Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Культура  |  Волинь

Коронований камінь - друге життя

На кафедрі реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» студенти бакалаври та магістри захистили свої дипломні роботи. Молоді фахівці під керівництвом досвідчених реставраторів врятували від руйнування цінні пам’ятки нашої культури та історії. На захисті робіт побували кореспонденти Гал-інфо.

Врятовані об’єкти повернуться на свої попередні місця або ж будуть передані до музеїв. Однак серед них є й такі, що стараннями реставраторів збереглися, але будинків, які вони оздоблювали, вже не існує.

Кандидат історичних наук, асистент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Віктор Мельник розповів про найцікавіші речі, над якими працювали реставратори. 

Ваза з фасаду костелу у Вижнянах

Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
1/5

За словами Віктора Мельника, ваза потрапила на реставрацію у досить пошкодженому стані.

«Ваза стояла на фасаді костелу. Потім сталось так, що впала та розбилася. Зовні вона було вся чорна, уражена мохами та біонаростами. Матеріал, з якого її зроблено, – це білий камінь вапняк, досить доброї структури. Це початок ХХ ст., а за елементами на вазі видно, що це стилістика арт-деко», - розповів Віктор Мельник.

Додамо, що костел Святого Миколая у Вижнянах (село у Золочівському районі Львівської області) - це мурована сакральна споруда. Він занесений до реєстру пам'яток архітектури національного значення. Костел належить до найстаріших на території Львівської архидієцезії. Початок його будівництва датують 1400 роком. Був закритий 1946 року.

За словами Віктора Мельника, костел цікавий не лише архітектурною оздобою, але й стінописами.

«Там був колгоспний склад: зберігали різні хімікати. Дах протікав і живопис почав руйнуватися. А ці розписи цікаві тим, що над ними працювали український живописець Роман Сельський, його дружина Марґіт Райх-Сельська та Станіслав Тейсейр. Працювали  у 1942 році, тобто під час німецької окупації, коли життя було тривожним і непростим. А ми маємо інтернаціональний мистецький колектив. Відомо, що Роман Сельський був українцем, його дружина Марґіт Райх-Сельська - єврейкою, а Станіслав Тейсейр - поляком. Прикладів такої співпраці є дуже мало», - зазначив Віктор Мельник.

Поклінні ангели зі сходів костелу святого Антонія з Падуї у Львові

Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
1/6

А ось відреставровані фігури двох поклінних ангелів зі сходів костелу святого Антонія з Падуї у Львові. Їх датують XVII ст.

Ці фігури були розміщені по обидва боки від центральної скульптури Непорочного Зачаття Діви Марії на сходах римо-католицького храму святого Антонія Падуанського (вул. Личаківській, 49а у Львові), який є пам'яткою барокової архітектури.

У Львові врятували ангелів з костелу Св. Антонія

За словами Віктора Мельника, скульптури привезли на реставрацію у жахливому стані.

«Фігури ангели не мали ні  рук, ні голів, ні крил. Були сильно понищені радянською владою, яка їх скинула зі сходів. Шансів на їх порятунок та повернення на місце за комуністів взагалі не було. Натомість тепер відновлення стало можливим завдяки співпраці кафедри із релігійною громадою. Над скульптурами працювали два студенти протягом двох років. Вони практично відродили втрачені елементи та розчистили скульптури», - розповів Віктор Мельник.

Наразі невідомо, хто був автором цих скульптур. Припускають, що це Себастьян Фесінґер, який, власне, є автором скульптури Матері Божої Непорочного Зачаття.

Скульптура з Підгорецького замку

Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
1/4

Це садово-паркова скульптура, що містить зображення двох путті (малюків, - ред.). Це ваза-світильник із палацового парку у Підгірцях. Роботу виконала магістрантка Марія Гошовська.

«На цю підставку ставили лампу. Це було елементом ландшафтного дизайну. Скульптура стояла десь на балюстрадах. Вона була сильно пошкоджена. Бракувало голови та багато втрачених елементів. Матеріал - вапняк. Скульптура відрізняється кольором. Як відомо, кожен вапняк має свій відтінок та структуру. Все залежить від того, з якого пласту та з якого родовища його добуто. Верхній пласт, як правило, менш щільний. Якщо скульптуру зробили з вапняку верхніх пластів, то вона буде пористою та крихкою. Є градація – що давніша скульптура, то вона з гіршого матеріалу, бо пласти розроблялися поступово з гори до низу», - зазначив Віктор Мельник.

Після реставрації скульптуру передадуть до Львівської національної галереї мистецтв, адже вона є частиною комплексу Підгорецького замку.

«Камінь єпископа Кузьми»

Однин із найцінніших об’єктів - «камінь єпископа Кузьми» ХІІ ст.

«Камінь Кузьми» - пам’ятку ХІІ ст. з княжого Галича відновили у Львові

Як зазначив Віктор Мельник, пам’ятка була знайдена під час археологічних розкопок експедиції Інститут українознавства імені І.Крип'якевича НАН України.

«Двоє членів цієї експедиції – це керівник експедиції Юрій Лукомський та Василь Петрик працюють на нашій кафедрі. Їхня знахідка - це так званий «камінь єпископа Кузьми», який потім почали називати «каменем Кузьми» - через напис, виявлений на ньому. Річ дуже цінна, адже маємо ім’я, маємо стилістику різьблення, що є унікальним для архітектури Галича», - сказав Віктор Мельник.

Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
Різблений білокам'яний блок, ймовірно, з не збереженого катедрального Успенського собору у Галичі. Фото: Олена Ляхович
1/8

Він наголосив, що є кілька версій походження каменю. Оскільки його знайшли біля місця, де був великий Успенський собор, то деякі дослідники припускають, що він саме з цього храму. Інша версія – він може бути уламком менших церков, які були на цьому терені.

Загадкова плита з написами

Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
1/4

Далі Віктор Мельник продемонстрував відреставровану і законсервовану плиту з Винниківського краєзнавчого музею, яка має дуже цікаву загадкову історію.

«Вона потрапила до нас з Винниківського краєзнавчого музею, де зберігалася тривалий час, але про неї взагалі не було ніяких записів. Тобто, інформації про її походження ми взагалі не мали жодної.

Відтак, наша студентка дослідила, що плита, очевидно, походить з церкви св. Онуфрія у Львові. Це  або надгробна, або пам’ятна плита. Тут написано, наскільки вдалося відчитати, «Царство небесноє Якима Івана Коваля». Однак напис не зовсім зрозумілий. Ми зробили копію і його мають дослідити спеціалісти, які розуміються на давніх написах. Студентка має свої версії. Однак її головне завдання – розчистити, законсервувати об’єкт, щоб він не руйнувався. Також студент оформляє паспорт реставрації. Ця стандартна документація, її готують всі реставратори. Власникові пам’ятки - музею, приватній особі чи громаді - важливо мати такий документ. Завдяки такому паспортові наступні реставратори вже будуть знати, якими матеріалами працювали попередники, що вони дослідили. Це ще одна складова навчання реставраторів у нас на кафедрі. Вони виходять з оцих стін професіоналами», - зазначив Віктор Мельник.

Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
1/5

Перед тим, як показати роботи бакалаврів, Віктор Мельник продемонстрував роботи, які студенти виконують у процесі навчання. Адже перед тим, як студент візьметься за реставрацію пам’ятки, він повинен добре оволодіти усіма техніками та методиками реставрації.

На стіні у коридорі майстерні розміщені роботи зі штучного каменю, створеного на основі вапняку.

«Ми виготовляємо його для того, щоб студенти вчилися працювати з реставраційними пастами. Вони є нейтральні і дозволені. Власне, наша навчальна програма так побудована - протягом чотирьох років бакалаврату і двох магістерки, - щоб студент вивчив, як можна більше технологій, зрозумів можливість їхнього застосування. Дуже велика проблема - це портланд-цемент. Це чорні цементи, які руйнують білокам’яні речі. Натомість їх застосовують дуже масово, якщо це не професійна реставрація, а ремонт. Тоді верхня частина каменю просто відривається», - зазначив Віктор Мельник.

Відтак, ми потрапили до приміщення, де виставлялись студенти-бакалаври. За складністю їхні робити мало чим поступаються відреставрованим речам, що їх врятували магістери. 

Фрагмент порталу з вул. Вірменська

Студент-бакалавр Владислав Лелітка розповів, що цілий рік працював над реставрацією кам’яного блочку з колекції кафедри.

«Він був знайдений у одному із підвалів вул. Вірменської. Перебував у вельми поганому стані, був забруднений та розламаний на дві частини. Довелося робити багато доповнень-фрагментів. Камінь осипався. Я провів багато реставраційних робіт, дослідів аналоги та зробив графічну реконструкцію об’єкта. Це ренесансний вхідний портал ХVІ ст., який використовували в інтер’єрі. Річ вже очищена та скріплена, проведено зміцнення структури каменю», - розповів студент.

Святий Антоній з Бучача

Доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури «Львівська політехніка» Олег Рибчинський розповів, що цього року завершено роботу над скульптурою Святого Антонія з Бучача. В реставраційну майстерню фігуру святого привезли представники місцевої громади. Річ була дуже понищена і багаторазово замальована фарбою, що суттєво пошкодило скульптуру.

Він наголосив, що реставрація цієї пам’ятки – це дипломна робота студентки Катерини Плахотнюк. Студентка працювала над скульптурою п’ять місяців.

Реставратори врятували скульптуру св. Антонія з Бучача: розгадані секрети

Олег Рибчинський наголосив, що в процесі реставрації виявили багато цікавих фактів.

«Було віднайдено імена фундаторів, чиїм коштом і поставили фігуру Святого Антонія. Власне, довкола цього  були різні легенди, але виявилося, що всі вони – вигадка. На постаменті чітко видно імена меценатів - Франц Родаковський та Валєнтей Жолєцкій. Це були два мешканці колишнього села Підзамочок, що біля Бучача. (с. Підзамочок Бучацького району Тернопільської області, тепер ця територія входить до Бучача, - ред.)», - сказав Олег Рибчинський.

Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
Святий Антоній. Фото: Олена Ляхович
1/7

Окрім того, реставратори виявили, що хибним було і датування скульптури Святого Антонія.

«Тепер змінено датування пам’ятки, адже вдалося чітко визначити, що фігура зроблена у 1829 році, а не у 1809, як вважали до цього. На жаль, автора визначити не вдалося з тих причин, що нема підпису. Скульптура була замальована фарбою різних кольорів у 10 шарів і це спричинило до сильного осипання каменю, бо камінь не міг дихати та віддавати вологу. Фарба вкрила камінь щільною плівкою. Також було втрачено кілька важливих деталей, які перешкоджали сприйняттю пластики. Тепер скульптура повністю відреставрована та законсервована», - сказав Олег Рибчинський.

Пам’ятки з княжого Успенського собору у Галичі

Ще одна цінна річ, яку вдалося від реставрувати, – це алебастрова деталь з княжого Успенського собору у Галичі.

Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
1/3

Реставратор Віктор Мельник зазначив, що алебастр є дуже складним матеріалом для реставрації, консервації та розчищення.

«Це фрагмент зубчастого фризу. Характерна для романської архітектури ХІІ - ХІІІ ст. Деталь повторного використання. Тут були різноманітні будівельні розчини. Все це зняли. Зробили проміри і визначили гіпотетичне місце, де саме у соборі архітектурно могла бути розміщена ця деталь. Ця пам’ятка ХІІ ст. з археологічних розвідок відомого археолога Ярослава Пастернака. Вона є в експозиції Львівського історичного музею», - сказав Віктор Мельник.

Він додав, що у реставраторів є ще одна деталь з тої самої колекції.

Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
1/3

«Це камінь, з відбитими орнаментами. Студентка Наталя Шарабуряк зуміла вирахувати радіус. Все вказує на те, що це деталь головного порталу Успенського собору в Галичі. Це є дуже цінно. У заповіднику в Галичі є також деталі з таким орнаментом. Все це дозволяє гіпотетично реконструювати сам головний портал цього храм. Треба розуміти, що портал є одним із ключових елементів архітектурної будівлі, і по ньому вже можна орієнтуватися, яким був сам собор, якою була його ширина та висота входу. Тим більше, ми маємо багато інформації з протрасованих фундаментів, відомо кількість стовпів, що виявили під час археологічних досліджень», - зазначив Віктор Мельник.

Коронований лев зниклої кам’яниці

Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
1/4

З колекції Львівського історичного музею до реставраторів потрапив ще один цікавий об’єкт – коронований лев з кам’яниці Убальдіні, яка стояла як кутовий будинку на перехресті вулиць Краківська – Вірменська.

Роботу з реставрації виконала бакалавр Анна Грабарчук.

Анна розповіла, що кам’яниця не збережена. Все, що від неї залишилося, – це коронований лев кінця ХVІ ст.

«Кам’яниця була зруйнована на поч. ХХ ст., з вул. Вірменської там було два леви. Один потрапив до мене на реставрацію. Об'єкт був пошкоджений, деякі елементи - втрачені. Ми зробили щелепу та антабку, а дрібні деталі вирішили не робити. Однак була виготовлена копія лева, щоб відновити втрачену пластику», - розповіла Анна Грабарчук.

Під час реставрації об’єктів важлива хімія  

Професор кафедри фізичної та колоїдної хімії та кафедри реставрації Владислав Волошинець зазначив, що під час реставрації об’єктів має бути врахований фактор хімії.

Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
1/4

«В дипломних роботах важлива хімічна частина, адже є характеристика матеріалів, емпіричні та графічні формули, стандарти, за якими виготовлено матеріали. Тому важливо, які саме матеріали використовували реставратори під час консерваційно-реставраційних робіт», - сказав він.

Владислав Волошинець зазначив, що коли студенти працюють над якоючь річчю , він просить їх завжди дізнаватись інформацію стосовно походження та часу виготовлення об’єкта.

«Важливими є дані про те. звідки добували матеріал. В середні віки ніхто не робив хімічних та фізичних аналізів, але якщо є копальня, і ми знаємо, звідки матеріал, то ми можемо знайти інформацію загального або спеціалізованого характеру. Якщо інформації нема, то це спонукає до додаткового дослідження матеріалу», - наголосив Владислав Волошинець.

Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
Фото: Олена Ляхович
1/3

Реставраторами можуть стати не усі

Професор, завідувач кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури «Львівська політехніка» Микола Бевз пишається своїми студентами. Він розповів, що набір на спеціальність "реставрація творів мистецтва" почався у 2008 році.

«На сьогодні на цю спеціальність ми приймаємо щороку лише одну групу. Наші випускники досить успішні, вони мають свої фірми та працюють за фахом. Наша кафедра єдина в Україні, яка випускає і бакалаврів, і магістрів за цією спеціальністю. Набір у групи у нас невеликий, по 10 студентів», - розповів Микола Бевз.

Він зазначив, що конкурс на спеціальність є різним: «Бувають роки, що є конкурс, і навпаки, одного року мали 10 місць, а вступило 9 студентів. Серед них є такі, які відсіюються при конкурсі. Чому? Бо іспити на вступ є складними. Потрібно складати іспити з мистецьких предметів. Тобто, ми не приймаємо лише на підставі результатів ЗНО. Абітурієнти мусять пройти три іспити – це композиція, живопис та рисунок. Ці іспити не усі складають. Людина, яка приходить до нас зі школи, має бути підготовлена до цих мистецьких іспитів. Відповідно, на підставі таких екзаменів ми і зараховуємо студентів на навчання. Це виправдовує себе, таким чином маємо добре підготовлених фахівців».

Він наголосив, що спеціальність є універсальною.

«Тут недостатньо працювати лише скульптором, адже потрібно вміти креслити, виконувати наукову документацію, вміти моделювати, знати історичні стилі. Дуже важливі знання з історії мистецтва та архітектури, і ці знання роблять нашого спеціаліста справді універсальним. Наші випускники працюють в сфері дизайну, проектують нові речі для інтер’єрів чи архітектурних будівель. Звичайно, що вони працюють і як реставратори, адже роботи для реставратора каменю, декору в Україні дуже багато», - сказав Микола Бевз.

Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
Дипломні роботи студентів попередніх років. Фото: Олена Ляхович
1/6

Загалом кафедра вже випустила близько сотні студентів. За словами Миколи Бевза, випускники об’єдналися і створили свою власну премію для студентів бакалаврів та магістрів.

«Від імені випускників цього року, власне, і вручили перші премії бакалаврам та магістрам за найкращі дипломні роботи.Премія має грошовий еквівалент. Випускники самі створили свою комісію та вибрали, на їхній погляд, найкращі роботи студентів», - сказав Микола Бевз.

Отже, цього року першу премію за бакалаврську роботу отримала Анна Грабарчук, яка від реставрувала коронованого лева з кам’яниці Убальдіні. Премію за найкращу магістерську роботу отримала Марія Гошовська, яка відновила скульптуру з палацу у Підгірцях.

Підготувала Анна Джунківська та Олена Ляхович.

Більше відео дивіться на нашому каналі YouTube.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ