напевно, ці роди збереглись, адже у Європі тримається спадковість", - припустив отець Назар Лозинський.

Також на фасаді храму є вітраж у круглому вікні, який зображує Непорочне Зачаття.

Окрім того, отець Назар звернув увагу на те, що вціліла стіна, яка відділяє хори – це автентична різьба із зображенням Воскресіння Христового та євангелістами. Залишилися також усі автентичні двері.

«В радянський час були відбиті умивальниці, які в костелах традиційно ставлять на святу воду. Тепер ми їх відновили, хоч в православній церкві нема традиції умивальниць, але ми це зробили для того, щоб відновити автентичність храму", - сказав отець Назар Лозинський.

Наразі найбільшою проблемою залишається дах, який був перекритий сланцем і у радянський час був понищений, його не реставрували.

«В деяких місцях дах тече і це відбилося на стінах храму, але дякуючи міській раді почали реставрувати дах, та частину, де найбільше протікало, і вівтарна частина вже є перекрита. Тепер, коли буде краща погода, почнуть перекривати повністю весь храм. Якщо постійно буде текти, то ми ніколи не зможемо відновити розписи. На ремонт даху монастирського та академічного крила потрібно буде шукати власні кошти. Сланцем ми точно не зможемо перекрити, бо це дорого і в Україні його нема", - зазначив отець Назар.

На фасаді храму є флорентійська мозаїка, на якій зображений Христос із Державою в руках. Однак, нині мозаїка почала осипатися, важко знайти добрих мозаїстів, щоб закріпити її.

Також на фасаді є пам’ятна таблиця про те, що храм освятили 29 вересня 1889 року. Отець Назар має намір відновити її, адже виглядає так, що таблицю спеціально намагалися розбити.

Святині храму

За словами отця Назара Лозинського, у храмі святинь як таких не збереглося. 

"Уже в наш час до храму були придбані деякі ікони. Є розп’яття ХVI ст., подароване сім’єю Юрашів. Воно не є виставлене для загального поклоніння, але після реставрації ми розмістимо його так, щоб люди мали доступ до нього", - розповів отець Назар.

Тут також є прекрасна ікона Благовіщення XVIII ст.

"В храмі є ікона преподобного Меркурія Брегинського з часткою його мощей, ризи та домовини. До преподобного Меркурія, як до монаха, звертаються в душевних потребах. Він допомагав хворим і тепер, на могилі стаються зцілення", - розповів отець Назар.

"Також є ікона Святителя Спиридона Тріміфундського, дуже шанованого у Греції святого. Цей святий є чи не єдиний, температура мощей котрого 36,6 градусів, хоч цей святий жив у ІV столітті, і його мощі лежать вже 1,5 тисячі  років на о.Корф. В іконі є часточка взуття святого. Мощі його, як і інших святих, періодично переодягають, і коли це роблять, то капці Святителя Спиридона Тріміфундського завжди стоптані. Є повір’я, що святий ходить і помагає  людям. Буває таке, що священики не можуть відкрити ракку, де зберігаються мощі, кажуть, що тоді святого нема. До нього звертаються в економічних потребах", - зазначив отець Назар.

Окрім того, під вівтарною частиною храму похована засновниця монастиря Марія Моравська. Щомісяця, 26 числа, вірні з костелу Антонія приходять сюди, щоб на її гробі звершити літургію.

Отець Назар зазначив: "Крипта є закритою, але можливо нам вдасться домовитись, щоб люди, які мають бажання, могли приходити до неї. За понтифікату Папи Івана Павла ІІ був запущений процес беатифікації Марії Моравської і причислення її до лику блаженних, але на сьогодні цей процес призупинений".

Також в храмі є ікона Божої Матері «Неустанної помочі».

«Ця ікона колись була в кафедральному соборі, але покійний владика Андрій віддав її нам, і люди тепер приходять спеціально, щоб помолитися до неї, вважаючи її чудотворною, бо перед цим образом сповнюються їхні прохання", - розповів отець Назар Лозинський.

Храм і люди

«Храм академічний і багато хто думає, що храм студентський, і людям ходити не можна, але в неділю є до 50-60 людей. Храм невеликий, він вміщає десь 100-120 людей. У великі свята люди не вміщаються", - розповів отець Назар.

Храм занесений до пам’яток архітектури місцевого значення. Він трохи віддалений від інших, тому туристи приходять індивідуально, групи сюди не доходять.

На запитання, чи важко доглядати за таким храмом, отець Назар каже: «Важко стає в міру того, наскільки діє людський фактор. Христос казав: «Ідіть і не переживайте, бо Дух Святий буде за вас говорити». Так само і священику, де б його не посилав Господь, лякатися не треба, бо треба пам’ятати, що Дух Святий перебуває на ньому. Коли б’єшся над якимись речами і більше не можеш, тоді опускаються руки і кажеш: «Боже, я зробив все що міг. Тепер ти роби». І Бог робить. Якщо розумієш, що ти довіряєш Богові, то нічого не страшно. Перед тим, як я став благочинним в храмі, то був тут студентом і знав, яка тут громада і що людей мало, а храм живе на пожертви, а потреби храму великі - від хреста і до фундаменту. Та якось за два роки вдалося багато зробити, і приходить допомога звідти, звідки і не чекаєш. Коли бачиш, що Бог допомагає, то усякий страх минає і залишається лише довіра до Господа".

Анна Новик.

Фото - Сергій Бобра, Гал-інфо.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ