Сучасна українська політика до болю нагадує перетягування каната. Спершу потужнішими у цьому безглуздому змаганні були представники так званої антикризової коаліції, які, відчувши роз’єднаність опозиції, впевнено дотискали помаранчевих, один за одним зменшуючи повноваження Президента Віктора Ющенка. Це врешті-решт змусило «Нашу Україну» та БЮТ об’єднати свої зусилля і перехопити ініціативу в антикризовиків. Останні в якийсь момент почулись настільки слабкими, що погодились на зустріч із Президентом, аби обговорити найдражливіші питання. На позір компроміс на переговорах Ющенка, Януковича та Мороза було знайдено. Зокрема, вони домовилися про затвердження Володимира Огризка міністром закордонних справ, внесення змін у закон про держбюджет України тощо. Однак, як заведено в українській політиці, покинувши президентський кабінет на Банковій, Янукович та Мороз одразу усі домовленості забули. Затвердження Огризка вони успішно провалили, а зміни до бюджету хоч і прийняли, але у своїй редакції, яка не влаштовувала опозицію. Про нинішню ситуацію в українській політиці і про те, до чого вона зможе призвести, «Гал-info» вирішило розпитати в керівника Центру досліджень політичних цінностей Олеся Донія.
– Пане Доній, після об’єднання «Нашої України» з БЮТом та зустрічі Віктора Ющенка з Віктором Януковичем і Олександром Морозом може скластися враження, що після ряду програшів Президент зумів перехопити ініціативу в антикризової коаліції і перейшов у наступ... Ви так не вважаєте?
– Я не розумію, про який наступ йдеться і не бачу жодного такого реального прикладу. Процес переговорів між антикризовою коаліцією і Президентом України як відбувався, так і відбувається. Опозиція, на жаль, не має єдиного плану дій і не має узгодженості цього плану дій. Не видно також особливої довіри обох політичних сил. Проте можна радіти з того, що принаймні «Наша Україна» і БЮТ корегують свої дії у спільній діяльності, узгоджують їх. Інша річ, що в їх діяннях не видно ані спільних цілей ані довіри, ані узгодженості.
Мені здається, що насправді ніякого наступу помаранчевих не відбувається, і усе вкладається у стару схему. А стара схема полягає у тому, що загостреність дій закінчується таємними угодами. Зараз як велику перемогу опозиція буде трактувати затвердження пана Огризка на посаду міністра закордонних справ, хоча насправді персона очільника МЗС для регіоналів не важлива. Для них важливо було зняти попереднього міністра, щоб довести, що вони можуть це робити. А тепер кожен новий міністр буде звертати увагу не лише на Президента, а й на уряд, знаючи про долю попереднього міністра.
Тому можу сказати, що антикризовики відходять на попередньо підготовані позиції, а що робитиме з цього приводу Президент – незрозуміло. І це все більше стає подібним на постановку вистави між різними відгалуженнями української номенклатури, одна частина якої одна рядиться у проросійські шати, інша – в українські, проте насправді вона є єдиною спільнотою. І ця єдина спільнота номенклатури розігрує на людях виставу для впливу на власний електорат. Насправді у них є спільні інтереси, і про них вони домовляються за закритими дверима. Я маю на увазі так звані таємні протоколи до універсалу національної єдності, згідно з якими у Кабмін, сформований антикризовою коаліцією, потрапили міністри-нашоукраїнці. Ми не знаємо, які угоди уклали між собою Президент, голова Верховної Ради і прем‘єр і які розміни кадрові і фінансові відбулись. Але це домовленості в межах однієї номенклатури, в межах одного організму.
– Пане Олесю, то Ви хочете сказати, що зараз немає наступу на Президента Віктора Ющенка з боку антикризової коаліції?
– Ні, я не бачу жодних причин так стверджувати.
– Чи зможуть Віктор Ющенко, Олександр Мороз і Віктор Янукович домовитись про написання нової Конституції?
– Про написання нової Конституції зараз мова не йде. Про це сказав голова Верховної Ради Олександр Мороз. Йде мова лише про узгодження конкретних змін до існуючої Конституції. Тим більше, що вона реально потребує цих змін і додатків. Але тут є проблема. Лжееліта сучасних політичних сил усвідомила необхідність у реформуванні Конституції, але вона не дійшла до консенсусу, у який бік її реформувати. І її бажання залежить не від ідеологічного спрямування, а від дотичності до тієї чи іншої гілки влади. Ті, хто дотичні до парламентської більшості і теперішнього уряду, вважають, що в цей момент необхідне збільшення парламентаризму, ті ж, хто на цей момент дотичний до Президента, вважають за необхідне збільшувати його повноваження. Це тимчасові бажання, тому що якщо поміняти цих політиків місцями, вони будуть спільною ротою відстоювати абсолютно протилежні тези. Тобто це не є ідеологічні переконання, а відповідно, якщо у них немає ідеологічних переконань, то доки у них не закінчиться каденція, їм важко буде дійти до згоди. Швидше за все компроміс вони будуть знаходити тоді, коли їхня влада буде виходити у них із рук, тобто перед реальними виборами.
– А чи можуть Віктор Ющенко і Віктор Янукович підписати новий універсал?
– Безперечно, можливе підписання і не одного універсалу, і будь-який „круглий стіл” — це уже позитив, це можливість узгоджувати інтереси. А публічний „круглий стіл” — це подвійний позитив, бо населення може бачити ці інтереси. Але у чому проблема? У тому, що політики в Україні не дотримуються свого слова ані публічно, ані таємно, і тому універсал може бути підписаним, але коефіцієнт корисної дії від нього може бути знову мінімальним.
– В такому випадку, хто більше виграє від цього універсалу — Віктор Ющенко чи Віктор Янукович?
– Ніхто не виграє. Від універсалу може виграти не конкретний політик, а суспільство. Універсал — це документ, який дається для суспільства, а не ярлик для служіння тому чи іншому політику. А поки що від наступного універсалу виграш ми не можемо побачити, бо політики не готові змінювати правила гри. Спочатку потрібно поміняти правила гри, і це більш важливо, аніж підписання документу. Воно уже завершує цей процес. Спочатку потрібно домовитись про зміни правил гри, а політики не готові зараз їх змінити. А правила гри — це внесення моралі у політику, це дотримання угод, підтвердження і дотримання прав. На жаль, політики як із біло-блакитного, так із помаранчевого табору демонструють неповагу до закону і відсутність моралі в політиці.
– Припустимо, Віктор Ющенко підписує новий універсал. Чи не посварить це його у черговий раз із Юлією Тимошенко?
– Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко розуміють, що вони зараз найбільш тісні союзники. Віктор Ющенко нарешті зрозумів, що самостійно не спроможний чинити спротив регіоналам. А для Юлії Тимошенко Віктор Ющенко потрібен для реалізації її ідеї про дострокові перевибори, адже для цього потрібна політична воля Президента. Тому саме життя їх змусило до співпраці. Але проблема в тому, що в майбутньому вони все одно бачать один в одному конкурента, оскільки і Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко в перспективі готові бачити себе на посаді наступного президента, а значить, вони є конкурентами, бо поки що орієнтуються на один електорат.
– Ваша думка щодо нових домовленостей Ющенка і антикризовиків: якими будуть подальші дії «Нашої України»? Вона співпрацюватиме із Януковичем і сформує нову більшість у парламенті чи залишиться і надалі співпрацювати із Юлією Тимошенко, в тому числі і на дострокові вибори?
– На цей момент «Наша Україна» вже не може піти на співпрацю із Януковичем, навіть попри те, що частина її членів цього хоче. Швидше за все, вона так і залишатиметься у невизначеному стані. А невизначений стан обумовлюється тим, що реальний лідер «Нашої України» – це Віктор Ющенко, а не Балога, Кириленко, Безсмертний чи Порошенко. А Віктор Ющенко сам не може визначитись у сьогоднішній політичній ситуації.
-- А що вигідніше «Нашій Україні» -- співпраця із Регіонами чи Блоком Юлії Тимошенко?
– Це ненормальна постановка питання. Що означає, що вигідніше партії? Партія повинна бути ідеологічною і повинна сповідувати свої цінності. Вона повинна намагатись впроваджувати їх у життя, а не дивитися, що їй вигідніше. У тому і є проблема української політики, що у нас постійно шукають вигоду для себе. Що значить вигідніше? Якщо потрібно перебувати в опозиції хоч 30 років, то значить треба перебувати, а не шукати постійно можливості обов‘язково дорватись до влади для того, щоб заробляти на цьому гроші. Очевидно, що оце бажання бути обов‘язково при владі, воно притаманне більшості політиків і значною мірою і керівництву «Нашої України». Це і губить цю політичну силу. І її політиків, і партію загалом.
– Пане Олесю, Ви вже згадували про Володимира Огризка. Чи будемо ми бачити його на посаді міністра закордонних справ?
– Швидше за все він стане міністром закордонних справ, тому що якоїсь негативної персональної реакції до нього немає. Це буде один із тих дрібних дарунків, якого хоче Президент і який буде сприйнятий опозицією як велика перемога.
Розмовляв Олег ДОВГАНИК
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ