Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн

Микола Томенко: Опозиція і більшість намагаються перетягнути мене кожен на свою сторону

Микола Томенко – єдиний опозиціонер, який належить до керівництва Верховної Ради, і тому перебуває між двох вогнів. З одного боку на нього тисне опозиція, яка вважає його своїм і покладає на нього великі надії, а з іншого — коаліція, яка вважає, що він зобов’язаний їй за підтримку на посаду віце-спікера. То, чи відчуває цей тиск Микола Томенко у кріслі заступника голови Верховної Ради, а також про те, чи ймовірно, що більшість прислухається до вимог опозиції, в ексклюзивному інтерв’ю „Гал-info” з віце-спікером Верховної Ради.
 – Пане Миколо, чи комфортно Вам — єдиному опозиціонеру — в коаліційному керівництві Верховної Ради?
 
– Комфортно… у тому розумінні, що я всіх знаю, можу спрогнозувати, що від кого чекати, отож в мене ніколи не було ніяких ілюзій, що мені створять ідеальні умови. Я із самого початку знав, що працювати доведеться у доволі непростій обстановці. Я б сказав так — моя комфортність полягає у тому, що я заздалегідь прекрасно розумів, що мене чекає на посаді заступника голови Верховної Ради.
 
– Ви як поміж двох вогнів: з одного боку – опозиція, адже Ви є членом БЮТ, а з іншого боку – антикризова коаліція, адже все керівництво Верховної Ради, окрім Вас, належить до неї. Чи не намагаються обидві сторони на Вас тиснути?
 
– З цим справді виникають проблеми, тому що більшість вважає, що я повинен підтримувати її як заступник голови Верховної Ради, за якого вона голосувала, а опозиція переконана, що я маю підтримувати виключно її, бо належу до Блоку Юлії Тимошенко і „Наша Україна” та БЮТ мене також підтримали. Я зараз намагаюся всім пояснити, що моє завдання — це зробити все можливе, щоб в законах, які ми ухвалюємо, були максимально враховані пропозиції і опозиції, і більшості. Все ж таки закони ми приймаємо для всієї України і буде значно краще, якщо за них голосуватимуть не 240 депутатів, а 300 чи навіть 350.
 
– Пане віце-спікере, 12 березня „Наша Україна” та БЮТ покинули Верховну Раду і заявили, що не повернуться туди, поки парламентська більшість не розгляне вимоги опозиції до коаліції, підписані Президентом. Але ж і без опозиції коаліція має кворум, щоб продовжувати роботу парламенту, то чи потрібен взагалі був такий крок?
 
–  Я думаю, що більшості все-таки доведеться шукати компроміси, оскільки в заявлених опозицією пунктах йдеться про дуже серйозні і очевидні речі, які все одно доведеться вирішувати. От у середу, зокрема, вже зроблений перший крок по тарифах, в першому читанні прийнятий закон більшості, але вже сам факт, що уряд визнав, що він провалив державну політику у галузі тарифів — це означає, що опозиція діяла адекватно. 15 березня ж реалізується ще одна вимога опозиції. Парламент розглядатиме законопроект по мінімальних пенсіях та заробітній платі.
Моя позиція – зараз нам просто треба знайти такий формат роботи, щоб Верховна Рада нарешті перестала працювати, як Верховна Рада більшості. Я завжди говорив про те, що нормальний парламент — це коли приймаються рішення не в інтересах більшості чи опозиції, а узгоджені рішення. Дії опозиції з одного боку, здавалося б, посилюють конфлікт, але з іншого — вони вмотивовують всіх домовлятися про не ситуативні речі, а про щось більш системне. Чи будуть дострокові вибори, чи не будуть, в державі є нагальні проблеми, які нам треба вирішувати. Отож, на мою думку, сьогодні необхідно зібратися разом і сказати, що з 17-ти питань, які запропонувала опозиція, є п’ять чи сім конче необхідних і їх якнайшвидше треба вирішити. Я думаю, що якщо такий підхід буде, опозиція погодиться на більш конструктивну роботу. 
 
– Опозиція постійно говорить про дострокові вибори. Яка Ваша думка з цього приводу, чи справді вони реальні, і якщо так, то коли можуть відбутися?
 
– Моя позиція така, що дострокові вибори треба проводити тільки після внесення змін до Конституції. Нелогічно сьогодні міняти Верховну Раду, яка змінить уряд, що потім буде конфліктувати з парламентом та діючим Президентом. Спочатку треба інституційно зробити таку модель, щоб ми знали, що таких конфліктів більше не буде, а потім вже змінювати владу. Отож спочатку треба змінити Конституцію, а потім вже оголошувати дострокові вибори. Треба перевернути цю піраміду: спершу ліквідувати інституційний конфлікт, а потім ліквідовувати політичний конфлікт. Зразу треба домовитися про єдину легітимну конституційну комісію і тоді буде працювати значно легше.
 
– Пане Миколо, на Вашу думку, як опозиція має йти на вибори, у разі дострокового голосування до Верховної Ради: разом чи окремо?
 
– Настрої нашої команди, і я є виразником цих настроїв, що на вибори все-таки треба йти окремо. В силу різних обставин: і емоційних, і світоглядних, і політичних, і навіть арифметичних. Соціологія показує, що сума показників за результатами голосування в разі дострокових парламентських виборів в опозиції буде більшою, аніж інтегральний показник, коли б опозиційні сили виступили разом.
 
Розмовляла Оксана ЛАБОЙКО
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ