Вже 11 років Патронатна служба «Янголи» допомагає та супроводжує військовослужбовців під час лікування та реабілітації — від моменту поранення до одужання і повернення у стрій або звільнення за станом здоров’я. Детальніше про діяльність відділу роботи з пораненими розповіла Дзвенислава Сіра.
Дзвенислава «Дзвінка» Сіра — керівниця відділу роботи з пораненими Патронатної служби «Янголи», військовослужбовиця 3-ї ОШБ (Третя окрема штурмова бригада). Повномасштабна війна змінила плани «Дзвінки», але не забрала прагнення бути корисною. Для неї це стало особистою історією: її чоловік служить у 3-й ОШБ, а брат служив у полку «Азов», був оборонцем «Азовсталі» та пройшов полон. Вона розповіла «Гал-інфо» про свій шлях, а також наголосила на важливих проблемах українського суспільства в сучасних реаліях.
До початку повномасштабного вторгнення ви навчалися на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Як ви почали працювати у Патронатній службі «Янголи»?
Я вчилася на факультеті журналістики й дійсно дуже хотіла бути журналістом. З кінця першого курсу почала працювати. Мені все дуже подобалося, але почалася повномасштабна війна.
Ми з дівчатами та деякими хлопцями, які не поїхали на фронт в перший же день, почали активно волонтерити. Під час цього, на нашому «Штабі оборони Львівщини», я познайомилася з дівчиною, яка в патронаті з кінця 2014 року — Наталкою Багрій. Вона була одна з небагатьох із Патронатної служби через те, що до 2022 року там залишилося лише 4 людини. Вона запитала, чи не хочу я приєднатися до команди. Для мене це була дуже велика честь. Я погодилася без вагань.
Що входить до основних завдань вашого відділу в Патронатній службі «Янголи»?
Основні завдання мого відділу — це повний супровід військовослужбовця від моменту поранення, тобто як тільки з ним вдається вийти на зв’язок, і аж до повернення в стрій. Також якщо це дуже важке поранення, і він фізично не може виконувати завдання або вже немає ніяких сил служити, тоді до звільнення з лав Сил Оборони.
Як ви координуєте свою діяльність?
Починаємо ми з того, що отримуємо повідомлення від медичної служби нашої бригади. Далі зв'язуємося із самим пораненим або ж, якщо він не при свідомості, то з його рідними.
Ми розглядаємо різні аспекти: в якому місці перебуває поранений, які в нього є документи, ведемо обов’язково дуже ретельний документообіг тощо. Дізнаємося про всі нагальні потреби.
На етапі між лікуванням або реабілітацією ми проводимо додаткове обстеження. Якщо в пораненого залишилися ще якісь скарги, то ми безоплатно або за кошти нашого фонду покриваємо додаткові обстеження, аналізи, консультації лікарів. Реабілітаційні центри стараємося підбирати за місце проживання або ж ті, які найбільше працюють з цією травмою. У нас за ці роки з’явилося дуже багато зв’язків, і ми пропонуємо не просто переглянути сайт, а описуємо, які випадки були, передаємо відгуки. Таким чином кожен може собі вибрати те, що йому підійде.
Надалі, якщо це звільнення, то звертаємось до МСЕКу (Медико-соціальна експертна комісія), яка встановлює групу по інвалідності. Також виплати, оформлення пенсії — ми з цим всім допомагаємо. Навіть після звільнення хлопців ми з ними продовжуємо спілкуватися, регулярно зв'язуємося і питаємо, чи є якась потреба, цікавимося станом здоров’я.
Звідки відбувається фінансування?
У нас є власний благодійний фонд. Тому є можливість лікувати поранених у приватних закладах, де терміни перебування можуть бути довшими, і саме лікування буде надано більш якісно і в кращих умовах. Це і безпорогові палати, ванні кімнати, більше простору, і більш індивідуальний підхід від кожного реабілітолога до кожного з хлопців, щоб заняття були не годину на день, а 6 годин. І це дає свій результат.
Державного фінансування в нас немає. Усі кошти від благодійників, меценатів. Також це може бути великий, середній чи малий бізнеси, співпраця з прогресивними українськими брендами. Наша медіаслужба активно працює, щоб збільшити кількість співпраць, і на постійній основі отримувати від цього кошти.
Є командні збори, які поширюються у соцмережах. Однак стає все складніше залучати кошти саме методом зборів, через те, що їх, по-перше, дуже багато, а, по-друге, зараз, щоб отримати донати, потрібно придумувати якийсь інтерактив.
Скільки людей працює у вашому відділі?
Нас зараз 10 людей, які саме працюють з пораненими. Також є волонтери. Наприклад, у Львові — це пані Олена Крилова, мати нашого полеглого побратима. Загалом є штатні працівники та волонтерський сектор.
Дзвениславо, які риси або навички, на вашу думку, є ключовими для успіху в такій складній і відповідальній роботі?
Перше — це комунікабельність. Друге — це дуже глибока емпатія. Бувають конфліктні ситуації з бійцем або з його рідними, адже це люди в дуже складному моральному стані. Насправді вони переживають один із найбільших стресів у своєму житті. Навіть при якомусь конфлікті потрібно залишатися дуже емпатичним. І третє — це вміння дуже швидко відновлюватися.
Які потреби мають поранені військові, про які, можливо, мало відомо суспільству?
Дуже часто про це говорю — етична поведінка. Потрібно відповідно ставитися до військовослужбовця чи ветерана, особи з інвалідністю та людини після поранення.
Бувають речі, які не вкладаються в голову. Дехто вважає, що має право прямо перед людиною обговорювати якісь її фізичні чи функціональні аспекти. Також питають про мотивацію: «А чого ж ти на ту війну йшов?».
Можна навести багато прикладів, але головне, щоб кожен зрозумів: з ветераном чи з пораненим, з будь-яким воїном, потрібно спілкуватися як з воїном. Хочеться, щоб була відповідна повага, але без перебільшень з сльозами та розпитуваннями. Все має бути дуже лояльно і дуже правильно. Хочеться, щоб наше суспільство було ветераноорієнтованим.
Що повинна робити держава, аби допомогти пораненим військовим?
Тепер у кожного підрозділу мають бути відповідні служби супроводу. Було б непогано їх фінансувати. Тоді через отримання звітності, через результати, які будуть у цій звітності щодо кожного бійця, можна буде розуміти, як використали кошти. У такому випадку служби будуть сконцентровані на більшій кількості бійців, більш якісній допомозі, ніж на пошуку ресурсів.
Можливо, не зовсім правильно з моєї сторони це говорити, однак інший вектор розвитку подій — це збільшення пенсій ветеранам тощо. Зараз пенсія насправді не є такою великою. Для того, щоб її отримати, потрібно пройти коло бюрократичного пекла. Або ж варто пришвидшити всю цю систему, щоб людина не залишилася на кілька місяців взагалі без будь-якого грошового забезпечення.
Справді все треба дуже глобально міняти. Якби до 2022 року вже всі ці алгоритми були готові, адже в нас і тоді були поранені, були люди, які проходили весь цей шлях, хоча й і не в такій великій кількості, але під них нічого не підлаштовувалося. Зараз, коли їх багато, система не справляється.
Робота Патронатної служби «Янголи» — це не тільки про медичну допомогу та реабілітацію. Це про людяність, відповідальність і гідність, яку важливо зберігати навіть у найскладніших обставинах.
Збір БФ Патронатної служби «Янголи» на лікування та реабілітацію поранених військових 3-ї ОШБ та інших підрозділів азовського руху за посиланням.
Богдана СВІТЕНКО
