Що і в який спосіб рекламували у газетах 100 років тому?
Меблі, одяг, взуття, косметичні засоби, друкарські і банківські послуги, харчові продукти, рукописні машинки, приладдя для шиття, ліки – перелік що рекламували в українській пресі можна продовжувати. Проте незмінним залишається той факт, що саме оголошення у періодиці були одним із головних способів поширення інформації про товари та послуги, які пропонували у місті.
“Мужеський кравецький сальон М. Данилика і Д. Нагірного у Львові, вул. Пекарська 12/II виконує солідно всі замовлення по найприступніших цінах. Зокрема повідомляємо, що в цьогорічному осінному сезоні маємо на складі великий вибір краєвих і заграничних матеріялів”, – читаємо рекламу в газеті “Українські вісти” за 1937 рік.
У різних виданнях рекламу подавали по-різному, що залежало, звичайно, від структури видання, його аудиторії, а також місця, яке виділяли для оголошень. Вони могли складатись як з кількох слів і зображення, так і детально окреслювати певні товари чи послуги з усіма їхніми перевагами для покупців. Спершу їх можна було знайти лише на останній сторінці видання, де в принципі і сьогодні часто залишається найбільша площа для публікації реклами. Натомість з часом і на сторінках серед журналістських текстів почали з’являтись окремі оголошення.
Вирізняється реклама у старій пресі особистими зверненнями до читачів. “Кожна жінка купує лише в укр. фірмі М. Гаталяк, яка поручає оселедці, сири, капусти, огірки і всілякі маринати” або ж “Кожний українець купує всякі солодощі тільки в одинокій паровій фабриці солодощів Фортуна Нова у Львові, Кордецького 23”. Так, це приклади своєрідної персоналізованої реклами того часу: власники магазинів і майстерень зверталися до конкретних груп покупців. Хоча тоді ще не було цифрових технологій, як сьогодні, суть залишалась подібною: зацікавити і привернути увагу читача, який впізнає в оголошенні себе.
“Завтра зміна погоди, я це відчуваю – говорить часто ревматик, а його віщування є певніше від барометра. Вже на два або один день перед кожньою зміною погоди, відчуває сильні болі. Як дуже терпить він тоді. В цих случаях віддає ТОҐАЛЬ ревматикам добрі услуги. ТОҐАЛЬ злагіднює болі і приносить полекшу. ТОҐАЛЬ примінюється по 2 таблєтки 3 рази денно. До набуття в аптеках”, – читаємо детальну ефективність препарату в газеті “Українські вісти” за 1937 рік.
До речі, ілюстративні зображення доповнювали не кожне рекламне оголошення. Часто виключно назви послуг, майстерні чи продукту та адреси, де їх можна замовити або придбати, було достатньо для того, аби привернути увагу читача і знайти в результаті для своєї фірми нових покупців. Натомість якщо зображення все ж публікували, то вони були спрямовані виключно на підсилення основного повідомлення. Це могли бути прості графічні елементи, логотипи або ж стилізовані малюнки.
До речі, деякі продукти і товари, які рекламували у пресі майже 100 років тому, можна знайти у продажі і сьогодні. Наприклад, оголошення про желатин і порошок до печива фірми “Dr. Oetker”, які і досі використовують господині у всьому світі, зокрема й в Україні, публікували в українській пресі ще у 1937 році
“Хочеш нині ще подати до столу Ґаляретку з мяса й росолу, беру желятину мелену d-ra Oetkera. Ориґінальні вироби Дра Еткера як будиневий, ванілевий чи шоколядовий порошок до печива “Бакін” зміцнений ванілевий цукор можна тепер дістати також в українських опакуваннях”, – так виглядає оголошення у газеті “Українські вісти” (1937 рік).
Тож реклама у пресі минулого століття була простою, але ефективною. Адже без цифрових можливостей, які є сьогодні, вона все ж досягала своєї мети — привертала увагу, приваблювала читачів, спонукала до покупки.
