Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Політика  |  Cуспільство

Боротьба за серця і душі, а не тільки перемоги на фронті, – Ганущин

Які будуть перші рішення Львівської облради після літньої перерви і чи готують відповідь депутати Львівщини на вибрик польського Сейму? Чим сьогодні живе звільнена від бойовиків територія і чи варто чекати чергову хвилю мобілізації? Про це Гал-інфо поспілкувалося з головою Львівської облради Олександром Ганущином.
Фото - Сергій Бобра, Гал-інфо

Як ви охарактеризували б закінчення політичного сезону для Львівської обласної ради?

Ну, сезон ще не закінчився, нині ми маємо літню перерву, перед  якою попрацювали, яке на мене, вельми інтенсивно. Якщо порівняти попередню каденцію, то так багато пленарних засідань Львівської облради тоді не було. Вважаю, що рада, депутати, керівництво і комісії попрацювали дуже добре. З того, що вдалося, слід виокремити кілька важливих справ.

Перше – це конкурс мікропроектів. Власне, остання статистика переконливо свідчить на користь цієї ідеї. Станом на минулий тиждень укладено 570 угод , а на 20 об’єктах вже виконано майже всі роботи.

Спершу були певні сумніви, але тепер ми бачимо, що цей механізм працює, і завдяки йому місцеві громади одержали реальну можливість реалізувати найважливіші для них проекти .

Друге – це проведення відкритих кадрових конкурсів у різних галузях. На наступну сесію буде винесено більше як десяток призначень за результатами таких відкритих конкурсів. Наразі ніхто з інших рад цієї новинки не використовує.

Також вдалося запустити серйозні речі, пов’язані з візуалізацією роботи Львівської облради. Ми намагаємось зробити максимально доступними всі обласні програми.

Звісно, були і проблеми. Скажімо, на тривалий час затягнулося питання реорганізації екстреної медичної допомоги. Але і тут здоровий глузд врешті переміг. На цей час ми  вирішили і це питання.

Власне, якщо проаналізувати статистику, то у нас дуже високий позитивний показник по усіх проектах рішень, які виносилися на розгляд сесії. У нас мало голосувань, де є межова кількість, а це означає, що з більшості питань у раді є консенсус.

Також хоті би сказати кілька слів про тендерні закупівлі. Рада долучилась до системи ProZorro. Найближчим часом готуємо новинку, пов’язану із подальшою імплементацією технічних рішень по ProZorro – на рівні усіх комунальних закладів.

Які важливі питання будуть подані на найближчу сесію і коли вона буде?

Ми маємо попередню дату – це 13 вересня. Однак дехто вважає, що, можливо, варто почати 6 вересня. При цьому я дивлюсь на наступну сесію як на таку, що прийме основний удар всіх проектів рішень, які будуть підготовлені  за літо. А таких проектів є багато, вже тепер їх налічується понад 60.

Зокрема, ми плануємо винести на сесію імплементацію рішень щодо ProZorro. Мають бути ухвалені перші рішення з реорганізації медичної галузі. Також постануть питання низки установ, котрі мають бути оптимізовані, щоб зменшити навантаження на бюджет. Тобто, вереснева сесія буде не стільки сесією нових рішень, скільки змогою закрити всі питання, які нагромадяться за літо.

Далі буде ще одна сесія, на якій ми підійдемо до розгляду бюджету. До її проведення плануємо в робочому режимі заслухати звіти про виконання всіх обласних програм. А вже на грудневій сесії маємо намір прийняти бюджет.

Чи буде на сесії розглянуто якесь рішення щодо українсько-польських стосунків в контексті ухвали польського Сейму?

Рада – це широкий спектр політичних партій, у нас є 9 фракцій, тому думок з цього приводу, вочевидь, буде багато. До того ж, не так просто зорієнтуватися в цій ситуації, адже, зрозуміло, що не всі є знавцями українсько-польських стосунків.

З іншого погляду, я дуже критично ставлюся до симетричної відповіді, бо це саме те, на що розраховує Російська Федерація з усіма своїми агентами впливу. А їх, повірте, є достатньо і в польських середовищах, котрі під’юджували Сейм до прийняття саме такої редакції ухвали щодо Волинської трагедії.

До речі, ми робили все, що могли, щоб запобігти такому розвиткові подій. Зокрема, провели форум у Трускавці, під час якого організували українсько-польський діалог на найвищому рівні. Завдяки цьому вдалося відстрочити рішення польського Сейму – на час після саміту НАТО. Це був наш внесок у цей процес. Власне, я не бачив і не бачу такої ж адекватної роботи з боку МЗС та інших органів, уповноважених вести цю справу.

Думаю, це питання має тривалий час залишитись у полі нашої найпильнішої уваги. Тобто, йдеться не тільки про асиметричні заяви. Загалом і нам, і полякам треба думати, як спинити цю хвилю популізму. І це навіть добре, що у нас чергова сесія буде у вересні. На рівні авторитетних істориків – як з українського, так і з польського боку, – Волинська трагедія  мала бути максимально правдиво і об`єктивно розкрита. Відтак, ватро підтримати якусь спільну редакцію.

Зверну у вагу на те, що нині багато говорять, що держава повинна фінансувати дослідження з історіографії українсько-польських стосунків. Я згоден. Але перед тим, як впроваджувати такі бюджетні новели, треба побачити  конкретні цифри. Щоб не розбалансувати систему. Адже ми ще досі не розібралися з професійно-технічною освітою, утримання якої Київ повісив на нас. До кінця не вирішено з ветеринарією, і є ще багато питань, які  тягнуть нас до низу. Хотілося б, щоб в майбутньому було менше усяких бюджетних несподіванок. Тоді і з`явиться шанс рухатись у напрямі підтримки дослідницької тематики. При цім не варто забувати про війну на Сході і про те, що ситуація там може різко змінитися, і ми можемо почати жити в умовах зовсім іншого застосування бюджету.

Загалом мені дуже прикро, що поляки вдалися до такого антиукраїнського кроку. Однак ми не маємо бути такими ж, ми маємо бути трохи вище від всього цього, але водночас ми повинні  заявити про свою чітку позицію

Ви 21 раз відвідали зону АТО. Нещодавно знову повернулися звідтам. Наскільки змінилася ситуація?

Одна з головних проблем, яку і досі не вдалося розв’язати – це інформаційна політика. На жаль, особливих зрушень у справі української пропаганди нема. Власне, ця поїздка була сфокусована не лише на матеріальній допомозі  військовим. Ми для себе визначили: якщо маємо перемагати, то насамперед – в головах. Отож, зі мною цього разу їздили деякі голови районних рад,  міський голова Моршина і кілька заступників. Вже напередодні були напрацьовані певні контакти. Відтак, закріпили їхні райони за нашими, відбулися інтеграційні зустрічі. Чекаємо на приїзд їхніх дітей до нас на День Незалежності, на Паску і на Різдво. Якби за це взялася вся Україна, то ми могли б дуже скоро все змінити. Зрозуміло, що представників старшого покоління, вочевидь, вже ніяк не переконати, а от діти шкільного віку – це той контингент, який повинен на власні очі бачити, чим і як живе Україна. Втратити духовний зв'язок з ними ми не маємо права. Сподіваюсь, активізувати цю тему, коли призначать нового начальника департаменту освіти і науки Львівської ОДА.

Також є думка почати експорт однієї радіостанції, яка мовить у Львові, бо там, крім Армії ФМ і Громадського, більше нічого не мовить. Натомість з ворожого боку Радіо Пабєда працює, як має бути. І це ми говоримо про неокуповану територію. На українському боці Луганське телебачення мовить на цифрі і в аналоговому варіанті,  і кожен четвертий дзвінок – з окупованої території. Наше «Львів-ТБ», яке має вихід на супутник, мало б у новому сезоні приділити увагу цій тематиці. Треба, щоб були постійні телемости Львів – Луганськ, щоб люди могли спілкуватися на різні теми.

Ще одне – ми нарешті відшукали місце падіння другого бродівського вертольота. Всього було збито три машини. Одне місце – на Карачуні, воно у більш-менш нормальному стані. Два інші – на відстані кількох кілометрів одне від одного, вони занедбані. Взагалі питання вшанування наших героїв у місцях, де вони полягли,  – це проблема. таке відчуття, що цим ніхто, крім нас, займатися не буде. Наступну поїздку плануємо на 24 серпня, хочемо встановити там два хрести. Це в околицях Слов’янська, у лісі. Там усе захаращено, пошуковці казали, що хрести кілька разів вже хтось витягував. Мусимо це питання тримати на контролі. Мусимо, бо крім нас – нікому.

Чи змінились настрої місцевих мешканців?

Тенденції на користь України. Треба розуміти, що в ту частину Луганської області, яку контролює Україна, переїхало 150 тис. людей з окупованої території. Це здебільшого бюджетна сфера. І у них в головах засіло, що ми їм чимось завинили. З іншого боку, вони досі сподіваються, що все якось залагодиться, а тому не квапляться облаштовуватись на новому місці. І тут держава має їм допомогти.

Серйозна різниця також у баченні режиму перетину кордону окупованих територій. Я відчув, що всупереч нашій позиції –  перекрити все що можна і де можна, – там домінує інша – щоб кордон був якнайвідкритіший. «Ми їх у такий спосіб соціалізуємо, а також вони залишають гроші на українській території», – ось така аргументація.

Як на мене, слід запровадити біометричний контроль, щоб чітко знати, хто в’їхав, а хто виїхав. До того ж, ті, що приїздять з окупованих територій, повинні бачити, що на Україні стає все більше порядку і добробуту.  Але це вже інша тема. До речі, як нам розповідали, на окупованих територіях чи не щодня падає купівельна спроможність.

Наскільки там відчутне загострення бойових дій на фронті?

Кількість загиблих на Донецькому напрямку вражає. В деяких місцях відстань до ворожих позицій становить 400 метрів, а десь – тільки 100. Звідси і такі великі втрати. Ми готові до максимального розмежування, але окупанти на це не пристають. Наші втрати, звичайно, менші за їхні. Військові, з якими ми спілкувались, свідомі того, що треба тримати високу бойову готовність.

 Луганщина відносно спокійніша, але на Попаснянському напрямку також гаряче. Спокою там нема і не буде.

На Львівщині є проблеми з набором контрактників…

Є. Це правда.

Чи буде, на вашу думку, чергова хвиля мобілізації?

На мою думку, так. Хоча про це і не модно говорити, але це розуміють усі. Є недоукомплектування. Воно не на користь Західної України. В Східній і Центральній Україні налагоджений такий цикл, що людина, відслуживши, підписує контракт, а у нас такого нема. Дається взнаки близькість кордону, як можливість заробити. Тому тут маємо над чим працювати.

Мобілізації не уникнути. Теперішнє загострення – ще одне підтвердження, що це буде. Ця війна, на жаль, надовго. Нам ще доведеться повернутися і до питання територіальної оборони. До того ж зовнішньополітична обстановка також складається не на користь України. Вибори президента у США, наступного року вибори у Німеччині та Франції. А поруч Росія, яка втрачає щодня мільйони… Їй треба якось діяти. На мою оцінку, антиукраїнська політика Росії тільки посилиться. Наше завдання – бути готовим дати відсіч, коли це станеться.   

Дякуємо за розмову.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ