На сцені Театру Марії Заньковецької з успіхом пройшла вистава «Останній гречкосій» Волинського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка
Львівські театрали ще пам’ятають шалений успіх на заньківчанській сцені вистав Ореста Огородника «Криза», «Останній гречкосій» і «Блазні мимоволі», які становили своєрідну трилогію. Головні ролі в цих виставах виконував народний артист України Януш Юхницький. Але… Попереднє керівництво Театру Заньковецької було не надто прихильним до тих, хто намагався відстоювати свої права, тому з такими акторами не продовжували трудової угоди. Серед таких «неугодних» виявився, на жаль, і Януш Юхницький. Відтак, вистави, в яких був задіяний актор, списали.
Але автор п’єс і режисер Орест Огородник отримав пропозицію поставити виставу «Останній гречкосій» у Волинському театрі ім. Тараса Шевченка. На головну роль, крім актора цього театру Петра Савоша, він запросив Януша Юхницького. У вересні минулого року Луцьк захоплено вітав нову постановку рідного театру в колаборації з львів’янами.
А 25 лютого відбулося повернення улюбленого багатьма актора Януша Юхницького на рідну заньківчанську сцену у виставі «Останній гречкосій». Щоправда, з трупою Волинського театру.
Прем’єра львівського «…гречкосія» відбулася в 2011 році, пройшла 200 разів впродовж 11 років.
На запитання, чи дуже відрізняються одна від одної львівська і волинська постановки «Останнього гречкосія», Орест Огородник відповів: «Дуже відрізняються. Від візуальної складової до певної пластичності вистави. У Львові масовки не було, в Луцьку є масовка. Львівська постановка була проста, відразу зрозуміла. А над волинською виставою треба трохи подумати, включити фантазію й уяву, треба «пошурупати мізками». Тобто, це зовсім різні вистави. Львівську постановку я дублював у Ніжині в 2017 році. І це був просто перенос вистави зі збереженням декорацій і всього решта. Тільки з ніжинськими акторами. А третій раз повторюватися в Луцьку мені вже було нецікаво. Мені захотілося трохи «копнути» і в ширину і в глибину».
Щодо гастрольного показу «Останнього гречкосія» у Львові, то Орест Огородник сказав, що хотів зробити для Януша Юхницького своєрідний подарунок, щоб цей достойний чоловік і геніальний актор пішов зі заньківчанської сцени гідно, а не так, як його «пішли» кілька років тому. І це йому вдалося: публіка гаряче аплодувала «львівському Бельмондо», а по завершенні вистави під вигуки «браво!» Юхницького задарували квітами.
Про роботу з новим колективом і з новою версією вистави сам Януш Юхницький сказав так: «Орест Огородник зробив цю виставу більш опуклою, огранив її масовкою, яка не розвалила виставу, а навпаки – вона її закумулювала і дає глядачам можливість ширше дивитися на проблему, яка існує. Так що масовка доповнила і багато привнесла у виставу, плюс – це режисерський трюк, який заманює глядача в театр. Я дуже задоволений цією роботою. Працювалося дуже добре, колектив на перший погляд дуже гарний – зрештою, всі колективи на перший погляд гарні. Дав би Бог, щоб і на інший погляд вони залишалися гарними, щоб були згуртовані, щоб боролися за себе і не давали кому-небудь себе «з’їсти». Є багато талановитих акторів, які бажають працювати, люблять театр, не дивлячись на усі матеріальні й інші негаразди. Трошки важкувато було туди їздити, мешкати в готелі, але все минулося і обернулося на позитив».
Не зайве нагадати і про сам сюжет вистави. Одвічний біль і гризота українського господаря – питання землі, адже земля – годувальниця, джерело натхнення і тяжкої праці, без якої землероб не уявляє свого життя. Ким є українець без історії, яка цілковито зав’язана на землі? Код української нації у відданості землі. Заберіть землю – заберете майбутнє, минуле, і сьогодення! Ми, українці, як дерева, вростаємо корінням у рідну землю, тим то й відрізняємося від кочівників, які тільки й вміють, що відбирати чуже, захоплювати й вбивати, ставлячись до людини, як до худоби. А українець до худоби ставиться, як до людини. Відчуваєте різницю?
Гірка комедія «Останній гречкосій» - це про те, що не продається, про принциповість і продажність, про справжні цінності й фальшивки, про гідність і ницість. Жертвуючи собою, Михайло Рибенчук не ставить фатального підпису на паперах, які назавжди позбавили б його нащадків можливості жити й працювати на рідній землі.
У ролі господаря Михайла Рибенчука – народний артист України Януш Юхницький. Режисер-постановник і музичне оформлення – заслужений діяч мистецтв України Орест Огородник Художник-постановник – Наталія Градиська. Балетмейстер – заслужений діяч мистецтв України Володимир Замлинниий. Клавіші – Володимир Степук.
Не знаю, що почував Януш Юхниицький, знову ступивши на рідну заньківчанську сцену через кілька років після звільнення з театру, але глядачі в залі відчували неймовірну вдячність і радість від можливості знову насолоджуватися його геніальною грою.
Людмила ПУЛЯЄВА
