Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн

Садовому - 100 днів

2 серпня виповнилося рівно 100 днів з того дня, як колишній лідер «Самопомочі», екс-директор «Інституту розвитку міста» Андрій Садовий посів крісло міського голови Львова, — інавгурація Садового відбулася 25 квітня. Для самого Андрія Івановича, як він заявляє, цей рубіж не є показовим і навіть звіту міського голови про перші сто днів керівництва містом не буде.

 «100 днів — це більше журналістський термін, а я просто працюю з дня в день і вважаю, що неетично звітувати за цей період. За законом звіту міського голови за 100 днів роботи не передбачено, і взагалі ця дата є цілком умовною», — пояснив Андрій Садовий.
 Поряд з тим, «Гал-info» вирішило запитати високопосадовців, колишніх міських голів Львова, а також експертів про їхнє враження від перших ста днів Садового на посаді міського голови.
 Для Львова 100 днів ери Садового пройшли під знаком «гучного» ремонту площі Ринок, судового позову громадських діячів до міського голови стосовно незаконності цього ремонту, підготовки до святкування 750-річчя міста, а також кадрових призначень чільників Ратуші. Швидко заприятелювавши із депутатським корпусом міської ради, Андрій Іванович зарекомендував себе як керівник, який прислухається до їхньої думки. Попри те, що так, власне, виходило не завжди, згадати хоча б голосування за нову структуру виконавчих органів міської ради, коли народні обранці скаржилися, що на сесію винесли не ту структуру, яку було попередньо погоджено, призначення заступником міського голови з питань інженерного господарства Василя Жовкву, який через протест депутатів спершу став в. о., а коли пристрасті вщухли, був призначений заступником; конфлікт стосовно подальшої долі «Ратуші»: бути їй міською комунальною газетою чи ж інформаційним вісником, здебільшого Садовому вдавалося «витягувати своє». Таким чином, структуру виконавчих органів міськради такою, як її бачив пан Садовий та його команда, затвердили, а над концепцією нового інформаційного вісника «Ратуша» в міськраді зараз активно працюють. Звичайно, не можна не згадати, що комунальна газета «Ратуша» теж існувати не перестане. Андрій Іванович як демократичний керівник погодився на роздержавлення газети, але у вільному плаванні «Ратуша» все одно опиниться на межі виживання, і якщо не вдасться знайти спонсора, з часом сама припинить виходити. Отож, сказати, що пан Садовий не досяг свого, наразі не випадає.
 Поряд з тим, значна частина з того, що може викликати запитання у роботі міського голови, залишається непоміченим для львівської громади. Отож, за перші сто днів керівництва Андрій Садовий не тільки не втратив прихильність своїх виборців, а й примножив число симпатиків серед львів’ян. Так, якщо попередній міський голова Любомир Буняк за аналогічний період відзначився тим, що з’ясував стосунки з львівськими журналістами, встиг поконфліктувати з депутатським корпусом міськради і взагалі змусив багатьох виборців пошкодувати, що вони за нього проголосували, то Андрію Садовому, як переконаний керівник Центру політичних досліджень Львівського національного університету ім. Івана Франка Анатолій Романюк, в цілому вдалося досить позитивно налаштувати до себе громадську думку. Так, за результатами соцопитування Центру, якщо б вибори міського голови Львова відбулися сьогодні, то за Садового готові були б проголосувати 64% львів’ян.
 «Найбільшим позитивом в місті за час керівництва Садового я вважаю те, що він намагається вирішуватися нагальні проблеми Львова: займається реконструкцією площі Ринок, відновленням історичних пам’яток, а також виконує свої передвиборні обіцянки: ліквідовує гральні автомати, бореться із вуличною торгівлею. Загалом же, за 100 днів керівництва Садового, на мій погляд, є більше позитиву, аніж негативу. До негативу ж можна віднести конфлікт з представниками інтелігенції стосовно способів і механізмів проведення реставрації площі Ринок», — говорить Анатолій Романюк.
 Саме те, що Андрій Садовий активно взявся за виконання своїх передвиборних обіцянок: почав боротьбу з «однорукими бандитами» і з несанкціонованими вуличними ятками; це, як пояснюють експерти, і стало одним із вирішальних чинників зростання його популярності. Щоправда, й ці починання голови міста можна розглядати по-різному. За останні кілька місяців у кожному районі Львова справді демонтували по кілька десятків несанкціонованих гральних автоматів, однак ліквідувати проблему грального бізнесу як таку в місті пан Садовий так і не зміг. Як він пояснив, зробити це не дозволяє українське законодавство, яким легалізовано гральний бізнес. Вирішення ж проблеми із вуличною торгівлею Андрій Садовий бачить через відновлення Галицького ринку. Проте на сьогодні до кінця не відомо, чи є власністю міста земля, на якій знаходився ринок, адже вже кілька років за неї відбувається судова тяганина.
 Вагомим аргументом успіху Андрія Садового є те, що у нього склалися дружні стосунки з обласною владою. Не варто говорити про те, що голова Львівської ОДА Петро Олійник, який ще до виборів активно підтримував Андрія Садового, і нині вітає практично всі його починання. Однак і голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник в цілому роботу керівника міста оцінює позитивно.
 «Він прийшов у дуже нелегкий період — період підготовки до святкування 750-річчя Львова, у період, коли катастрофічно виросли ціни на газ та енергоносії, отож щойно сівши у крісло міського голови, Андрій Садовий одразу опинився у вирі клопотів і проблем. Я вважаю, що міський голова та міськрада в цілому з викликами міста справляється. У нього все виходить, і я йому просто бажаю успіхів», — наголосив керівник області.
 Втім, якщо Петро Олійник не бачить прорахунків у роботі міського голови і не шкодує йому компліментів, то Мирослав Сеник ситуацію в місті оцінює насамперед з точки зору налагодженості господарки і каже, що у цій сфері гладко не все.
 «Щоб вирішувати проблеми Львова, міському голові потрібен інструмент — виконавчі органи міської ради. На сьогодні процес формування нової виконавчої влади міста дуже затягнувся, отож Андрію Садовому з цим треба якнайшвидше закінчувати, — говорить Мирослав Сеник. — Всю проблематику Львова міський голова намагається «перетягнути» на себе та своїх заступників, зовсім забуваючи про таку ланку виконавчої влади як районні адміністрації. Інколи складається враження, що райадміністрацій він не бачить взагалі. Це погано. У Львові є дуже багато проблем, і вирішити їх самотужки без тісної взаємодії всіх без винятку ланок влади, навіть опираючись на своїх заступників, міський голова не зможе».
 Активність керівництва міста Лева, як повідомив «Гал-info» в. о. міністра будівництва та архітектури Павло Качур, відчули навіть у столиці.
 «Я думаю, що зміна на краще в керівництві Львівської міської ради відчутна і у Києві. Ті кроки, які робить Андрій Садовий у системі управління містом, в залученні громадськості у вирішення проблем Львова, відповідають вимогам сьогоднішнього часу. Він намагається використати можливості Державного бюджету для реалізації державних програм в місті. Щоправда, можливості державних цільових програм й сподівання щодо залучення державних коштів дещо завищені, але це є скоріше проблема не міського голови, а проблема його команди. Однак міський голова Львова не завжди може достукатися до низових управлінських структур. Нема достатньої прозорості в управлінні коштами в комунальній сфері, якої вимагала міська громада і на необхідності якої колись наголошував і сам міський голова», — вважає Павло Качур. 
 Сам же Андрій Садовий предметом особливої гордості перших ста днів свого керівництва містом вважає свої кадрові призначення.
 «В міську раду вливається свіжа кров і коли вступить в дію нова структура виконавчих органів міської ради, цей процес посилиться. Приходять справді висококваліфіковані професіонали: заступники міського голови Василь Косів та Андрій Павлів, радник голови міста Тарас Бурган та інші. Багатьох з ним переконати прийти в Ратушу було дуже важко і я втішений, що мені це вдалося», — наголосив Андрій Садовий.
 Щоправда, далеко не всі поділяють думку міського голови стосовно його кадрової політики і часто натякають Садовому на непрозорість кадрових призначень. Зрештою, й дії Андрія Івановича цьому сприяють, адже балотуючись на голову міста, він неодноразово заявляв, що всі призначення відбуватимуться винятково за конкурсом. Коли ж призначали заступників голови міста, пан Садовий сказав, що пропонувати людей на ці посади — це виключно прерогатива міського голови, за конкурсом ж мають призначати керівників управлінь. Натомість і в підборі кадрів на керівників управлінь засад конкурсності в Ратуші не завжди дотримувалися.
 Цікаво, що викликають запитання у громадськості не тільки прозорість призначень, але і звільнень міських чиновників. Йдеться, зокрема, про звільнення головного архітектора Львова Василя Каменщика.
 «Каменщика звільнили, мотивуючи це тим, що закінчився його контракт і закінчився граничний термін державної служби для нього, але в кулуарах міської ради говорили, що з ним вже був підписаний новий контракт. Громадський форум Львова, як зрештою й багато інших громадських організацій, виступав за це звільнення, однак воно мало відбутися по-іншому. Якщо б Андрій Іванович зміг відкрито і чесно заявити перед громадою, що такий то посадовець допустив масу порушень, була  б інша картина, а так ми не отримали від Садового жодної оцінки діяльності головного архітектора. Як в старі добрі радянські часи, він заслужено пішов на пенсію», — наголосив голова Громадського форуму Львова Олег Мацех.
 Щоправда, не забереш у Садового те, що йому вдалося вишколити і дисциплінувати чиновників.  За його керівництва міськрадою чиновники мерії стали максимально відкритими для спілкування. Якщо колись будь-який із посадовців міг без найменших докорів сумління відправити журналіста, м’яко кажучи, подалі, бо йому просто не хотілося спілкуватися, то нині за такий крок, як заявив Андрій Іванович, він ладен навіть звільнити людину з роботи.
 До речі, перші сто днів міського голови радо коментують і попередники Андрія Садового на посаді керівника Ратуші. В них екс-лідер «Самопомочі» заслужив досить різну оцінку. Скажімо, якщо міський голова 1991-1994 років Василь Шпіцер називає потуги Садового в цілому для міста позитивом, то найскандальніший голова міста Любомир Буняк відверто зловтішається з роботи Андрія Івановича.
  «Андрій Садовий сформував нормальну команду. Взяв тих людей, які ще зі мною працювали: Миколу Одуху, Василя Жовкву. Це говорить, що в нього правильний підхід  до роботи, адже це працьовиті, розумні і чесні люди. Поки що я не бачу негативу в його роботі. Андрій Садовий попросив пробачення за Скнилівську трагедію у родичів загиблих, це вже давно мав зробити Любомир Буняк, однак не зробив. Я не так детально стежу за роботою міської влади, але того, що чую про нього від людей, всі говорять  позитивно. Останні роки львів’яни були дуже незадоволені міською владою, а зараз відгукуються про міського голову нормально», — говорить Василь Шпіцер.
 «100 днів — це з однієї сторони короткий період, а з іншої — визначальний, адже приймаються основні рішення — формуються кадри. На мій погляд, кадрова політика сьогодні у Львові є взагалі відсутня, ми просто маємо якісь призначення на посади людей-непрофесіоналів, людей, яким треба віддячити, бо хтось брав участь у виборах, а хтось працював в «Самопомочі». Жодних позитивних змін у Львові за часів Садового я не бачу, йде продовження того, що було розпочато в попередній період — підготовка до святкування 750-річчя Львова», — переконаний Любомир Буняк.
 Щоправда, як часто любить повторювати Садовий, головне для нього львів’яни, а вони Андрія Івановича в цілому підтримують. До слова, доктор медичних наук, професор, рекордсмен Книги Рекордів Гіннеса та України Андрій Слюсарчук таку популярність Андрія Садового серед львів’ян пояснює психотерапевтичними навиками міського голови.
 «Він вміє дуже гарно розіграти роль чуйного і уважного співрозмовника, людини, яка завжди здатна співпереживати твоїм проблемам. Пересічні львів’яни оцінюють роботу голови міста не за його професіоналізмом, адже в переважній більшості ми самі не є фахівці, ми оцінюємо керівників за їхньою людяністю. Переважно психотерапевти у своїй діяльності використовують вміння зіграти роль «своєї людини» в будь-якій ситуації, цими навиками володіє і Андрій Садовий. Наскільки його імпатичні здібності є щирими — це інше питання. Мені важко судити, адже з Андрієм Садовим я розмовляв всього лише один раз і то кілька хвилин. Думаю, найкращим означенням для нього є «артист». З одного боку, це, можливо, добре, а з іншого може бути й дуже погано. Це, як айсберг, — бачиш тільки вершину і ніколи не можеш оцінити його всього. Щоправда, Андрій Садовий, на мій погляд, дуже швидко вчиться і це позитивно. Він молодий політик, керівник нової генерації, який намагається грати роль чиновника європейського зразка», — говорить Андрій Слюсарчук.

Оксана Лабойко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ