Днями головний соціаліст країни Олександр Мороз виступаючи із парламентської трибуни закликав ще цього року проголосувати за проведення остаточних змін до Конституції країни, згідно із законопроектом №3207-1. Тож вже невдовзі політична карта України і Львівщини може знову дещо перефарбуватись і набути інших політичних якостей.
Нагадаємо, що законопроект №3207-1 був написаний ще за часів президентства Леоніда Кучми, а наприкінці його кар’єри був нав’язаний депутатському корпусу. Між другим і третім туром президентських виборів, 8 грудня 2004 року Верховна Рада в пакеті внесла зміни в Конституцію, і тим самим фактично започаткувала зміни по перетворенню країни в парламентсько-президентську республіку. Водночас, тоді ж було попередньо ухвалено і напрямлено в Конституційний суд законопроект про внесення змін в Конституцію щодо місцевого самоврядування (№3207-1). Хоча, в прикінцевих положеннях закону передбачалось, що зміни до Конституції набирають чинності з 1 вересня 2005 року, у разі, якщо до цього часу будуть ухвалені зміни до Конституції, які стосуються місцевого самоврядування, однак зміни так і не пройшли остаточного ухвалення в парламенті.
Сьогодні ж склалася ситуація, коли законопроект змін до Конституції, які стосуються місцевого самоврядування має реальні шанси пройти горнило парламенту. Зокрема, проект вже домовилися підтримати фракції помаранчевої коаліції, а також, як розповів „Гал-іnfо” Тарас Чорновіл фракція Партії Регіонів. В сумі це 430 депутатів, тоді як для затвердження проекту необхідно 300 голосів. Хоч Мороз і наполягає, щоб проект був прийнятий негайно і вступив у дію з 1 січня 2007 року, проте, як повідомив „Гал-іnfо” народний депутат від „Нашої України” Юрій Ключковський, коаліцією погоджено, що зміни до Конституції у частині місцевого самоврядування повинні вступати в дію з 1 січня 2008 року. За його словами, до того часу парламент матиме достатньо часу для того, щоб підготувати супроводжуючі закони та зміни до них. Наприклад, тією ж коаліцією узгоджено, що під проведення реформи місцевого самоврядування необхідно нарешті розмежувати вибори до органів місцевого самоврядування та виборів парламенту, так як це прийнято практично у всіх демократичних країнах. Тож, якщо ці плани збудуться, то у листопаді 2007 року, в Україні знову відбуватимуться вибори мерів та депутатів місцевих рад. Окрім того, парламент повинен внести зміни до бюджетного кодексу, законодавчо врегулювати функції облдержадміністрацій та ще багато іншого. Втім про це пізніше.
Ми спробуємо проаналізувати ті переміни, які чекають на Україну в цілому, і Львівщину зокрема, у випадку, якщо зміни до Конституції все таки наберуть чинності із 1 січня 2008 року.
Зауважимо, що і на базовому, і на регіональному рівнях самоврядування існують проблеми, вирішення яких є умовою подальшої децентралізації влади та розвитку місцевого самоврядування. Власне зміни до Конституції і покликані для вирішення цих проблем.
На регіональному рівні виникає проблема відсутності законодавчого забезпечення функціонування виконавчих органів у радах місцевого рівня. Зокрема, законодавство не наділяє виконавчий апарат обласної та районної рад управлінськими функціями, а обмежує його діяльність організаційним, правовим, інформаційно-аналітичним та матеріально-технічним забезпеченням діяльності ради. Водночас, облдержадміністрації та райдержадміністрації на сьогодні наділені невиправдано широкими повноваженнями, що не є властиво для представницьких органів центральної виконавчої влади. Згідно закону, через неможливість здійснення управлінських функцій рада, відповідно делегує ці функції місцевим державним адміністраціям.
Згідно із змінами Конституції виконавчий апарат місцевих рад отримає управлінські функції і відновить свою активну діяльність, як це вже було на початку 90-х, райдержадміністрації, в свою чергу, ліквідуються, а облдержадміністрації обмежать функції і вони втратять свою сьогоднішню вагу. Окрім того, обладміністрації, які виконуватимуть в основному контрольно-наглядові функції, будуть підпорядковані Кабінету Міністрів. Голів ОДА призначатиме і звільнятиме не Президент, як це було до сьогодні, а Кабінет Міністрів за поданням Прем’єр-міністра. По-суті ці зміни є досить позитивними для нашої держави, оскільки нарешті встановлюють чітку вертикаль виконавчої влади, а також закріплюють розподіл повноважень виконавчої влади на місцях та органів місцевого самоврядування, надаючи останнім більше повноважень. Досвід сусідньої Польщі показав, що такі зміни позитивно відіб’ються на розвиткові місцевого самоврядування, а від так і держави в цілому.
Враховуючи зміни у функціях виконавчих органів влади на місцях, а також очікувані вибори, розкладка політичних впливів в регіоні очевидно може зазнати вагомих змін. В першу чергу, навряд чи Петро Олійник захоче бути керівником ЛОДА із обмеженими функціями. Тому він або боротиметься за крісло голови обласної ради, роль якого сильно зросте і фактично за функціями і можливостями перевищуватиме повноваження нині діючого голови ЛОДА. Або ж здійснить своє давнє прагнення і повернеться в Київ, очоливши при цьому якусь структуру виконавчої влади. Так само можна очікувати, що Президент не звільнить Олійника аж до проведення реформи, навіть не зважаючи на те, що прем’єр міністром стане Юлія Тимошенко. До речі, нині діючий голова обласної ради Мирослав Сеник у коментарі „Гал-іnfо” зазначив, що він також прихильник проведення нових виборів до органів місцевого самоврядування після впровадження реформи. На його думку, депутати та голови відповідних рад, які обрані сьогодні не мають права виконувати свої функції після реформи. З іншого боку, законопроект залишає за місцевою радою право обирати голову, який і очолюватиме відповідний виконком. Таким чином, було відхилено ідею, щоб голови обласних та районних рад обиралися прямим голосуванням народу.
Очевидно, що зростання ролі обласної та районних рад та інших місцевих органів самоврядування, а також наближення виборів, що фактично означає можливість чергового політичного, і як наслідок бізнесового перерозподілу в регіоні. Це зумовить жорстку конкуренцію між „Нашою Україною” і БЮТом на Львівщині у весь між виборчий період. Навіть утворення коаліції на центральному рівні не змусить ці політичні сили перестати ставити один одному підкилимні політичні підніжки. В цій ситуації „Наша Україна” прагнутиме закріпити свій успіх, а БЮТ навпаки реваншуватися і отримати можливість контролювати велику частину області. В першу чергу ці політичні сили боротимуться між собою, і тому це дасть шанс наростити свої потуги меншим політичним силам, таким як УНП, Пора, Свобода, ПППУ, які на попередніх виборах зуміли потрапити до обласної ради. Вже зараз можна помітити, що особливо, УНП, Пора, Свобода, борючись за націоналістично настроєний електорат є більш активними в інформаційній площині, аніж БЮТ та „Наша Україна”.
Отже виборчий настрій і передвиборча тактика з моменту прийняття змін до Конституції ні на мить не покидатимуть наш регіон, тримаючи його мешканців у постійній напрузі до тих пір поки вони не стануть ще більше зневіреними і ще більше прагматичними. А це в свою чергу теоретично виллється у активний процес творення різноманітних громадських організацій, які контролюватимуть діяльність місцевих органів самоврядування.
Щодо проблем місцевого самоврядування на базовому рівні, то це, перш за все відсутність належного рівня фінансово-ресурсного забезпечення та невизначеність територіальної основи місцевого самоврядування. Конституційна реформа пропонує вирішити і одну і другу проблему шляхом внесення змін до бюджетних відносин місцевих виконкомів із центральною владою через вилучення положення про порядок формування районних та обласних бюджетів з коштів державного бюджету. А також встановлення правової основи розмежування повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування та порядку делегування повноважень органам місцевого самоврядування. Окрім того, законопроектом змінюється ст.. 133 Конституції України. Зміни запроваджують ще один вид адміністративно-територіальної одиниці — громаду. „Громадою визнається адміністративно-територіальна одиниця, до якої входять жителі одного або декількох населених пунктів з відповідною територією, має визначені межі та управління якою здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до закону”. Цей пункт фактично дає дозвіл на законодавче врегулювання проблеми визначення юрисдикції власності території і природних ресурсів, які знаходяться між межами населених пунктів. У випадку, якщо в подальшому процесі реформування законодавством буде визначено, що ці території віддаються під юрисдикцію і управління місцевих громад, то питання їх ресурсного забезпечення можна вважати вирішеним, принаймні до юриспруденції запитань вже не повинно виникати.
Водночас, впровадження цих всіх досить позитивних змін до Конституції можуть мати і дещо негативний ефект, оскільки є чимало об’єктивних обставин, які нажаль змушують констатувати, що суспільство не готове сьогодні брати на себе відповідальність управління в кожній конкретній громаді, а тим більше якісно контролювати цей процес управління. Як наслідок управлінська частина громади, яка отримає чимало ресурсних можливостей, навряд чи зуміє ними скористатись на благо громади, що спричинить до стрімкого зростання корупції, хабарництва і просто злочинного керування на місцях.
З іншого боку, цей процес може набрати трагічних і невиправних для держави тенденцій. Наприклад, в умовах, коли земля ще не є товаром, але існують цілком законні обхідні схеми, які реально перетворюють орендовану землю на товар, на місцевому рівні після проведення реформи місцевого самоврядування, це може перетворитися на масове скуповування стратегічної для громади землі, що внаслідок призведе до накопичення системних проблем.
З іншого боку, як це вже стало тенденційно у нашій державі, радше за все, політичні процеси розподілу політичних впливів на місцях підуть значно швидше, ніж законотворча, діяльність парламентарів, які мають забезпечити реформу місцевого самоврядування нормативно-правовим інструментарієм. Це в свою чергу, призведе до нівелювання усіх позитивів, які мали б принести зміни до Конституції.
Поки що важко прогнозувати усі детальні загрози, які нестиме реформа місцевого самоврядування та виконавчої влади, однак однозначно потрібно стверджувати, що у разі реалізації на ділі цих змін до законодавства, Україна зробить ще один гігантський крок у напрямку до Європи із її наголосами на децентралізації та регіоналізації розвитку держави.
