Останнім часом у Львові, якби це пафосно не звучало, стало дуже модним встановлювати хрести та інші об’єкти сакрального мистецтва. Їх встановлюють всюди: на місцях ДТП, де загинула одна чи кілька людей, на дитячих майданчиках, у дворах будинків тощо. Майже всі вони встановлені самовільно — без погодження з місцевою владою та без благословення церкви. Мешканці міста, напевно, забули про справжню суть і ціль цих сакральних об’єктів.
У питанні релігії мешканці Західної України завжди займали передові позиції — тут панує особливий релігійний менталітет. Однак, інколи релігійність західних українців дещо переходить розумні межі — їм здається, що чим більше хрестів у місті, чим більше капличок та церков тим більше релігійним є місто. Але насправді це далеко не так. Господь Бог чекає від нас не кількісної віри та релігійності, а якісної. І це повинні усвідомити львів’яни. Їм здається, що немає нічого поганого у тому, щоб встановити хрест на ділянці, яка «нікому не належить». Але такої землі, яка б нікому не належала, у Львові вже давно немає. Земля є або в приватній власності, або в державній, або у власності територіальної громади, саме тому будь-яке встановлення об’єктів сакрального мистецтва, без відповідних дозволів міської ради, вважається самовільним.
Цікаво, що цей процес є неконтрольованим — міські посадовці досі не приділяли значної уваги цій проблемі, зважаючи на її тонкість. Не зважала на цю проблему міста й сама церква. До недавнього часу про неї мовчали усі конфесії міста.
Щоб вирішити цю задавлену проблему Львова міська влада та церковна вирішили об’єднати свої зусилля. Голови шести християнських конфесій у Львові (УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ, УПЦ МП, РКЦ, Вірменська апостольська церква) підписали звернення до отців та мирян з приводу самовільного встановлення сакральних об’єктів без відповідних дозволів від міської влади та без благословення церкви.
Спільний документ закликає мешканців утриматися від встановлення хрестів, будування та реконструкції капличок, якщо це не відповідає архітектурному стилю та правилам благоустрою міста і не погоджено з міською владою. Як йдеться у тексті звернення, „у нашому надзвичайно щільно заселеному місті немає „нічиєї” землі. Уся вона належить або приватним власникам, або державі, або місту, тобто, сукупно цілій міській громаді. Розпочинати без погодження з ними новобудову означає порушувати їх законні права на власність”.
Церква також закликала мирян відмовитися від встановлення на узбіччях доріг хрестів на згадку про загиблих у ДТП. Як підкреслив синкел у справах мирян УГКЦ отець Володимир Ольшанецький, ці об’єкти сакрального мистецтва встановлюють на Божу славу, „однак, перед тим як встановлювати їх, потрібно благословення церкви та дозвіл церковного уряду. Коли ж такі об’єкти встановлюються без благословення, самовільно, вони не несуть тієї місії того призначення, яке вони повинні нести, тобто, прославляти Бога.”, -- зазначив отець Володимир Ольшанецький.
«Самовільне встановлення хрестів у місті вже давно є актуальною проблемою. Це є результатом вседозволеності мирян та священиків різних церков», — говорить відомий релігієзнавець, а відтепер ще й начальник управління внутрішньої політики Львівської ОДА Ігор Ожиївський.
За його словами, на сьогодні досі стоїть хрест на проспекті Свободи, встановлення якого не було погоджено з міською радою та не було благословення церкви. Схожа ситуація є й на горі Хомець у парку «Знесіння», де вночі представниками УГКЦ був встановлений хрест. Також представниками УАПЦ самовільно був встановлений хрест на дитячому майданчику у Львові.
На думку релігієзнавця, таке самочинне встановлення хрестів та інших об’єктів сакрального мистецтва повинні фіксувати правоохоронні органи та передавати справи у суди.
Ігор Ожиївський говорить про ще одну проблему в релігійному житті вірних та церкви — це питання власності церковного майна. За його словами, згідно з чинним українським законодавством майно церкви передається релігійній громаді.
«Церква в Україні не є зареєстрована як юридична особа, окрім єпархіальних управлінь. Саме тому громада вважає, що вона є власником церковного майна і має право його перенести чи навіть знищити», — зазначив він. Водночас релігієзнавець підкреслив, що 90% пам’яток архітектури не мають охоронних договорів та документів на право власності. За його словами, релігійна громада не приділяє цьому значення і не спішить оформити право власності, а держава цей процес не контролює.
«На мою думку, майно повинно передаватися церкві як юридичній структурі», — наголосив Ігор Ожиївський.
Релігієзнавець розповів, що 5-6 років тому була напрацьована Концепція церковно-державних відносин, яка була винесена на розгляд Верховної Ради України, і де це питання піднімалося. Однак частина депутатів не підтримали таку ініціативу.
«Їх аргумент, як на мене, заслабкий — вони аргументували це тим, що якщо майно передати церкві, то майно УПЦ МП може перейти Московському патріархату. Але знову ж таки зараз майно Московського патріархату належить релігійній громаді – і що заважає їй передати його вам, Ожиївському чи Московському патріархату», — наголосив Ігор Ожиївський.
Отож, на сьогодні питання щодо церкви в Україні, як юридична особа, висить у повітрі. Мабуть, звідси і йде коріння релігійних проблем та конфліктів, які стосуються церковного майна та об’єктів сакрального мистецтва. Чи погодяться народні обранці зареєструвати церкву в Україні як юридичну особу, важко спрогнозувати, однак це б вирішило чимало церковних проблем та конфліктів.
Фото - upi.org.ua
