Напередодні свого першого після президентських виборів у Росії візиту до Москви (5-6 червня) Президент Віктор Ющенко подбав про дипломатичні "тили" у Білокам'яній. Хоча офіційного указу ще не було, про призначення нового посла України у Росії заявляли як про доконаний факт.
У "посольське відрядження" поїде Костянтин Грищенко - заступник секретаря Ради нацбезпеки й оборони, він же - міністр закордонних справ в опозиційному уряді Януковича. Прізвище наступника Олега Дьоміна в одних викликало здивування, в інших відверте роздратування: ну і "всеїдний", мовляв, Президент у кадровій політиці... Експерти, які знаються на українській дипломатії, впевнені, що, зробивши ставку на Грищенка, Віктор Ющенко прорахував і політичну, і дипломатичну вигоду.
ТРЕБА ВИЗНАТИ, що у своїй справі Грищенко - професіонал, - каже кореспонденту "ВЗ" директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр Потєхін.
- Дипломатів такого рівня в Україні можна порахувати на пальцях однієї руки. Грищенко вів переговори з Росією щодо розділу Чорноморського флоту (питання про поділ виникло після розпаду СРСР, у 91-му році, 28 травня 1997 р. Україна і Росія уклали міжурядові угоди щодо розділу, взаємних розрахунків, статусу і умов базування ЧФ в Україні. - "ВЗ"). Мало хто вірив, що це взагалі вдасться зробити. Грищенко - один з найобізнаніших професіоналів у всьому комплексі українсько-російських відносин. Помилкою було його звільнення з дипломатичної служби, коли Президентом став Віктор Ющенко. Пішовши з МЗС, Грищенко став другою людиною у Республіканській партії, яку створив і очолював Юрій Бойко. Бойко має хорошу репутацію у Росії і добре знаходить спільну мову з представниками тамтешніх бізнес-політичних кіл. Потім Бойко став міністром в уряді Януковича, а Грищенко - радником прем'єра. Але під час парламентських виборів 2007 року прізвище Грищенка не з'явилося у списку Партії регіонів. Це говорить на користь Грищенка: очевидно, "регіонали" не побачили у ньому людину, яка, всупереч своєму професіоналізму, беззаперечно дотримуватиметься лінії парти... Далі - відбувається поворот у політиці Президента Ющенка. Першим етапом цього процесу було підписання меморандуму з Януковичем (у вересні 2005 року). Більш завершеної форми цей поворот набув з призначенням Раїси Богатирьової секретарем Ради нацбезпеки й оборони. У цьому руслі призначення Костянтина Грищенка послом у Росії виглядає цілком логічно. Грищенко не лише професіонал, а й людина, яка влаштовує Партію регіонів. Зважаючи на особливу позицію ПР в українсько-російських відносинах, на позицію Бойка, чи не стане пан Грищенко фігурою, яка на посаді посла України у Росії гратиме не на президентському боці? Ні. Таке можуть дозволити собі хіба що дилетанти. А кар'єрний дипломат розуміє, кого представляє - як це робили і Тарасюк, і Грищенко за президентства Кучми. Безсумнівно, Грищенко проводитиме курс. Президента, він буде людиною Ющенка. А Президент сьогодні є активним провідником тези про приєднання України до ПДЧ, а потім і вступу до НАТО -тези, яку Росія вважає для себе неприйнятною. Майстерність Грищенка, очевидно, має допомогти згладити суперечності у позиціях Києва і Москви щодо питання НАТО, сприяти вирішенню проблем в енергетичній сфері (тут можуть зіграти свою роль зв'язки і підходи Бойка) і відстоюванню інтересів України, яка вже заявила (і це є позицією Президента) про виведення російського Чорноморського флоту у 2017 році.
- На адресу Президента звучали звинувачення у намаганні вести гру і нашим, і вашим, зберігаючи багатовекторність у зовнішній політиці. Прояви цієї хвороби і далі прогресуватимуть?
- Як це не прикро, але загроза курсу євроатлантичної інтеграції України виходить сьогодні від Президента. Президент Ющенко зробив усе можливе і неможливе, щоб Україна не отримала ПДЧ (План дій щодо членства у НАТО). У програмі уряду Тимошенко, яка досі не затверджена і, мабуть, ніколи не буде затверджена Верховною Радою, є розділ "Україна і світ". Це найкраща і найконкретніша за всі роки незалежності програма зовнішньополітичної діяльності України. Якщо Президент хоче, щоб Україна дійсно реалізовувала свій євроатлантичний вибір, підтримати програму уряду було справою його честі. Але коли Президент робить усе, щоб підірвати дієздатність уряду, він паралізує рух України до НАТО і
ЄС. Це трагедія української зовнішньої політики й української дипломатії. І це добре розуміють як на Заході, так і на Сході. У Бухаресті (на квітневому саміті НАТО) Президентові Ющенку прямо казали: "Що ви робите? Зупиніться". Але ніяких висновків після цього зроблено не було. Курс навіть не на двовладдя, а на знищення Прем'єр-міністра як політичної фігури не сприймається ніким з наших доброзичливців у світі. Тому я, наприклад, не бачу жодних підстав, щоб нам дали ПДЧ у грудні. Ми йдемо не туди, а у протилежному напрямку.
- У чому причина такої політичної близорукості?
- У тому, що в нас немає політики, а є політиканство. Політична верхівка не відповідає рівню завдань з побудови європейської країни. Потрібні люди з іншою освітою, іншим світоглядом, іншою мораллю. Але мораль краще залишимо Президентові, бо це його улюблена тема. Щоправда, Ющенко навіть не розуміє, наскільки його поведінка аморальна.
- Якщо на цьому шляху політиканства так і не з'явиться стоп-сигнал, тоді що?
- Ті, хто сьогодні керують країною, не бояться стоп-сигналу. Бо немає не те що партії, яка б могла стати цим сигналом, а навіть натяку на таку силу. Немає осередків, точок зростання, з яких могла б постати політична сила, котра б відповідала завданням не захоплення влади і власності («дерибану» і реалізації власних амбіцій), а побудови європейської держави. Є офіційна теза про те, що ми відбулися як незалежна держава. Але процеси в українському політикумі говорять
про інше: про те, що відбувається сателітизація України. В української влади немає політичної волі для того, щоб забезпечити національні інтереси.
- Коментуючи ще не доконаний факт призначення Костянтина Грищенка послом у Роси, екс-міністр закордонних справ Борис Тарасюк нагадав про події 2004 року, заявивши, що коли Грищенко був міністром в уряді Януковича, "саме з боку МЗС України і посольства Росії була здійснена спроба підготовки масової фальсифікації президентських виборів" шляхом відкриття у Росії аж 420 виборчих дільниць.
- Між Тарасюком і Грищенком особиста неприязнь: вони терпіти один одного не можуть. Щодо відкриття у Росії додаткових виборчих дільниць, то ця ідея була приречена на провал. Не можна відкрити виборчу дільницю там, де немає консульської установи. Не було закону, за яким можна було б це зробити чи у Росії, чи у будь-якій іншій країні. Коли я працював у Вашингтоні радником Посольства України у США, деякі наші політики помаранчевого окрасу підходили до мене: тоді ж якраз, 2004-го, була ідея відкривати додаткові дільниці у США, бо добратися до тих, що були, мали можливість далеко не всі виборці. На що я казав: "Хлопці, подумайте, ви ж самі себе загробите. Якщо доб'єтеся того, що можна буде відкрити додаткові дільниці, то це зроблять і у Росії, через що можете наразитися на таку фальсифікацію...".
Олександр Потєхін, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, засновник і директор громадської організації "Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України". З жовтня 1993 по вересень 1994 року очолював відділ США і Канади МЗС України. У 96-му працював дослідником в Інституті Кенана (Вашингтон, США) - над проектом "Правляча еліта сучасної України". Учасник Гарвардської програми національної безпеки України (Бостон, США). Червень 2000 - лютий 2005: радник Посольства України у США, отримав дипломатичний ранг "радник 1-го класу". Один з дипломатів, які у листопаді 2004 року почали протест дипслужби проти фальсифікації виборів Президента України.