Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Cуспільство

“Колеги в адміністрації сприймають мене як ще одну журналістку, яка постійно від них щось хоче”, – Марія Курило

Про роботу пресслужби Львівської ОВА, сучасну трансформацію журналістики та особливості роботи комунікаційників розповіла Гал-інфо керівниця пресслужби Львівської ОДА Марія Курило.
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
1/3

До роботи у Львівській ОДА Марія Курило впродовж 12 років працювала у журналістиці. Зокрема на Львівському радіо та Радіо FM Галичина, у журналах «Егоїст», SUIT Vision, Airport Magazine, головною редакторкою інформагентства Galnet та в інших медіа, викладала на перших у Львові курсах для радіоведучих. А за два тижні до початку повномасштабної війни очолила відділ пресслужби Львівської ОДА. 

В інтерв’ю для Гал-інфо Марія Курило розповіла про свій досвід у медіа та пресслужбі, поділилась міркуваннями про сучасну трансформацію журналістики та порадами для тих, хто лише розпочинає свій професійний шлях у комунікаційній сфері. 

Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
1/2

Передусім, Маріє, розкажіть, які обов’язки ви виконуєте у пресслужбі Львівської ОДА? 

Моя зона відповідальності насамперед – публічна комунікація голови ЛОДА. Я опрацьовую всі запити на інтерв’ю та коментарі очільника області. Якщо у мирний час це були зазвичай регіональні та всеукраїнські видання, то з початком повномасштабної війни суттєво додалося таких запитів від іноземних журналістів. Був період, коли буквально цілодобово телефонували кореспонденти The New York Times, BBC, CNN, Kyodo News, RAI, The Washington Post, DW, і ще дуже багатьох видань з різних країн світу. Хтось хотів коментар телефоном, хтось – особисто поспілкуватися з головою, хтось просив організувати зйомку. На початку не могла повірити, що я координую роботу видань такого рівня, а потім звикла. Окремих підходів до «зірок» не практикую. Якщо є низка запитів на інтерв’ю, то першим його візьме те медіа, яке першим подало запит. 
Якість ведення соцмереж очільника області – також моя зона відповідальності. Дуже хочу, щоб там люди бачили його справжнього. Кожен пост він погоджує особисто.

Найбільше радію в ті критично рідкісні моменти, коли голова на якійсь гарній події має час сам зняти відео. Він це дуже любить. Нехай поза всілякими правилами, але його чимось зачепив конкретний фрагмент, отже – цей фрагмент буде в його соцмережах. 

Якщо вночі чуєте тривогу на Львівщині, то знайте, що мій робочий день вже почався, і триватиме доти, доки не закрию останній запит від журналістів. Розмовляю з вами і згадалося, як влітку 2023 був ракетний удар по будинку на Стрийській. Цей будинок від мене через світлофор. Загинули люди, страшні руйнування, голова одразу ж виїхав на місце. Я тоді записала його оперативне відеозвернення, потім було дуже багато запитів на коментарі, новин, дописів, працювала від початку тривоги, цілий день і аж до 22 години, а наступного дня не змогла навіть з ліжка встати – нарешті дійшло, що мені пощастило пережити.

Оприлюднюючи інформацію під час та після тривог, головне – не нашкодити. Я постійно на контакті з комунікаційниками ПвК «Захід», поліції, СБУ й іншими профільними службами. Вони та їхнє керівництво можуть давати голові якісь рекомендації щодо комунікації, але він також на контакті зі керівництвом вищого та найвищого рівнів, тож добре розуміє, що, коли і в якому вигляді повідомляти. Скажу сухо: якщо очільник області щось комунікує, отже це треба комунікувати, і саме таким чином. Якщо ні, то теж так треба. 

Ще один напрям моєї роботи – курую відділи пресслужби та соцмереж Львівської ОДА. У пресслужбі є я, ще 5 людей, які пишуть, та фотограф. У відділі соцмереж двоє людей і їхня відповідальність – це фейсбук, інстаграм, телеграм Львівської ОДА, прямі трансляції, координація з соцмережами всіх підрозділів ЛОДА, а їх у нас 20.

Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
1/2

Лише шестеро працівників, які пишуть – чи достатньо це для пресслужби?

Відверто? Мало. Щодня ми отримуємо величезну кількість запитів від журналістів зі всієї України і з-за кордону, які потрібно оперативно опрацьовувати. Відповідаємо за організацію та висвітлення брифінгів у ЛОДА та до яких причетні працівники ЛОДА, за медійний супровід подій, в яких бере участь керівництво та працівники Львівської ОДА. Коли в область приїжджають Президент, Перша Леді, міністри, іноземні делегації, ми також практично завжди залучені. Часто є події до 9 ранку, впродовж всього, так званого, стандартного робочого дня, а потім і ввечері, і на вихідних. Тут хочу сказати величезне дякую нашим колегам з інших підрозділів ЛОДА та інших служб, які іноді страхують нас, роблячи фото і записуючи аудіо. Неодноразово було таке, що нас виручали пресслужби Львівської обласної чи міської рад, а потім ми допомагали їм.

А ще до нас надходить дуже велика кількість інформації від різних міністерств та інших держструктур. Ми переглядаємо всі матеріали, і, якщо це актуально для Львівщини, уточнюємо деталі й публікуємо. Як і журналістам, нам треба написати новину, вичитати її, підібрати зображення, правильно поставити в адмінці, додати нагадування. Це забирає багато часу. 

Але головне наше завдання – допомагати журналістам швидко отримати коментарі керівництва та працівників ЛОДА. Тому, користуючись нагодою, прошу: колеги-журналісти, якщо відділ пресслужби Львівської ОДА довго опрацьовує ваш запит, будь ласка, пишіть мені у вотсапі чи у фейсбуці. Зроблю все, щоб пришвидшити процес. 

І ще одна річ, яку я хотіла б сказати принагідно: дякую директорові департаменту комунікацій та внутрішньої політики Львівської ОДА Юрію Горуну за здорову атмосферу у нашому підрозділі і за можливість проявлятися. З його дозволу я регулярно запрошую у Львівську ОДА журналістів та інших фахівців з комунікації, щоб вони на конкретних прикладах пояснювали нашим керівникам та працівникам департаментів, управлінь і відділів, що ми маємо робити по-іншому, аби наша комунікація як держструктури та держслужбовців була ближчою до людей. Зокрема організувала декілька форумів «Людською мовою», тренінг керівниці проєктів та програм Центру гідності дитини УКУ Іванки Рудакевич, тренінг про те, як будувати креативну комунікацію, від Оксани Поліщук, вона веде соцмережі «Вінницяоблводоканалу», який здобув популярність завдяки історії про пуголовка Едіка, та багато інших. Якщо ви маєте чим поділитися з працівниками Львівської ОДА у галузі комунікації, будь ласка, напишіть мені. 

Відділ пресслужби часто критикують – іноді справедливо, іноді – безпідставно. Є критика від журналістів, а є – від колег з інших підрозділів самої адміністрації. Перші зазвичай критикують, бо не отримали, отримали невчасно або не в повному обсязі якусь інформацію чи коментар, і часом дуже складно пояснити, що це не наша провина, бо ми, так би мовити, між двох вогнів. Але журналістам не потрібне виправдання, їм потрібно закрити запит, і я цілком їх розумію. А другі – бо їм здається, що ми навпаки – занадто багато в них вимагаємо, буває, сваримося через вигляд новини. Я не дозволяю її публікувати, доки не викладуть зрозуміло, а мені кажуть, що я перетворюю серйозну держструктуру на казна-що...

Через ненормований графік, стресову роботу та зневагу, яка за замовчуванням є в суспільстві до держслужбовців, люди виснажуються і йдуть. Приблизно раз на пів року я шукаю як не когось у пресслужбу, то в SMM. Реальність така, що не так вже й складно знайти роботу, де в тебе буде куди менш травматичний досвід та менш інтенсивна зайнятість при вищій зарплаті.

Тому так, я усвідомлюю, що нам ще дуже багато треба працювати, аби комунікація у Львівській ОДА була більш оперативною та людяною, але в мене також поки нема рецепту, як спинити плинність кадрів і достатньо мотивувати команду в цих реаліях… 

Коли ви йдете у відділ пресслужби держструктури в час війни, маєте розуміти, що це служба. Як це було до повномасштабної війни я не знаю, бо завжди працювала лише в тих умовах, які є зараз. 

Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
1/2

Часто поняття журналістики і пресслужби розмежовують, начебто пресслужба – це сфера комунікаційна. Водночас беззаперечним є факт тісного зв’язку між цими галузями. Тож наскільки пресслужбу можна вважати частиною журналістики?

Ми з журналістами точно не друзі, але точно і не опоненти. Ми усі працюємо з інформацією, щоб її вчасно, в повному обсязі та зрозумілою мовою донести людям. Але працюємо для цього по різні сторони. Моє завдання – налагодити співробітництво з журналістами, щоб усі кінці інформації зійшлися і люди отримали повну картину. Це залежить від того, як журналіст сформує запит, чи розуміє, кому його адресувати, як оцінює ситуацію, про яку запитує, чи хоче він почути відповідь. Залежить також від того, наскільки правильно я зрозумію запит журналіста, як донесу його до фахівця, який може на нього відповісти, наскільки наполягатиму, щоб відповідь дали оперативно і деталізовано, а ще – від того, чи захоче почути мене той, чий коментар просять.

Робота у пресслужбі – це постійна взаємодія з людьми. Така робота втомлює чи надихає? Якими емоціями вона наповнює вас?  

Якщо ви не любите людей, то вам взагалі не варто йти в пресслужбу. Можливо це прозвучить надто романтично, але я сприймаю свою роботу у Львівській ОВА як служіння. Дякую Богові, дідові Франику, батькам, вчителям та своїй наполегливості за талант пояснювати складні речі простою мовою. Перебувати на держслужбі саме в цій структурі у цей час, – найкраще, що я можу зробити для своєї держави. Правда, ритм роботи шалений. Не зрозуміла навіть, як сталося так, що я тут вже майже три роки. 

Взаємодія з людьми відбувається нон-стоп, і завжди вона дуже-дуже різна. Буває, окрилює. От, наприклад, сьогодні познайомилася з журналісткою з іншої області. Вона розповіла, що моніторить якість комунікації різних обласних адміністрацій, і дуже похвалила нашу, запитувала, як Максимові Козицькому вдається так оперативно виходити з офіційними повідомленнями після нічних атак ворога, бо їхній очільник комунікує через пів доби, коли вже поширили всі можливі неофіційні версії та відверту дезінформацію. З іншого боку, була журналістка, яка телефонувала голові і скаржилася, що я перешкоджаю їй в роботі, а ми тоді ще навіть знайомі не були…

Часом емоційно дуже непросто. Мій робочий день може початися вночі, часто є робота на вихідних і я постійно маю бути на контакті. Тому, коли з’являється можливість відпочити, роблю це максимально асоціально: ходжу в гори, бігаю, сплю, готую, читаю, гуляю з мопсом. Можливість не комунікувати, коли вона є, використовую максимально (сміється). 

Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
1/2

Наскільки цінним для роботи в пресслужбі є попередній досвід в журналістиці? Чи доцільно студентам факультету журналістики спершу пробувати себе в різних видах медіа, а потім йти в пресслужбу? 

Колеги в адміністрації сприймають мене як ще одну журналістку, яка постійно від них щось хоче (сміється). Коли є запити від журналістів, я завжди стаю на їхню сторону. Коли є конфліктні чи кризові ситуації, пояснюю, що треба вийти публічно з позицією Львівської ОДА. Бо, якщо ми не вийдемо, людям представлять лише одну точку зору, і точно не на нашу користь. Моє завдання як фахівчині з комунікації: донести керівництву та працівникам Львівської ОДА, що відмовчуватися – найгірша стратегія, і я це роблю. А чи комунікувати – колеги вирішують самі.

Журналістський досвід перед роботою в пресслужбі – неоціненний бонус! Завдяки ньому зараз я чітко розумію, що від мене очікують журналісти, коли просять організувати якийсь коментар. Телевізійникам потрібна “картинка”, нікому не треба “води”, всім потрібні конкретика й актуальні та оригінальні інфоприводи, часто треба допомогти з пошуком героя. Усі ці моменти знаю з власної практики. 

Якими навичками повинні володіти працівники пресслужби? Термінологія, політичні поняття, розуміння подій, які відбуваються в області, – усі ці знання можна здобути упродовж роботи чи все ж слід мати попередню базу? 

База – це грамотність. Здавалось би, елементарна річ, але навіть з цим є труднощі. Треба знати, хто очолює область, за що відповідають Львівська обласна державна адміністрація, Львівська обласна рада, Львівська міська рада, хто такі Садовий і Козицький… Ви смієтесь, а кілька тижнів тому до нас прийшов кандидат, якого я почала запитувати про такі речі, і він відповів: "Ну нащо одразу так валити?".

Треба орієнтуватися, які у нас є райони, громади, чим живе область. Важливо також розуміти, як будувати новинні матеріали. Всього іншого навчимо. Найгірше, коли людина нічого не знає, але і не має бажання вчитися.

Якщо людина приходить до нас і цікавиться конкретною сферою (спорт, міжнародні відносини, культура тощо), то я закріплюю її за працівником з пресслужби, який відповідає за такий напрям. Цей фахівець “в полі” пояснює стажеру чи практиканту всі технічні нюанси: як працювати, збирати інформацію, висвітлювати її. А вже згодом я працюю з людиною над самим текстом: як його будувати, на що звертати увагу, які є обов’язкові елементи, починаючи від заголовка, ліда, цитат і до нагадувань та інформаційної довідки. 

Особисто присвячую час, щоб людина заглибилась в особливості роботи пресслужби. Пам'ятаю, як це було, коли сама починала, і мені хочеться полегшити цей шлях іншим. Дуже вболіваю за кожного й кожну, хто приходить до нас. Найцінніше, коли людина через якийсь час знаходить гарну роботу, перемагає в професійному конкурсі, і пише мені в інстаграмі, що колись моє наставництво допомогло їй повірити у себе. У такі моменти розумію, що вже жила не дарма.

Тобто працівники у пресслужбі адміністрації мають тематичні напрями, з якими працюють? 

Так, у нас є поділ за напрямами, як в журналістиці. Коли ви закріплені за певними темами, то глибше занурюєтесь і вам буде легше писати наступні матеріали. Попри цей поділ, якщо, наприклад, людина, яка відповідає за департамент економіки, перебуває у відпустці, тоді хтось інший висвітлює новини економіки, або якщо є декілька подій паралельно – вже не до поділу. 

Сьогодні установи дуже яскраво відображені у різних соціальних мережах. Наскільки журналістика змінилась і перейшла у сферу цих соціальних мереж?

Абсолютну більшість інформації як журналісти, так і жителі області черпають зі соціальних мереж. Значно рідше добираються до офіційного сайту. 

Це можна вважати перевагою чи недоліком? 

Це просто тенденція часу. Ті, хто працює на сайтах новин, підтвердять: змінилася культура споживання інформації. Але якщо правильно презентувати новину через соцмережі, з цікавою підводкою, візуальним виглядом, заголовком, пояснити, що на сайті є більше деталей, які варто знати, то ті, хто хоче глибше ознайомитися з темою, перейдуть на сайт, і залишатимуться там довго, особливо, якщо грамотно підібрати матеріали, які можуть додатково зацікавити. Але важливо не дурити читачів. Якщо обіцяємо, що на сайті буде щось цікаве та важливе, воно там має бути. Люди такого не пробачають. 

Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
Світлини з особистого архіву Марії Курило
1/2

Які настанови ви дали б тим, хто прагне спробувати себе в комунікаційній сфері, але боїться?

Найперше, що я завжди кажу і чим послуговуюся – бійся, але роби. Я – донька військовослужбовців, водночас – завжди була дуже сором’язливою домашньою дитиною. Але моя мама вміла мотивувати (сміється). Коли я соромилася, вона часто повторювала: «Та йди, спитай. В писок дадуть чи що?» Хтось скаже, що це жорстко, але мені допомагало. Я наважувалася, питала і так допиталася, що в журналістику прийшла…

Окрема тема – перші спроби потрапити в редакції: мало не прописувала план, як буду стукати у двері, що казатиму… Те саме було з першими коментарями та інтерв’ю. Та коли ви боїтеся, але відчуваєте, що дуже чогось хочете, і, все-таки, попри страх, не розвертаєтесь, а робите, то здобуваєте безцінний дар. Ви бачите, як ростете професійно. Ви будуєте себе. А потім, усвідомлюючи ці всі кроки, зможете стати наставником для інших, якщо вбачаєте цінність у цьому. Я – бачу. 

Студентам радила б встигнути спробувати себе в максимальній кількості різних напрямів у галузі комунікації, аби мати уявлення про кожен з них та про себе в кожному з них.

Рекомендую виходити в люди. Максимум конференцій, профком, студентські організації, практики, стажування – зараз є море всього, різних грантів та стипендій. Користайте! Це речі, які можуть стати грандіозним ліфтом у професійному плані. Можливо, навички нові здобудете, а може там буде саме та людина, з якою ви маєте познайомитися, щоб пізніше про вас згадали і запропонували роботу…

У студентські роки я часто працювала безплатно, аби здобути досвід. Це тоді була типова історія студентів-журналістів, у всякому разі, тих, які оточували мене. А зараз практично завжди, коли до мене на співбесіду приходить молодь, перше запитання: “Яка в мене буде оплата?”. І навіть при тому, що може бути «нуль» досвіду. Це чудово. Свою роботу і себе треба цінувати, але ви також маєте розуміти, що від вас очікують результатів роботи. 

Ще дуже важливо визначитися, що для вас «не гаразд» в колективі. Можна мати ідеальну зарплату, чудову посаду, але якщо при цьому токсичне керівництво чи співробітники, тоді ви так довго не протягнете.

І найважливіше – ви маєте справді отримувати задоволення від того, що пояснюєте людською мовою складні чи нові речі. Маєте горіти бажанням донести інформацію доступно, повно й цікаво. Це означає – допитувати експертів, багато читати, багато писати, багато дивитися, багато вчитися, слухати живу мову і відтворювати її на письмі, бити себе по руках, коли хочеться зробити матеріал стандартно. 

Коли ви самі зі собою працюєте і міркуєте, як по-іншому можна текст подати – я називаю це гімнастикою для розуму – то показуєте найкращі результати. Адже, зрештою, ми конкуруємо не з іншими. Правильна конкуренція – це зі собою в минулому з оглядом на те, у якому майбутньому ви хочете опинитися.

Завжди хтось кращий за нас і завжди хтось буде кращим за нас. Найкраще, що ми можемо зробити для себе – не заздрити іншим, а надихатися ними. Коли ви надихаєтесь тим, як хтось щось робить краще за вас, коли вчитеся в нього, то зовсім по-іншому почуваєтеся та дивовижно легко просуваєтесь далі в тому, що робите. І для самопочуття це супер, і кар'єрні успіхи також будуть. 

Розмовляла Марічка Твардовська

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ