Війна змінила кожного з нас. Вона навчила цінувати моменти, берегти людей і говорити «люблю» не завтра, а сьогодні. Але є ті, чия любов щодня проходить випробування відстанню, тривогами й тишею після повідомлень. Це — історії дівчат військових.
Фото: Depositphotos
Сьогодні ми поговоримо з Анною, чия половинка захищає Україну на передовій. Вона чекає, підтримує, вірить. Це не просто розмова про стосунки. Це — портрет любові в час війни.
Анно, розкажіть історію знайомства зі своїм хлопцем.
Ми зустрілися весною 2020 року завдяки спільним друзям. Це сталося абсолютно випадково, і спочатку не було навіть натяку на щось більше. Спочатку ми просто спілкувалися, жартували, підтримували один одного.
Потім почали гуляти вечорами. Якась симпатія зароджувалася непомітно, ми вчилися довіряти один одному, відкривалися поступово. І зрештою я зрозуміла, що хочу проводити з ним кожну весну.
Чи знали ви з самого початку, що він буде військовим або служитиме?
Так, адже він навчався саме цьому. Ще з перших розмов було видно, що це його справжній вибір. Я одразу зрозуміла, що він стане військовим, і одночасно — що він залишиться тим самим хлопцем, з яким я познайомилась.
Що для вас означає бути дівчиною військового?
Бути дівчиною військового — це не лише про очікування й розлуку. Це вміння цінувати кожну маленьку переписку, радіти кожному дзвінку і берегти кожну спільну хвилину. Це про віру в нього, в його стійкість, чесність і силу пройти через усе.
Як ви підтримуєте зв’язок, коли він на службі?
Це залежить від ситуації. Зазвичай це короткі повідомлення чи кілька хвилин на телефоні. Навіть маленькі моменти, як фотографії чи пісні, що нагадують про нас, стають дуже важливими.
Як ви зазвичай переживаєте дні, коли немає жодного зв’язку?
Звичайно, я хвилююся, та навіть дуже. Постійно перевіряю телефон, заходжу в месенджер, у надії, що, можливо, просто не прийшло сповіщення. Але я тримаю себе в руках — роблю домашні справи, читаю, намагаюся заповнити день чимось корисним. Це допомагає не думати про найгірше.
Які моменти повернення вашого хлопця роблять вас найбільш щасливою?
Відчуття, що він от-от буде поряд, переживання, що забула, як вести себе поруч з ним, що і як говорити. Але коли коханий вже опиняється біля мене, теплі обійми, щирі цілунки та навіть маленькі знаки уваги — приносить найбільше щастя.
Які моменти розлуки, для вас, є найважчими?
Найважче — прощання. Коли ти тримаєш його за руку, дивишся в очі, посміхаєшся крізь сльози, бо не хочеш, аби він бачив твій сум. А буває — не витримуєш, вони самі течуть.
Є ще такі миті, які ранять раптово: коли бачиш закохані пари, котрі гуляють, чуєш пісню, яку він постійно наспівував мені на вухо. Або навіть коли просто хочеться обійняти.
Чи є у вас якісь традиції — наприклад, що ви завжди говорите перед його виїздом?
У нас немає якихось особливих традицій. Але щоразу я повторюю одне й те саме: «Їж нормально і одягайся тепло». Це звучить навіть буденно, але цими словами я описую всю свою турботу та любов. Хоч він завжди жартує з того, що я це постійно повторюю, але я знаю, що він мене чує.
Як змінилися ви — як людина — відколи ваш коханий став військовим?
Я стала більш терплячою, стриманою в повсякденному житті. Стала сильною духом, не тому, що хотіла, а тому, що мала. Іноді помічаю, що стала ніжнішою. А найголовніше, я навчилася жити тут і зараз.
Як змінилося ваше уявлення про майбутнє?
Я перестала будувати далекі плани на роки вперед — тепер я живу більше сьогоднішнім днем. Раніше здавалося, що все попереду — само собою зрозуміле. А зараз кожна маленька мрія має глибший зміст.
Яке послання ви б хотіли передати іншим жінкам, які зараз переживають подібне?
Я хотіла б сказати одне: ви не самі. Ми всі проходимо через це — страх, тривога, біль, надія, очікування. Це нормально. Сильна жінка — це не та, яка не плаче. Це та, яка знаходить у собі сили любити, навіть коли серце бʼється в тривозі.
Пишайтеся тим, що ви чекаєте, підтримуєте, зберігаєте тепло для тих, хто на передовій. Ваша любов — це тил.
Решетник Анастасія
