Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн

Андрій Шевченко: „Субота, 31 березня, Майдан – момент істини як для Президента, так і для людей помаранчевого та біло-синього таборів”

Політична криза в Україні поглибилась настільки, що можливий другий Майдан, тобто нові протистояння між помаранчевими та синьо-білими. Субота, 31 березня, стане днем випробування для українського народу, оскільки цей день стане моментом істини для Президента та всіх політичних сил. На вчорашньому засіданні Комітет національного порятунку переконував, що у Президента немає іншого виходу з політичної кризи, окрім розпуску парламенту та оголошення дострокових парламентських виборів, оскільки рівень довіри до нього українців надзвичайно низький. Представники та лідери національно-демократичних фракцій розраховують, що Майдан збере вільних українців, які цього разу прийдуть вимагати від найнятого на роботу Президента, виконати свою функцію по захисту прав і свобод громадян. Лідери фракцій переконані, що Майдан допоже їм стати почутими Президентом. Однак не залишаються осторонь і представники коаліції національної єдності, які не хочуть здаватись без бою. Вони також організовують свої мітинги, щоби показати, що мають підтримку серед українців. Одночасне проведення мітингів різних політичних таборів можуть призвести до протистоянь. З цього приводу кореспондент „Гал-info” поспілкувався з представником об’єднаної опозиції, народним депутатом від фракції БЮТ Андрієм Шевченком.
– Пане Андрію, які шанси того, що всі Ваші обіцянки щодо дострокових парламентських виборів стануть реальністю, а не просто обіцянками?
 
– Коли їдеш на велосипеді, дуже важливо не переставати крутити педалі, тому що коли ти припиняєш їх крутити, то велосипед падає на бік разом з тобою. Ми зараз в такій ситуації, коли потрібно посилювати тиск на Президента, щоби він наважився розпустити Верховну Раду. Буде це чи не буде – побачимо. Однак я точно знаю, що це останній шанс насправді і для Президента, і для опозиції зламати ситуацію зараз. Якщо ж ні, то треба залазити в окопи і чекати 2011 року. Однак я переконаний, що для країни це не варіант.
 
– Ви так відкрито говорите про тиск на Президента. Ви не боїтеся, що Вас знову будуть звинувачувати у спекуляціях?
 
– Ми люди, і всі найважчі політичні рішення – це сукупність не тільки якихось раціональних схем, це і емоції багато в чому. Тому я думаю, що потрібно використовувати всі можливі методи для того, аби дати Президенту достатньо сили, віри і впевненості. Я переконаний, що справді для країни дострокові парламентські вибори будуть плюсом, і це те, що може повернути довіру до Президента.
 
– Чимало експертів та політиків стверджують, що помаранчеві сили розкололися через те, що не мали чіткої програми дій та не розподілили заздалегідь посади. Як на Вашу думку, чи це справді так?
 
– Формально в нас була перемога, оскільки на парламентських виборах демократичні сили на той момент мали більшість. Фактична стовідсоткова поразка відбулася значною мірою через те, що не було цілісної і якісної програми дій – це абсолютно очевидно. По-перше, після президентських виборів не було сформульовано якісної стратегії, по-друге, не трудилася помаранчева влада доносити це до людей. Ми пам’ятаємо, що за часів Кучми та першого прем’єрства Януковича в умовах повної цензури команда Ющенка і Тимошенко умудрялася чітко доносити якісь свої послання, тези та ідеї до людей. Подивіться, що в нас відбувається останні два роки – є всі можливості виходити в ефір, ніхто не закриває газетні шпальти ні для влади, ні для опозиції, і можна доносити свої ідеї. Тим не менше за два роки помаранчева влада не змогла якісно пояснити людям, куди вона їх веде. Тому є серйозна проблема і виклик, який полягає в тому, що потрібно сформулювати якісну програму, яка потрібна і для дострокових виборів, і для того, щоб її потім втілювати в життя. Крім того, це є системною проблемою політики – у нас багато спеціалістів в тактиці, в інтригах і в тому, як можна на рівному місці створити „Яйця Феберже” або ще якийсь витвір мистецтва, однак зі стратегією є великі проблеми.
 
– Чи вже передбачений перерозподіл посад після можливих дострокових парламентських виборів між фракціями БЮТ та „Нашою Україною”?
 
– Питання так не стоїть. Єдине, що я думаю, з великою долею вірогідності можна говорити про формат нового помаранчевого уряду. Є великі шанси, що в ньому прем’єр-міністром має стати Юлія Тимошенко, принаймні про це зараз говорить соціологія. Я переконаний, що це буде дуже затята боротьба, голос в голос, і для того, щоби мати хоча би 51% в наступному парламенті, нинішній демократичній опозиції необхідно буде ох як попрацювати! Це не буде легкою прогулянкою, і насправді Указ Президента про розпуск парламенту і рішення про дострокові парламентські вибори – це тільки початок дуже складної боротьби за право сформувати уряд в наступному парламенті.
 
– Прем’єрство Юлії Володимирівни є одним з пунктів угоди між БЮТ та „Нашою Україною” чи переговорів, які зараз тривають?
 
– Ні, це не є частиною переговорів, просто це те, що ми бачимо, виходячи з соціології. Реалістичною ціллю після дострокових виборів буде формування двопартійного уряду, який сформують Блок Юлії Тимошенко і „Наша Україна”, а з великою долею вірогідності в цьому коаліційному уряді прем’єром буде Юлія Тимошенко. Тому для того, щоби це відбулося потрібно розібрати менших гравців, щоби ми не втрачали голоси тих партій, які не наберуть 3%.
 
– А спікером Верховної Ради хто буде?
 
– Я не готовий настільки далеко бавитись. Давайте спочатку переживемо дострокові парламентські вибори... Дострокові парламентські вибори – це інструмент для формування демократичного реформаторського уряду. Наша країна є країною других і третіх шансів, однак я думаю, що цей шанс вже останній. Нам потрібно вийти з якісної стратегії і по-справжньому почати швидкі реформи, на які чекає країна, тому що з різних причин ми мали рік стагнації.
 
– Чи можливо, що на наступні дострокові парламентські вибори БЮТ та „Наша Україна” підуть одним партійним списком?
 
– Ні, я думаю, що це виключено. Однак Юлія Тимошенко і керівництво „Нашої України” зроблять все, аби розібрати малих гравців. На мою думку, ми будемо говорити про дві сильні команди, які будуть йти паралельними курсами і завданням яких буде забрати в свою команду, залучити в списки менших гравців, щоби вони не забирали дорогоцінні голоси під час голосування. Хто це буде, і хто ці гравці? Деяких з них ми бачили сьогодні в залі. Однак очевидно, що потрібно говорити і про ГП „Пора”, і про інтеграцію Луценка, і про УНП, і про ті праві партії, які сьогодні говорять про Правицю. Я думаю, що зараз і БЮТ, і „Наша Україна” повинні все зробити, щоб демократично настроєні виборці обирали між цими двома політичними силами, а не між міріадами менших і більших гравців. В цьому сенсі робота вже почалася і буде продовжуватись.
 
– Я правильно зрозуміла, тобто питання єдиного списку взагалі не обоговорюється?
 
– Так, правильно. Принаймні мені нічого невідомо про розмови про єдиний список, і я не бачу можливості для такого єдиного списку.
 
– Чи є у Вас інформація, скільки ще членів фракції БЮТ перейдуть до коаліції національної єдності?
 
– Я не рахую їх. І не тому, що їх так багато, а тому, що важко визначити наперед, хто і як себе поведе. Я скажу мій підхід до цієї ситуації: я вважаю, що коли золото вимивається, то єдиний спосіб знайти самородки, золоті крупинки – потрібно вимивати, вимивати і вимивати до того часу, коли все лайно і грязюка вимиється і піде з водою, а залишаться крупинки золота. Хай фракція чи БЮТ, чи „Нашої України” буде меншою на п’ять, десять чи двадцять чоловік за рахунок слабких людей, Бог з ним. Однак тоді ми точно будемо знати, на кого можна розраховувати.
 
– Чи стримуватимете Ви якимось чином людей, які захочуть перейти до коаліції національної єдності?
 
– В такій ситуації можна стримати тільки одним: коли люди відчувають плече і перспективу, тоді це трішки ускладнює роботу тих людей, які перекуповують наших людей. Але люди є різні. Є й такі, яким жодне дружнє плече і жодна перспектива ніколи не буде настільки цінною, як живі зелені гроші, які можуть лоскотати кінчики пальців.
 
– Якими будуть наступні кроки БЮТ в разі, якщо Президент не оголосить про дострокові парламентські вибори?
 
– Ми й надалі будемо продовжувати робити все, що може привести до дострокових виборів. Крім того, ми чекатимемо на рішення Конституційного Суду. Однак на такий випадок потрібно мати план „Б” (план „А” – це дострокові вибори – Авт.), який передбачає довгу системну роботу в умовах „ядерної зими”. „Ядерна зима” – це, коли донецький бульдозер далі зачищає територію, коли вони працюють над створенням конституційної більшості в парламенті, коли продовжують розсаджувати своїх людей на всі фінансові потоки та займають всі кадрові ніші. Для опозиції це означає, що потрібно готувати бункери, окопи і потрібно мати дуже сильну систему захисту для себе, для своїх прибічників і для країни і водночас готуватися до такої затяжної війни, яка, однак, неодмінно закінчиться нашою перемогою. Оскільки колесо історії все одно котиться в правильному напрямку, в нашому напрямку, тільки потрібно спрямувати його траєкторію. Незважаючи на все, план „Б” є дуже важливим, Адже влітку була ситуація, коли ми дуже вірили в план «А», у те, що Віктор Андрійович не буде вносити кандидатуру Януковича на посаду прем’єр-міністра і розпустить парламент влітку, а життя нас поставило перед абсолютно іншими варіантами. Тому ця історія навчила нас, що потрібно розробляти різні варіанти дій.
 
– Чи можлива довготривала співпраця між БЮТ та Президентом в разі, якщо Президент не розпустить парламент?
 
 
–  Довгострокова співпраця між БЮТом та Президентом прямо залежить від його рішення щодо дострокових парламентських виборів. Якщо Президент погоджується на дострокові вибори і задовольняє вимоги об’єднаної опозиції в складі БЮТ та „Нашої України”, то тим самим створює можливості для співпраці як зараз, так і можливо навіть на президентських виборах. Якщо ж ні, тоді я важко уявляю нас довгостроковими надійними союзниками. Принаймні в такій ситуації я би не вважав Президента нашим союзником.
 
– З Ваших уст пролунали слова, що це останній шанс. Ці слова стосуються також і Президента?
 
– Все, що сьогодні відбувається, є вирішальним моментом – це момент істини для Президента, оскілька наша країна є країною другого-третього шансу, однак ці шанси не бувають вічними. Це є моментом істини і для Президента, і для дуже багатьох людей в обох командах. Однак знову ж таки, давайте не поспішати заганяти Президента в слабкі рішення, оскільки я переконаний, що Президент як ніколи близький до того, щоб ухвалити рішення, яке може підняти його рейтинг.  
 
– Чи не боїтеся Ви провокацій на мітингу 31 березня на Майдані з боку представників коаліції національної єдності?
 
– Боюся, оскільки я думаю, що є ризик вуличних зіткнень з кількох причин. По-перше, ми бачимо з боку коаліції явне бажання загострювати ситуацію. По-друге, якість людей, які зараз з обох боків вийдуть на вулиці трішки відрізняється від тих, які були після президентських виборів. Зараз ми маємо середовище, яке набагато більше затяте, може бути більш агресивним з обох боків. Крім того, в мене зараз є інформація про те, що Леонід Черновецький намагається через Шевченківський суд заблокувати можливість працювати нашим прибічникам на Майдані. Фактично людей, які планують вийти на Майдан в суботу, позаганяють в коробочку, коли з одного боку є наші опоненти, котрі під синьо-білими прапорами збираються до Києва і мають претензії на те, щоб зайняти Майдан Незалежності, а з іншого боку нас хочуть обставити судовими рішеннями, які будуть забороняти будь-які дійства. Тому ризик є. Потрібно бути дуже обережними, тому що ми зараз в тій ситуації, коли нечесні прийоми з боку коаліції можуть використовуватися набагато активніше, оскільки чесних прийомів в них залишилось небагато.
 
– І на останок .. Скільки Ви очікуєте побачити на Майдані людей? Чи буде опозиція вдаватись до методів Партії регіонів – підвозити людей з інших регіонів?
 
–  Я не знаю, оскільки не займаюся довезеннями і перевезеннями. Люди будуть, а скільки їх буде – побачимо. Насправді не ставиться завдання шапками закидати тих, хто приїде під синьо-білими прапорами, однак люди точно будуть. Ми знаємо настрій в Києві, знаємо настрій серед наших прибічників і думаю, що в будь-якому разі це буде дуже сильним сигналом, і картина буде сильна.
 
Розмовляла   АННА СПІЦИНА
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ