У Львові триває Перший всеукраїнський форум військових письменників, який розпочався вчора, а завершиться завтра. Символічно, що Форум стартув саме 6 травня. Адже у цей день українське військо та весь український народ уперше відзначатиме День піхоти.
Участь у форумі бере близько 20 учасників. У перший день о 12:00 в Італійському дворику, що на площі Ринок, 6 відбулась кава-зустріч з літераторами, які пишуть на сучасну військову тематику. Відтак, кожен охочий міг познайомитись та поспілкуватись з авторами.
Упродовж трьох днів Форум відбуватиметься на різноманітних локаціях, як у Львові, так і у Львівській області.
Будинок офіцерів
Творча зустріч військових письменників із читачами відбулась ще вчора, але вражень залишилось на цілий рік. Серед слухачів були курсанти Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та цивільні поціновувачі сучасної української військової прози. Модерувала розмову Зоряна Ханькова.
Гості заходу відмітили цікаву розповідь резервіста-десантника молодшого лейтенанта Андрія Мочурада про його мандри автостопом у Антарктиду.
А ось книгу «Слово Про Війну» представив автор Василь Піддубний. У своєму літературному надбанні він знайомить читачів з невигаданими фронтовими історіями. «У книжці зібрав багато оповідань різних військових. Деякі з них в запасі, деякі діючі. Мене часто запитують: “Як там на війні?”. У книзі є відповіді. Там зібрані різні історії – смішні, важкі, побутові, словом різні. Багато вражень», - зазначив Василь Піддубний.
Про будення бійців 14 окремої механізованої бригади та героїчні епізоди оборони Мар’їнки розповідає читачам Влад Якушев у своєму унікальному романі "Карателі". "Назва книги "Карателі" - це іронічна назва. Так називали наших військових в російських новинах. А я би хотів, щоб той хто візьме в руки цю книгу зрозуміє - це не збіг назви і сутності людей, які захищали Україну. Книга «Карателі» - це книжка для тих, хто боїться читати про війну. Адже книги про війну бувають важкими емоційно. Звіснож, що без цього ніяк, коли пишеш на таку тему, але я постарався вмістити в неї і веселі історії»,- сказав автор книги Влад Якушев.
У Будинку офіцерів також представили документальному збірку "Крим-2014: невигадані історії "А мама зрозуміє...". Про тогочасні події, пов'язані із анексією Кримського півострова навесні 2014 року, розповів у Леонід Матюхін.
Бібліотека для юнацтва
Військову літературу популяризували також і у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука. Працівники бібліотеки переконані, що презентували книги автори, які творять історію України:
«Пишаємось, що Перший всеукраїнський форум військових письменників гуртує саме таких людей, які і словами і діями боряться за нашу незалежність та невтомно плекають її. Дякуємо Леоніду Матюхіну, Миколі Ніколаєву, Василю Піддубному, Петрові Солтису, Василю Паламарчуку, які завітали до нас".
До прикладу, Назар Розлуцький представив “Нотатник мобілізованого”. Книга написана в жанрі журналістського репортажу. "Хотів написати книгу, яка буде доступна для людей, насамперед не військових. Аби будь-хто, навіть підлітки, могли прочитати і все зрозуміти”.
Військовий госпіталь
Учасники Всеукраїнського форуму військових письменників завітали до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Свої праці презентували Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов - "Позивний "Бандерос", Євгенія Подобна - "Дівчата зрізають коси", Наталя Нагорна - "Повернутися з війни", Рима Товкайло - "Простір прихованого" та інші.
«Позивний «Бандерас»: фільм-фенікс, якого не було
Серед авторів-презентантів був і кіборг Олександр Терещенко. Герой України втратив праву руку та кисть лівої, отримав численні поранення, рятуючи товаришів у Донецькому аеропорті. Свої спогади та життя опісля військовий виклав у книзі «Життя після 16:30».
«Отримав поранення у жовтні 2014 року у Донецькому аеропорту, намагався витягнути гранату, яка залетіла в укріплення і вона розірвалась в мене в руках. Книга складається із коротеньких оповідань - це життєві ситуації в які я попадаю. «16:30» - це ті цифри, які написали мені ж моєю кров’ю, коли накладали жгути, щоб знати коли їх знімати. Це книга про те, як я живу після цих 16:30, написана без патетики, жалю. Кожне оповідання з певною мораллю, мотивацією, світлом в кінці тунелю. Книга не спрямована на те, щоб викликати жалість чи співчуття. Я не відчуваю себе інвалідом і хочу донести до людей те, що не треба себе жаліти і не треба дозволяти робити цього іншим», - розповів Олександр Терещенко.
ЛНУ
А вже сьогодні, 7 травня, учасники Першого всеукраїнського форуму військових письменників зустрілись із студентами факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка. Спершу Євгенія Подобна провела майстер-клас про те, що і як робити журналісту у зоні військового конфлікту, щоб виконати редакційне завдання і повернутись живим і неушкодженим.
З чого складається телесюжет, як зробити його рейтинговим, що дозволяється і чого категорично не можна робити під час підготовки відеоновин, розповіла Анастасія Нагорна.
Майбутні професійні журналісти також почули інтригуючий анонс журналістської подорожі автостопом до Антарктиди від Андрія Мочурада.
Зустріч з Синюткою
"Тішусь знайомству з воїнами-письменниками. Дякую за те, що Ви справжні у всьому. Сподіваюсь, Перший Форум військових письменників матиме продовження", - написав сьогодні на своїй сторінці у Фейсбуці голова Львівської обласної державної адмінстрації Олег Синютка.
Львівщина
Також в межах Форуму автори Олександр Терещенко та Леонід Матюхін завітали в гості до мешканців Буська.
#Кава_з_присмаком_попелу
Завершенням програми 7 травня став Благодійний аукціон #Кава_з_присмаком_попелу. У Віденській кав'ярні організаторам вдалось створити неперевершену і затишну атмосферу. А завдяки друзям Форуму, волонтерам і справжнім українським патріотам - Софії Федині та Олегу Лихачу - у товаристві прозвучали чудові українські музичні твори.
Благодійний аукціон зібрав близько тисячі гривень, які були відразу конвертовані у книги присутніх авторів. Уся воєнна література буде передана до військової бібліотеки Львівського госпіталю.
Учасники
- Андрій Мочурад - учасник бойових дій на Донбасі, львівський журналіст та мандрівник. За першою освітою - спеціаліст з обслуговування інтелектуальних та комп'ютерних мереж. За другою освітою - культуролог. Автор та розробник оргдіяльнісних симуляційних та освітніх настільних ігор. Як журналіст та блогер, відвідав понад 30 країн світу, очолював експедиції на Близькому Сході та Південному Кавказі. Був учасником 24-ої Української антарктичної експедиції на станцію “Академік Вернадський”, куди взяв із собою прапори бойових бригад Збройних сил України. Також наш земляк підняв прапор 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади на одній із скелястих вершин в Антарктиді.
- Леонід Матюхін – капітан 1 рангу, військовий журналіст, у 2017 році був речником штабу АТО. Офіцер з першого дня окупації перебував на території 36-ї окремої бригади берегової оборони (гарнізон "Перевальне") та інформував вітчизняні та зарубіжні засоби масової інформації про ситуацію в оточених військових частинах. Нещодавно вийшла друком книга «А мама зрозуміє…» в якій Леонід Матюхін у співавторстві з професійними військовими Ігорем Підопригорою та Юрієм Головащенком, описують події у Криму 2014 року та перші моменти російського вторгнення в Україну. Розповіді авторів виглядають сухим перерахуванням фактів. Але крізь документальність оповідань пробиваються і гіркота, і образа, і біль, і ненависть до зрадників, і гордість за тих, хто залишився вірним присязі, і любов до Неньки, і готовність битися за неї до перемоги.
- Микола Миколаєв (Ніколаєв) Nikolay Nikolaev , народився у 1965 році у місті Бердичів Житомирської області. З 1984 по 1987 рік проходив строкову службу на території республіки Афганістан. З 2015 року по 2017 воював на сході України у складі 14-ї Окремої Механізованої бригади. Між цими війнами 30 років і…спогади. У своїй книзі «Щоденник Непрофесійного військового» хронологічні записи про події сучасної російсько-української війни автор перемежовує спогадами про війну в Афганістані. Щоденник – це не просто спогади або мемуари, це опис подій, учасником яких був Микола Миколаєв, це його емоції і думки. Це ніби машина часу, такий собі документальний фільм, знятий самим собою для себе майбутнього. Микола Миколаєв (Ніколаєв) виконував завдання у Донецькій області у містах Сартана, Гнутово, Мар’їнка. У 2017 році переведений до оперативного резерву у званні капітана.
- Олексій Пайкін (позивний Буг) народився в 1971 році. Має дві вищі освіти - військову та економічну. Відомий спортсмен, чемпіон світу з карате 2008 року. мобілізований у березні 2014 року в званні майора ЗСУ 79 ОДШБр . Вважає, що на фронті все чесніше, ніж у мирному житті. Олексій каже, що для нього як для офіцера «було важливо не показати слабину». А ще ділиться таким спостереженням: «Після того, як побуваєш на фронті, перестаєш помічати дрібниці. Там дуже гостро розумієш, що не сьогодні, так завтра можеш загинути, тому кожен день думаєш, вижив – ну й добре. І вже не звертаєш на це уваги.» Воював під Краснодоном, коли треба сам ставав навідником гармати. Учасник боїв під Савур-Могилою, Маринівкою, Ізвариним. Був контужений. Вивів підлеглих із Південного котла. Другу та третю ротації воював в районі Донецького аеропорту, четверту - в секторі «М». Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня. Співавтор книг «Миттєвості війни», «Дороги війни», «Голос війни», «Слово про війну». Написав документальну книгу про Ізваринські події - «Незручні замальовки гібридної війни» та збірку новел «Шлях додому».
- Для дуету сценаристів Дзюби та Кірсанова «Позивний Бандерас» – це перший досвід у кіно й у літературі. 2018 року в широкий український прокат вийшов військовий детективний фільм режисера Зази Буадзе «Позивний Бандерас». Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов – автори сценарію. І поки глядачі ще знайомляться з новими кіногероями, сценаристи фільму Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов йдуть далі – видають однойменну книгу. На створення сценарію їх надихнув Сергій Башков – нацгвардієць з позивним «Індіанець», який вів щоденник на війні.
Сергій Дзюба - народився 20 вересня 1964 року в місті Пирятин на Полтавщині в сім'ї робітників. Служив у війську (1984—1986), закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1982—1989). Автор 82 книжок. Член Національної спілки письменників України (з 1996-го року). Нагороджений багатьма відзнаками в Україні та за кордоном. Артемій Кірсанов — український театральний діяч та сценарист. Народився 18 березня 1980 року в Києві. У 2001 році закінчив факультет режисури Київського національного університету культури і мистецтв.Сценарист 9-ти фільмів та кількох вистав. Валерія Борщевська - виконавчий директор і продюсер стрічки, директор і засновник компанії що знімала фільм «Бубафільм».
- Євгенія Подобна Evgeniya Podobna – письменниця та військовий кореспондент, журналіст, кандидат наук. Закінчила Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Вісім місяців збирала історії як на мирній території, так і на передових позиціях. «Дівчата зрізають коси» - це спогади 25 жінок-воячок, які брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 роках як стрілки, кулеметниці, медики,мінометниці, снайпери. У спогадах йдеться про бойові операції, воєнний побут, місцевих мешканців, становище жінки в українському війську. Розповіді доповнені фотографіями із зони бойових дій. Книжка стала кращою книгою року 2018 у номінації «Публіцистика / сучасні мемуари».
- Наталія Нагорна народилася 14 червня 1984 року в селі Липники Лугинського району Житомирської області. Разом з батьками переїжджала то до м. Первомайськ Миколаївської області, то до Харкова, а в 2006 — до Києва. Закінчила факультет філології та журналістики Харківського національного університету (2006). На телебачення потрапила одразу після першого курсу університету. Від травня 2014 — в Телевізійній службі новин (ТСН). Наталя мріяла стати військовим кореспондентом, але до подій на сході на війні ніколи не була. Стала першою жінкою в редакції ТСН, яка поїхала в зону АТО. Автор книги «Повернутися з війни» (2018). Співавторка книг «Війна очима ТСН» (2014), «Незалежність очима ТСН» (2017). Має навички першої долікарської допомоги, надання допомоги в умовах бою. Під час подій на Майдані була у складі групи швидкого реагування «Червоного Хреста». Нагороджена Орденом «За заслуги» III ступеня (6 червня 2017 року) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність.
- Володимир Бруньковський (Григорій Обертайло) (псевдонім Григорій Обертайло) народився 23 грудня 1976 року в Криму в родині військових. Вчився в різних містах колишнього СРСР, школу закінчив у місті Новояворівськ Львівської області. З 1994 до 1998 року навчався у ОІСВ (Одеський Інститут Сухопутних Військ), спеціальність - "Бойове застосування аеромобільних підрозділів". Через чотири роки служби в ЗСУ звільнився, розчарований системою. Після довгих пошуків знайшов себе в мистецтві ф’юзингу, чим займається й дотепер. В 2014 році мобілізований до лав ЗСУ. Рік, проведений безпосередньо на фронті, підштовхнув його до написання першого твору – повісті «Скепсис». Це фронтова повість, в якій показані проблеми української армії. Події відбуваються протягом 2014-2015 рр. в зоні АТО. Назви населених пунктів, де вони проходили, не вказані навмисно, імена та позивні діючих осіб змінені. Твір створений на основі реальних подій. У своїй книзі автор розповідає про рік, проведений на війні звичайною людиною - мобілізованим офіцером, акцентує на внутрішніх проблемах нашого суспільства, копією якого завжди були та будуть Збройні Сили". Друга книга автора – збірка оповідань «Розірвані гердани» (2019).
- Борис Гуменюк - позивний «Кармелюк». Був активним учасником Євромайдану. 13 березня 2014 поставив свій підпис під «Заявою від діячів культури України до творчої спільноти світу», у зв'язку із російською агресією в Україні. У червні 2014 року приєднався до спецбатальйону МВС України «Азов» та відправився в зону бойових дій на схід України. З кінця липня 2014 р. - заступник командира батальйону «ОУН», який з 12 серпня дислокується в селищі Піски поблизу Донецька. З 2015 року - Голова УВО (Українська Військова Організація). Ім’я Бориса Гуменюка знайоме всім, хто цікавиться воєнною прозою. Але не тільки прозою, а й поезією. А ще - образотворчим мистецтвом. Бо автор має безліч талантів, якими він щедро ділиться з шанувальниками. Свій перший вірш Володимир Тимчук написав у шкільні роки, в 1992 році. З легкої руки батька пов´язав свою долю з військовою справою, якою продовжує займатись вже 19 років поспіль. «100 новел про війну» - перший том книги з «короткими і не дуже» (за словами автора) новелами «Вірші з війни» - другий том, куди ввійшли вже знайомі вірші Бориса Гуменюка. Наклади його «Віршів з війни» сягнули 25 000 примірників, а продаж мільйона гривень. Післясмак його книг гіркий, з відчуттям присутності війни, бо пише так, як летить автоматна черга, як їде танк, каже, що інакше писати по відношенню до війни підло. Він відмовився від усіх художніх засобів і хоче вигадати нову поетичну мову. Борис Гуменюк - справжній боєць і автор.
- Констянтин Машовець - військовий журналіст, блогер, один із координаторів групи «Інформаційний спротив», співробітник Центрального друкованого органу МО України «Народна армія», полковник ЗС України. Журналіст Костянтин Машовець на схід поїхав ще на початку війни – у 2014 році. Після звільнення Слов'янська вирішив описати свої емоції на папері. Короткий діалог військових в окопах виклав на власній сторінці у соцмережі Facebook. А вже за кілька місяців ці замальовки перетворилися у збірку оповідань «Діалоги з нулів», яка яскраво змальовує життя на лінії фронту. Особливістю збірки є, власне, самі діалоги бійців – живі та невимушені, сповнені щирого гумору, професійної військової лексики та нецензурщини. В такий спосіб автор занурює читача у справжнє, невідредаговане, життя української армії на Сході України.
- Дмитро Тимчук - військовий експерт, координатор групи "Інформаційний спротив", один із найпопулярніших інтернет-діячів в Україні, народний депутат України. Освіту військового журналіста Дмитро здобув Львові. Зоряна година настала в 2014 році. Тоді він став першим, хто інформував про події в Криму і на Донбасі та почав протистояти російській пропаганді. З 2014-го року очолює і координує проект «Інформаційний Спротив». На сьогоднішній день Інформаційний Спротив являє собою повноцінний мережевий медіа-ресурс. У якості авторського контенту він надає як свіжі новини, так і авторську аналітику, відеоматеріали та журналістські розслідування.
- Олександр Терещенко (псевдо «Кіборг»). Працював відеооператором миколаївської телекомпанії «НІС-ТВ». При обороні Донецького аеропорту 15 жовтня 2014-го потрапив під черговий обстріл терористів, важкопоранений, ушкоджено праве око. В споруду «Очі», де знаходився Терещенко з іншими чотирма вояками, потрапила граната, яку Олександр схопив руками та намагався викинути. Граната розірвалася в руках при викиданні, Терещенко повністю втратив праву руку та кисть лівої. На його тілі, його ж кров’ю зробили запис – «16:30» - час коли наклали джгути. Цей час назавжди розділив його життя на «до» і «після». Тому його книга називається «Життя після 16:30». Сам автор каже, що це книга не про війну, а про те як навчитися жити після того, що пережив. Хоча, і про війну теж. Нині очолює Миколаївську обласну організацію «Асоціація учасників та інвалідів АТО», працює заступником начальника Академії патрульної поліції з соціально-гуманітарних питань в м. Києві. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2014).
- Василь Паламарчук - уродженець Полтавської обл., юрист. В 2014-ому став артилеристом, служив у 2-й гаубічній самохідно-артилерійській батареї 28-ї окремої механізованої бригади. Книга Василя Паламарчука «Військовий непотріб» написана у жанрі військової прози, над якою автор працював три роки». Книга в першу чергу про людей, які в тяжку годину покинули свої домівки і пішли захищати власну країну. Ці люди були саме в тому місці і саме в той час, коли вони були потрібні.
- Петро Солтис здолбунівчанин, доброволець, артилерист 44-ї бригади ЗСУ. Підрозділ бійця базувався поблизу Горлівки на Донеччині та на Луганщині неподалік Кадіївки – колишнього Стаханова. Із першого дня почав вести щоденник, у якому описував свої солдатські будні від полігону до зони АТО. Воєнний щоденник охоплює період з вересня 2014 р. до вересня 2015 р. Книга має назву «370 днів у камуфляжі» (записки артилериста)» — саме стільки Петро Солтис перебував у лавах Збройних сил України. Цінність цієї книги у тому, що вона безпосередньо пропущена через біль, страждання, боротьбу та сподівання самого автора, дієвого патріота, хороброго воїна, не байдужого до будь-якого прояву несправедливості.
- Влад Якушев - журналіст, політтехнолог, головний редактор журналу «Кримінальне чтиво. Захід» (Львів), з 2007 по 2009 р. редактор відділу аналітики zaxid.net, з 2009 по 2011 - головний редактор журналу «Человек и право в Украине» (Київ). Громадський діяч. У 2015р. мобілізований до лав ЗСУ. Встиг повоювати на двох фронтах - по-справжньому та інформаційно. Його гострі матеріали тримали в напрузі недобросовісних чиновників та корупціонерів у цивільному житті. Та він вирішив, що найголовніший ворог - на сході. З власного досвіду написав книгу “Карателі”. Роман не про саму війну, а про людей на війні. Його книжка не лише про військових, а й про цивільних, а також про тварин, які живуть в зоні бойових дій. У книзі описуються події 2015-2016 років, що відбувались на ділянках фронту, яку захищала 14-та ОМБР. У цій бригаді автор у 2015-2016 рр. служив на посаді керівника прес-служби.
- Валерій Пузік - художник, письменник, режисер – живе в Одесі. Працював журналістом для декількох інтернет-ресурсів та паперових видань. Автор низки новел та оповідань. Режисер документальних короткометражних стрічок, а також відеопоезій. У січні 2015-го пішов на фронт. Брав участь у бойових діях на Донбасі в складі 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу «Правого сектора». В АТО пробув з січня по липень 2015 року. Автор двох книг: «Моноліт» та «Бездомні пси». «Моноліт» — це роман у тринадцяти оповіданнях про шлях відновленої свідомості людини, яка вижила під мінометним обстрілом.
- Назар Розлуцький родом із Івано-Франківська. Живе у Києві. Історик, дослідник українського визвольного руху, поет і прозаїк, мандрівник, учасник АТО. Працює в Музеї української діаспори. У 2015 році був мобілізований в ЗСУ. Службу проходив у 55-й артилерійській бригаді. В АТО з липня 2015 по червень 2016 рр., сектор «Б». Служив на важких установках «Гіацинт-Б». Був заряджаючим, командиром відділення управління вогнем. Нагороджений відзнакою «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня. Основою для книги «Нотатник мобілізованого» став щоденник автора, написаний під час війни. Це розповідь про те, як цивільна людина внаслідок обставин та власної позиції стала учасником бойових дій.
- Василь Піддубний - письменник з Житомира, ветеран АТО Василь Піддубний бойовий шлях пройшов з 2014 р. у 10-му територіальному батальйоні, згодом стрільцем-снайпером у 10-й ОМПБР «Поліська Січ», з 2015 року - кулеметником-розвідником 4-го територіального батальйону. Сьогодні Василь - талановитий український письменник і редактор тритомного збірника оповідань «Слово про війну». В книжках зібрано різні за форматом і подачею тексти про війну добровольців, бійців, військових медиків, волонтерів, редакторів, письменників, поетів, а також добрі, з художнього огляду, тексти В. Піддубного.
Довідка
Перший всеукраїнський форум військових письменників – це платформа для спілкування авторів книг на військову тематику із читачами. Тут можна буде познайомитись із авторами улюблених книг, поспілкуватись із ними у неофіційній атмосфері, отримати книгу з рук у руки. Упродовж трьох днів читачі матимуть нагоду відвідати більше як 20 заходів, де дізнаються більше про військову літературу та людей, які її творять. А ще ви зможете прийти та просто обійняти свого улюбленого автора. Приходьте та не шкодуйте своїх обіймів.
