Петро ДИМІНСЬКИЙ: Не буду прибіднятися, але я думаю, що без «Карпат» новий стадіон ніхто будувати не буде

 

– Не є секретом, що я був одним із тих, хто не вірив, що Україна отримає таку можливість, і те, що це сталося, для мене за останні кілька років стало найбільшим позитивним моментом. Треба сказати, що було багато людей, які мали сумніви щодо того, що ми виграємо тендер на проведення чемпіонату. Зокрема, через нашу нестабільну політичну ситуацію, те, що Україна не є членом Євросоюзу, а також і те, що в тендері брали участь країни з готовою спортивною інфраструктурою. У виграші Україною цього тендеру є велика заслуга, як би я до нього не ставився, Григорія Михайловича Суркіса. Треба віддати йому належне за те, що він спромігся докласти усіх зусиль для того, щоб Україна отримала такий шанс.

Я як громадянин України і як почесний президент Футбольного клубу «Карпати», безумовно, сприймаю  проведення Євро-2012 в Україні дуже позитивно. Я знаю і розумію, які зміни чемпіонат повинен принести у розвиток нашої інфраструктури, політичної орієнтації, стандартів життя. Звичайно ж, він може стимулювати і розвиток західноукраїнського футболу.  

 

 

– Я не хотів би оцінювати роботу міської і обласної влади ні політично, ні економічно, це не моє завдання. Але як людина, яка проживає на цих теренах, як людина, яка має досить серйозний досвід адміністративної і господарської роботи, думаю, що перш за все і міській, і обласній владі треба визначити найголовніше – яка структура повинна очолити весь підготовчий період до чемпіонату, і зрозуміти масштабність цього проекту. Не треба шукати, хто сьогодні що має робити, треба просто подивитися на місто очима на львів’ян. Перед тим, як говорити про готелі, стадіони, суперавтостради, треба подивитися, біля чого ми сьогодні знаходимося. Згадайте недавню зливу у місті і те, як через неї транспорт на центральній вулиці стояв десь близько години. Тобто наші очисні споруди неспроможні витримати сьогодні, я не говорю про стихійні лиха, а звичайного дощу трохи більших масштабів.

Друге питання, яке сьогодні повинне в першу чергу стояти, це все-таки дати Львову воду, тому що побудувати готелі та інфраструктуру – це не є проблема.  

Третя проблема, яка сьогодні є, – фактичне перетворення наших лісів і заповідників на смітники. Ми вже забули, як в минулому році мешканці Грибович не давали звалювати сміття на Грибовицьке сміттєзвалище. Отож Львову треба будувати сміттєпереробний завод.

Підсумовуючи сказане, треба не просто взятися за проведення Чемпіонату Європи і думати про те, скільки ми на цьому можемо заробити. Потрібно в першу чергу звернути увагу на те, що це є форум, який має дати відповіді на питання, у тому числі і усім нам – чи спроможні ми, українці, забезпечити  такі стандарти життя, які прийняті у Європі?

Оці завдання і повинна зрозуміти наша влада. Євро-2012 – це шанс, який можна використати за однієї умови – підготовку до чемпіонату повинні очолити люди, які розуміють масштаби цього чемпіонату. Я коротко би це назвав – це повинна бути українська п’ятирічка.  На зразок тих, які були в Радянському Союзі. Адже за п’ятирічки робили такі речі, які з першого погляду було здійснити неможливо. Але тоді був створений Держплан, який планував ці п’ятирічки, виконавчі органи, до цього долучалися, починаючи від рядової людини і до секретарів ЦК. Це була жорстка вертикаль. Якщо ми хочемо впоратися з проведенням чемпіонату Європи, ми повинні взяти все краще, що було тоді, і застосувати у себе.

 

 

– Якщо Ви бачили моє інтерв’ю у нашій клубній телевізійній програмі, яка називається «Про Карпати», то там на питання, чи знаємо ми, як це зробити, я відповів: безумовно, що знаємо. У мене була розмова на цю тему з міським головою Андрієм Івановичем Садовим, в ході якої я виклав своє бачення, як це можна зробити.

Загалом, я думаю, що серед львів’ян є багато людей, які могли би впоратися з цим завданням. І багатьох із них, у тому числі із працівників «Укрзахідвугілля» мав би знати Петро Михайлович Олійник. Просто я вважаю, що владі треба більше сьогодні виходити до людей, не соромитися їх.

Але я думаю, що сьогодні найголовніше питання – організаційне. Тому що Ви правильно говорите: минуло вже два місяці з того дня, як ми вибороли право проводити чемпіонат, а ми ще навіть відповідний оргкомітет не створили. Так, ми знаємо, що Президент України Віктор Андрійович Ющенко створив оргкомітет з проведення чемпіонату, куди увійшов в тому числі і наш губернатор. І є чимало питань щодо проведення чемпіонату, які треба вирішувати на державному рівні – будівництво автобанів, нових прикордонних переходів. Але є і питання, які, незалежно від того, хто в Києві буде очолювати цей оргкомітет і про що там будуть говорити, все одно без нас тут, львів’ян, ніхто не вирішить.

Тому я думаю, що в наш оргкомітет насамперед повинні увійти потенційні інвестори, люди, які мають досвід будівництва і фінансові можливості. Можливо, і банкіри, і під це, я думаю, можна створити свій банк, скажімо, на зразок «Донгорбанка» у Донецьку.

На жаль, у нас через сьогоднішні політичні проблеми питання Євро-2012 відійшло на другий план. Але інші регіони над цим планом працюють і не говорять про те, є у них відповідні кадри, чи немає. І не є секретом, що у Львова є дуже серйозні суперники у цьому питанні, такі міста, як Харків і Одеса, де у проведення чемпіонату треба вкласти набагато менше коштів.

Мені, відверто кажучи, дивно, що минає час, а в нас немає зрушень з підготовки до чемпіонату. А вже наближається пора відпусток, коли політичне і ділове життя затихає.

Якщо ми будемо і в майбутньому йти таким же шляхом, то я не виключаю, що ми можемо не скористатися сьогоднішнім шансом, який дає нам Євро-2012.          

 

 

– Ви знаєте, я говорив у своєму інтерв’ю, що якщо буде потрібна моя допомога, то я готовий її надати. Я готовий взяти участь у фінансуванні цього проекту, готовий привести інвесторів, які, прийдуть, якщо дійсно побачать у цьому потребу. Але я ще раз повторюю: перший крок повинен бути від влади. Без доброї волі влади не може ні Димінський, ні хтось інший щось робити. Це ж неправильний шлях.   

 

 

– Не важливо, яка влада. Такі великі проекти, як Євро-2012, якщо у влади є якісь упередження, а вони завжди є, тому що за владу завжди була боротьба, можуть розсварити навіть найближчих союзників. А цей проект є в першу чергу політичним. Тому що рішення, яке прийняло УЄФА, віддавши перевагу Україні, воно було радше політичне, аніж прагматичне. Отож, якщо наша влада не використає разом з нами, людьми, цей шанс, то це буде дуже великою її поразкою.

Тому не важливо, яка це влада – міська чи обласна. У даному випадку, безумовно необхідно, щоби передусім зібралися впливові люди і обмінялися думками, як підготуватися до цього чемпіонату. Це, в першу чергу, мер міста, губернатор, голова обласної ради, бізнесмени, яких можна розглядати як інвесторів. Безумовно, я думаю, що не обійдеться і без футбольного клубу «Карпати».

Не буду прибіднятися, але я думаю, що без «Карпат» новий стадіон ніхто будувати не буде, тому що всі прекрасно розуміють, що якщо «Карпати» не будуть на цьому стадіоні грати, то його ніхто не буде будувати. У нас була вже відповідна розмова з Андрієм Івановичем Садовим, і я сказав, що в принципі ми стадіон можемо побудувати самі. І я готовий запросити сюди інвесторів, які без серйозних зовнішніх інвестицій готові вкласти кошти в це будівництво. Інша річ, що перед цим треба провести в правильному руслі діалог між владою, мною і ними. Той же Петро Михайлович Олійник назвав цифру в 1 мільярд доларів, які нам потрібні для підготовки до чемпіонату. Я думаю, що під слово Садового, Олійника і навіть Президента України нам ніхто таких коштів не дасть. Це занадто серйозні кошти, а життя політика таке, що сьогодні він є, а завтра його немає. А інвестор мусить бути впевнений, що яка би політична ситуація не була в Україні, проект, в який він вкладає кошти, буде мати кінцевий результат.

 

 

– Ми домовилися з Андрієм Садовим, що будемо обмінюватися думками через групу людей і будемо, скажімо так, реагувати на події, які будуть розвиватися навколо Євро-2012. Доти, допоки не стане зрозумілим у першу чергу владі, як і з чого вона розпочне цю всю роботу.

 

 

– В політиці ніколи не можна говорити ніколи. Я можу сказати на 100 відсотків, що якщо Димінський і повернеться в політику і братиме участь у виборах, то лише тоді, якщо ці вибори будуть дійсно демократичними. І я буду впевнений, що в партії, в якій є в тому числі Димінський, є рівні шанси з іншими партіями, а єдиним критерієм, яким будуть користуватися майбутні народні депутати, є оцінка їхньої діяльності народом. А не інші критерії, які існують сьогодні.

Я не впевнений, що нинішні вибори відбудуться. Я впевнений, що вони швидше не відбудуться, а з яких причин, це вже питання інше. Але я хоча б упевнений, що вони не відбудуться до кінця цього року. Можливо, наступного року і будуть якісь вибори, але як виборець я їх проігнорую, бо ці вибори абсолютно нічого не дають. Сьогодні немає підстав для дострокових виборів Верховної Ради. По одній простій причині. Немає політичної кризи Верховної Ради. Політична криза є в опозиції. Інша справа, що так склалися події, що сьогодні для того, щоб заспокоїти націю, яка зараз перебуває на грані громадянської війни, і Президент, і прем’єр-міністр, і голова Верховної Ради прийняли єдино правильне рішення – треба зробити все для того, щоби випустити пару.

Ці вибори абсолютно нічого не дають і до осені це зрозуміють усі троє договорантів. Бо для того, щоби вони призвели до якогось позитивного результату, треба декілька речей, які би дали впевненість, у тому числі і Димінському як виборцю, що він іде на вибори для того, щоби його голос був почутий і не був сфальсифікований. Для цього, зокрема, треба мати єдиний реєстр виборців і дати виборцям право обирати депутатів в мажоритарних округах. Я дуже шкодую, що ми не змогли цього відстояти, коли я був народним депутатом. Але оскільки цього зробити не вдалося, то треба зробити так, щоби партії-учасниці виборів мали відкриті партійні списки. Лідери, і в першу чергу Юлія Тимошенко, яка сьогодні рве на собі сорочку, якщо вона справді за народ, то нехай вона покаже з «Нашою Україною» і Партією регіонів свої списки народу і те, чим вони будуть відрізнятися від тих, які сьогодні є в ЦВК з минулих виборів. Я впевнено можу сказати, що якщо люди побачать ці списки, то рейтинг цих політичних сил значно впаде.

Тому якщо я на вибори і піду, то я ще раз кажу, що лише у партії, яка буде в першу чергу мати моральне право звернутися до виборців з відповідними побажаннями.

 

 

– Ви знаєте, шанси є в багатьох партій. Але ми забули про нове покоління, яке сьогодні виросло на очах. Я вам наведу такий приклад. Моїй молодшій доньці виповнилося 16 років. Якось вона прийшла зі школи, і я в неї запитав: хто такий Ленін? А вона каже: тату, ми ще в школі цього не проходили. І я тільки тоді зрозумів, що виросло ціле покоління, а я цього не помітив. Але сьогодні також можна подивитися і на іншу статистику. Було проведено опитування серед наших молодих громадян шкільного віку і студентів, і стояло питання: хто така Леся Українка. І тільки 12 відсотків могли на нього відповісти.

Коли кажуть, що соціалістична система це не те, це погано і так далі, то я не кажу, що ми повинні йти по цьому шляху. Але сьогодні є країни, наприклад, Китай, Швеція, які живуть за соціалістичним принципом. Говорять так, що кращої системи, ніж соціалістична немає, все залежить від того, хто нею керує, хто стоїть біля її керма.

Так і в партіях. Партії можна назвати як завгодно, і усі вони мають свої статути, в яких в  принципі все нормально написано. Але давайте подивимося, хто ними керує. Чи мають право сьогодні ці люди звертатися до нації і говорити про те, що оце бандити, а ми ні?

Ви пам’ятаєте, як я сказав, коли я був депутатом Верховної Ради? Буквально через два місяці після того, як я туди прийшов, у мене в моєму окрузі запитали: Петро Петрович, що собою являє Верховна Рада? Я тоді сказав, що це акціонерне товариство закритого типу, де в народу акцій немає.

І можна вірити Димінському, можна не вірити, але варто пам’ятати слова першого президента України Леоніда Макаровича Кравчука, який на одному засіданні Верховної Ради сказав, коли його хтось почав критикувати: ви знаєте, я так дивлюся на все, але ви розумієте, що зараз сюди можна завести ОМОН, надягнути на всіх наручники, і ніхто не помилиться.

Тому я, наприклад, не хочу бути в такій Верховній Раді. Я в політику якщо і піду, то не для того, щоби на цьому заробити, мені більше нічого в житті не треба. А лише тоді, якщо, скажемо, буде політична сила, яка прислуховуватиметься, в тому числі до думки Димінського, і Димінський буде мати можливість говорити те, що він думає.  

 

           

– Поки так, такої політичної сили немає. У даний момент я її не бачу.

 

 

– Відповідь на це питання повинні давати виборці, а не я. Я, наприклад, на ці вибори не піду і ні за кого не буду голосувати. І це моє особисте як виборця право. Я думаю, що і члени моєї сім’ї на вибори не підуть. Я маю на це моральне право і маю законне право. Чи має з нинішніх політиків хтось на сьогоднішній день право бути у Верховній Раді, то це знову ж таки питання не до мене, я можу тільки як виборець сказати, що, як говорив сьогоднішній Президент Віктор Андрійович Ющенко, нам треба пройти очищення. Але я хотів би пригадати таку саму політичну кризу, тільки м’якшу, під час президентства Леоніда Макаровича Кравчука. Коли він прийшов у Верховну Раду і сказав: ви знаєте, оскільки ми не можемо домовитися, то давайте ми всі йдемо на вибори, нехай народ нам дасть оцінку. Я думаю, що це сьогодні було би теж актуально, і Віктор Андрійович Ющенко, все-таки він народний Президент, таким кроком дійсно поклав би край нинішньому непорозумінню. Хоча я впевнений, що немає кризи у Верховній Раді, у нас є криза в опозиції.

А те, що ви говорите, чи мають бути сьогодні депутатами люди, які представляють Львівщину? Я вам один приклад приведу, а ви самі робіть висновок. Якщо ви бачили останній з’їзд «Нашої України», на ньому були присутні усі члени блоку «Наша Україна», в тому числі і Олексій Івченко, колишній голова НАК «Нафтогаз України». Скажіть мені, будь ласка, ви давно його бачили? Чому «Наша Україна» не говорить про те, чому вона його не включила у списки? Адже це народний депутат, це людина, яка була одним із лідерів блоку, вона і сьогодні є лідером Конгресу Українських Націоналістів, людина, яка стояла біля витоків «Нашої України». Там шукайте відповідь.

 

 

– Ви бачите, ви зразу мені ставите питання – «Мерседесами» і всім іншим. Якби в «Нашій Україні» були люди, які мають таке моральне право, то вони би, мабуть Івченка, не просто скажемо, виключили зі свого списку. Бо щоби показати, що мораль для всіх однакова, то Івченку місце за великим рахунком у тюрмі. Правда? Тим більше, що у виборчій програмі Віктора Ющенка «10 кроків назустріч людям», одним із кроків було гасло «Бандитам – тюрми!».

От я на цю тему говорю, а інші цього не можуть. Чому ж такі великі наші політики, як Кендзьор, Куйбіда та будь-якого візьміть депутата Верховної Ради, не говорять про це? Чому вони говорять тільки про те, що у Верховній Раді йде зрада? Так давайте ми подивимось, хто кого зрадив. Що, Мороз зрадив «Нашу Україну»? Та Мороз теж стояв же ж поруч з Ющенком під час Помаранчевої революції, коли декларувалися «10 кроків назустріч людям». Із цих десяти кроків, скільки зроблено назустріч людям? Чому сьогодні помаранчева влада говорить про те, що є криза в суспільстві? Та немає кризи. Я не говорю про те, що сьогодні Партія регіонів в особі Януковича це те, що Україні потрібно. Але вона нічим не гірша від помаранчевих. А можливо, у дечому і краща.

Я сьогодні можу сказати за себе, що я не боюся зустрітися за будь-яким „круглим столом” з будь-яким політиком в прямому ефірі. Єдина є в мене тільки  умова – в прямому ефірі. І коли, наприклад, наш губернатор сказав про Димінського, що ви розумієте, він був в Регіонах, то тільки Олійник забув, що з Регіонів Димінського виключили за те, що Димінський завалив, я ще раз говорю, що завдяки Димінському не пройшла конституційна реформа, яку пропонували в редакції Кучми. І Олійник чомусь не говорить, чому Димінського виключили з Регіонів. Димінський має завжди свою позицію. Інколи так, я не люблю публічно про неї говорити, але про що говорити, якщо я знаю точно, що мій голос не буде почутий. Але прийти, зустрітися в будь-якому ефірі, але в прямому, мені без різниці з ким. Чи це буде Олійник, чи це буде Віктор Андрійович Ющенко.

 

 

– Чому мені розчаровуватись? Я не політик, і це природно. Для мене це не головне, для мене головне, чи є позиція Димінського, чи немає. Я своєї позиції не міняв, вона у мене була, є і залишається. А чи є в когось якийсь вплив, ви знаєте, мене це питання не дуже цікавить. Інша справа, чи хоче Димінський бути найвпливовішим на Львівщині? Я скажу одне, що якби Димінський захотів, то я думаю, що не виключено було би, що так би і сталося. Але мені це не потрібно. Тому я не розчарований.

 

 

– Димінський ніколи не ставив питання про те, щоби Олійника зняти з посади. Це просто інформація, яка не відповідає дійсності. У нас можуть бути з ним непорозуміння, і від цього має більше проблем Петро Михайлович. В мене є тільки одне питання – по футболу. Але коли навіть йдуть питання щодо розвитку львівського футболу, і якщо це сприймається тією ж владою в особі Петра Олійника, що треба зробити так, щоб львівські «Карпати» якнайшвидше закінчили своє існування, то це не є на користь Олійнику.

Я не говорю про інші питання, де кожна політична партія має свої інтереси, і не моя проблема, що Олійника там хочуть чи не хочуть зняти.

Чи маю я вплив на Львівську обласну раду, то це, знаєте, як на цю складову дивитися. Я спілкуюся з багатьма депутатами і там є люди, які і по сьогоднішній день прислухаються до моєї думки, але я не думаю, що я її сьогодні там комусь нав’язую.

В обласній раді зараз буде винесене цікаве питання, яке цікавить «Карпати», і отут ми побачимо відношення влади до «Карпат». Ми звернулися до Львівської обласної ради з пропозицією, щоб нам передали або в довгострокову оренду з правом викупу, або надали у власність базу в Івано-Франкові, яка належить Львівській обласній раді. Ми хочемо розбудувати там сучасну тренувальну базу для футбольного клубу «Карпати» на кшталт тієї, що є в донецьких «Шахтаря», «Металурга», київського «Динамо». Причому у цих клубів питання не стояло, що треба винести це на тендер, щоб вони купили. Ахметову дали 70 гектарів землі відразу для будівництва, Суркісу дали в центрі Києва за 1 гривню, і в Кончі-Заспі, і стадіон «Динамо».

Якщо відношення буде таке, що Димінський повинен усе купувати у влади, то тоді треба подивитися дійсно, які стосунки є в Димінського і влади. Я можу сказати, що стосунки прості – в мене є позиція, і мені без різниці, хто буде при владі. Але, я думаю, що не можна в цій позиції моїй шукати опозицію, яка би давала підстави владі робити все для того, щоб львівські «Карпати» руйнувалися. Тим більше на фоні Євро-2012. Якраз на цьому засіданні Львівська обласна рада буде засідати чи 12-го чи 13 червня, ми подивимось, які відносини Львівської обласної ради і Димінського.

 

 

– Я ніколи не приховував, що я пішов в політику тому, що бачив, що на той час на Західній Україні ніхто не прислухався до її потреб. Приїдьте сьогодні у наші села, наші міста навіть обласного рівня, і ви побачите, що у нас йде суцільний занепад. Сьогодні до нас не йдуть люди з інвестиціями, ми нікому є нецікавими. Але я це бачив ще вісім років тому.

У мене була така ідея, коли я зустрічався на той час з впливовими політиками, створити потужну фінансово-промислову політичну групу, яка би дійсно піклувалася про інтереси Західної України. Хотіла би цього чи не хотіла центральна влада, але вона би змушена була прислухатися до думки тих людей, які би увійшли до цієї групи. Я це бачив, і проводилася відповідна робота для того, щоб об’єднати усі політичні сили патріотично-національного напрямку і в першу чергу об’єднати владу. 

Я не хотів би піднімати зараз це питання, але ви самі бачили останній приїзд до Львова так званої політичної сили «Рух – Українська правиця». Сама доля вже змусила їх об’єднатися, але я думаю, що шансу вони на виборах не мають ніякого. Люди давним давно дали оцінку цим політичним силам. Вони втратили свій політичний потенціал, і повернути його, я думаю, буде дуже-дуже тяжко.

Ви пам’ятаєте, що той же Кендзьор на сесії обласної ради вийшов і говорив, що готовий звіт дати по питанню фінансування Руху Димінським. Суми це були дуже серйозні, на наші політичні проекти було затрачено багато грошей, але ми не змогли використати цей потенціал. Останнє, що я мав надію, що здійсниться у Верховній Раді, то це об’єднання двох рухів. Якби це сталося, то навіть у фракції «Наша Україна» Рух був би представлений досить серйозною політичною групою, яка мала би, я думаю, домінуючий вплив на лідера «Нашої України» Віктора Андрійовича Ющенка і, можливо, сьогодні не було би тієї політичної кризи, яка є в державі. Але сталося так, як сталося, і виходити і завойовувати симпатії наших виборців Західній Україні політикам в першу чергу треба, як правильно сказав Ющенко, шляхом очищення. Треба показати сьогодні, що політичні сили демократичного спрямування дійсно хочуть мати вплив, а я впевнений, що вплив усіх політичних сил в Західній Україні дуже і дуже низький. Наших людей обдурити дуже тяжко, вони сьогодні, безумовно, ображені, вони самі собі бояться зізнатися, що вони помилилися в чомусь. І отут де шукати, скажемо, те зерно…

Я, наприклад, вважаю, що є в Західній Україні політики, які могли би дати надію в першу чергу Західному регіону. Але треба спочатку мати моральне право, щоби звернутися до людей і попросити про довіру.

 

           

– Давайте ми зачекаємо все-таки виборів. Я хотів би ще раз подивитися, а що будуть говорити політики, які від виборів до виборів приходять до людей і обіцяють одне і те саме. А люди наші, я хотів би, щоб вони зрозуміли, що їм треба не просто повірити цим політикам. На цей раз нехай вони покажуть і дадуть їм гарантії, що вони можуть зробити те, що декларують.

 

 

– Тому що вони, значить, нічого не можуть. Тоді треба, щоб люди самі комусь пропонували очолити себе. Наші люди завжди були розумні, і вони довго-довго приглядаються. Нам потрібна сила, яка би дійсно відстоювала інтереси Західного регіону. Не будемо ми сьогодні говорити про політику. Сьогодні є чудова ідея – Євро-2012 на Львівщині. Львівщина сьогодні розглядається як центр Західної України. Якщо ми об’єднаємося біля цього чемпіонату, то я впевнений, що на базі цього виросте і політична сила, якій люди віддадуть свої симпатії.

 

 

– Я хотів би, щоб про свободу слова говорили не тільки на «5 каналі», а щоб у Західній Україні дійсно були засоби масової інформації, які, подобалося би це комусь чи не подобалося, писали правду, яку повинні знати люди. Подобається це Димінському, подобається це Олійнику, подобається це Януковичу чи Ющенку, чи ні, але правда повинна бути донесена до народу. Інакше ми ніколи не зможемо зійти з тих рейок, по яких ми сьогодні ми йдемо. І ясна річ, що якщо я  не побачу засобів масової інформації, які прислухаються до думки людей, а я зараз кажу як один із виборців, то, мабуть, ця ідея про створення медіа-холдингу все-таки буде існувати. І має право на реалізацію.            

 

– Я сказав те, що я сказав. На даний час я не бачу у Львівській області засобів масової інформації, які би говорили те, що вони знають.

 

 

– Телевізійна студія «Карпати-ТБ», яка виробляє програму «Про Карпати», причому вона не мені належить, а Футбольному клубу «Карпати», і газета «Карпати».

 

 

– Якщо буде все-таки прийнята серйозна програма розбудови інфраструктури на Львівщині, яка буде присвячена Євро-2012, то я всім львів’янам і всім громадянам Західної України порадив би кошти, які вони мають в банках, вкласти в ці об’єкти. Якщо я буду до цієї програми мати прямий стосунок, то я готовий всім надати гарантії, що їхні гроші зароблять більше, ніж в будь-якому іншому проекті.