1946 року у Львові щоранку возами звозили померлих від голоду у ями біля Високого замку: через 63 роки на Личакові перепоховали їхні останки

Сьогодні, 28 листопада, на Личаківському цвинтарі перепоховали останки більш як півтисячі людей – жертв голодомору 1946-1947 років. У той повоєнний час, рятуючись від голоду, люди втікали зі східних областей України та Бессарабії в Галичину. Однак у Львові на станції «Підзамче» війська НКВД перейняли їх. Частину людей розстріляли, інші – померли від голоду. Останки виявили 2005 року.

А саме, 20 жовтня 2005 року, коли копали каналізацію на території Підзамчівської дистанції колії. Раптом із землі почали з’являтися кістки і черпки… Згодом стало очевидно – це людські останки, ціле море людських останків, які були захоронені хаотично і безладно. Повідомили міліцію і міську раду. Кількість останків становила 502, в тому числі, 92 – підліткових і 4 – дитячих. Потім висновки судово-медичної експертизи засвідчили: час смерті людей сягає голоду 1947 року.

Відтак, до розслідування долучився «Меморіал», паталогоанатоми медуніверситету почали проводити сортування останків. 2007 року для проведення їх повної ексгумації Залізниця витратила 63 861 грн, а також виготовила 502 труни для перепоховання. На Підзамче було збудовано капличку, встановлено меморіальну дошку.

Згодом постала потреба у приміщенні, де б можна було зберігати останки та розкладати їх по домовинах. Адже людські кістки роками зберігалися в мішках на території тої ж таки Підзамчівської дистанції колії. Попросили допомоги у міської ради. Однак влада не квапилась допомагати.

Отож, у червені 2008 року керівництво Львівської залізниці та організація «Меморіал» звинуватили Львівську міську раду у пасивності та небажанні долучитися до перепоховання останків жертв Голодомору 1947 року. Як тоді повідомив голова Львівської обласної історико-просвітницької правової організації ім. В. Стуса «Меморіал» Євген Гринів, на неодноразові звернення і листи «Меморіалу» на адресу міського голови надходили відповіді, у яких чиновники не заперечували проти перепоховання, але «спихали» цю справу з одного управління на інше.

Згодом влада отямилась. Останки тіл перенесли на територію Львівської ТЕЦ №2, де  під орудою «Меморіалу» їх остаточно ідентифікували та підготовили до церемонії перепоховання. Отож, за словами Євгена Гриніва, загалом було ексгумовано останки близько 600 осіб, в тому числі, 114 дитячих та підліткових, 11 жіночих, решта – чоловічі, 35 прострілених черепів, є рештки новонароджених та дітей 3-4-річного віку. Знайдено також дитяче взуття, постоли буковинського стилю, натільні хрестики, медальйони, кулі і радянські гроші.

І от 28 листопада о 13.00 у Львові біля храму Святої Трійці зібралось кілька сотень городян, щоб вшанувати пам'ять жертв голодомору та долучитись до перепоховання останків. Після Богослужіння відбувся піший хід до Личаківського цвинтаря. Для переносу 614 трун з останками було залучено більше як тисячі військовослужбовців та курсантів військових вузів Львова.

На Личаківському кладовищі владика УГКЦ Ігор Возняк відслужив молебень за померлими, після якого домовини почали укладати в спеціальні крипти.

У заході взяв участь міський голова Львова Андрій Садовий. Події тих років він назвав війною проти українського народу і наголосив, що війну можна вважати завершеною лише тоді, коли поховають останнього воїна.

Що ж. ці слова треба буде довести ділом. За словами того ж таки Євгена Гриніва, на території Львова є ще чотири місця масових поховань жертв сталінських репресій, які не є ексгумовані. За його словами, ці місця майже в центральній частині міста. Там закопані останки близько чотирьох тисяч людей. Це жертви 1944-1951 років.

 І ще. 1946 року у східних областях України вилучали зерно й продавали його за зниженими цінами у Західну Європу. Польщі було безкоштовно передано 200 тисяч тонн, Франції – 502 тис. тонн, в цілому Західній та Східній Європі передано 1,9 млн тонн зерна, що становило до 20% усього зернового урожаю СРСР.  

За документальним свідченням М. Хрущова, для України достатньо було  залишити 150 тис. тонн зерна і голод був би подоланий. Однак рішенням ЦК КПРС М.Хрущова було зміщено з посади першого секретаря ЦК КПУ,  призначили Лазаря Кагановича. В окремих областях Східної України вже розпочався голод.

За інформацією працівників «Меморіалу», 1946 р. служба КГБ інформувало Л. Кагановича: «Мешочники с Восточных обл. Украины и Бесарабии оккупировал вокзалы, жгут скамейки, заборы, больные, тифозные, завшивленые». З Києва прийшла інструкція: «Здоровых – товарными поездами отправить в г. Харьков, больных – утилизировать на месте. Железной дороги Восточных областей прекратить выдавать билеты, за исключением командировочных в Западную Украину».

У Західній Україні за період 46-47 рр. побувало приблизно до 300 тис. голодних втікачів.

За свідчення старожилів, у Львові вози комунальних служб кожен ранок звозили сотні померлих, замерзлих у ями біля Високого замку.

Андрій Утеклий, Гал-інфо.