Северин Наливайко – керівник селянсько-козацького повстання 1594-96 років проти польських та українських феодалів…
Важкий гніт, якого зазнавав український народ, сповнював Северина Наливайка ненавистю до поневолювачів…
Не зрадив Северин Наливайко народ і терпець у нього урвався. Бо невмоготу стало українцям виносити ярмо польської шляхти та власних експлуататорів…
Якось так ми вчили в свій час історію цього відомого героя, козацького ватажка і керівника повстання. Є навіть чудове полотно художника Карабуліна «Взяття Луцького замку С.Наливайком».
І все б було чудово, якби не одне але – Наливайко не брав Луцький замок, певний час служив у придворному війську тих самих феодалів і навіть брав участь у придушенні іншого «національно-визвольного селянсько-козацького» повстання!
Так що ж насправді тоді було? І хто такий цей Северин Наливайко?
Насамперед, варто знати, що в той час – наприкінці 16 ст. – українські землі були, в основному, власністю великих аристократичних сімей – Сангушків, Вишневецьких, Острозьких і інших. Зараз би ми їх назвали крупними землевласниками і олігархами, а тоді це були магнати, князі чи некороновані королі. І кожен з них володів територіями в розмір кількох областей і, що важливо, мав свої приватні армії. Саме в таку армію входив і Северин Наливайко.
Вважається, що був він збіднілого аристократичного роду. Хоча в радянські часи популярною була версія про його батька-ремісника. А ще гуляє просторами Інтернету легенда, що був Северин сином Дмитра Сангушка і Гальшки Острозької, племінниці могутнього князя Костянтина Острозького. Тому і так опікався ним цей магнат!
Якби то не було, трапився в сім’ї Наливайків конфлікт з могутнім паном Марціном Калиновським, який відняв землю у батька Наливайка та наказав до смерті побити останнього. Северин з матір’ю тоді переїхав до свого старшого брата Дем’яна, який навчався в Острозькій Академії. Так розпочалася кар’єра майбутнього керівника повстання.
Князь Острозький звернув увагу на талановитих братів: старший став талановитим церковним діячом, письменником і навіть придворним священником при дворі князя. А молодший – Северин – більше спеціалізувався на силових методах впливу і пішов по військовій стезі. Вже скоро він став сотником надвірної хоругви князя!
Мало того, Северин прийматиме участь в придушенні повстання козаків під проводом Криштофа Косинського. Це був такий самий шляхтич, який служив князям Острозьким. Проте в якийсь момент у нього стався конфлікт з сином князя Острозького – Янушем. Конфлікт за землю і майно. Острозький був дещо крутішим і багатшим (в кількасот разів) від Косинського, а тому останній спробував цю справу виграти за допомогою…зброї. Дав клич по українських землях, зібрав кілька тисяч незадоволених козаків і селян, і почав громити міста і села.
Верховна влада в особі короля сказала, що це особиста справа Острозьких, і, відповідно, хай вони самі це питання вирішують. Острозькі домовилися зі своїм сусідом князем Олександром Вишневецьким, землі якого теж пограбували повсталі, і в битві під П‘яткою на Житомирщині розбили їх. Здавалося б, після такого Косинському світили пекельні тортури і жорстока смерть. Але магнати лише змусили його стати на коліна, тричі поклонитися і підписати документ, що він визнає Острозьких своїми сюзеренами (тими, кому він підкоряється).
І в придушенні усього цього повстання? конфлікту? суперечок між аристократами? в складі армії Острозьких брав участь і Северин Наливайко. Пізніше козаки довго будуть йому це згадувати і, лише підкупивши їх величезним хабарем, Наливайко зможе перетягнути на свою сторону.
Через кілька років розпочалася чергова війна Австрії з турками. Оскільки вся Європа тоді була пов’язана договорами, союзами, пактами і коаліціями, то заворушилися і місцеві активісти. Наливайко звертається до офіційного військового керівництва, що готовий організувати добровольців для боротьби десь в сусідніх землях – чи то в Молдові, чи то в Румунії. А коли отримує відмову, то збирає таких же відчайдушних рубак і вирушає в похід.
Куш він там зібрав гарний – такий, що дозволив йому відчути себе дуже крутим хлопцем!
А тому, вернувшись на Батьківщину, він починає … грабувати місцевих. Спочатку він пограбував шляхту в Брацлаві, яка зібралася на сейм (аналог сучасної обласної ради), потім розбив місцевий гарнізон і став повноправним володарем міста. Король, звичайно, висловив глибоку стурбованість і оголосив козаків «бунтівниками і ворогами держави», але за широкою спиною реального правителя українських земель князя Острозького «Наливайко&Co» почувалися спокійно.
Костянтин Острозький, як рішучий поборник православ’я і противник унії (союзу) з католиками, використав Северина Наливайка з його військовою міццю як силу впливу і погроз своїм противникам. Так, у 1595 році Наливайко з’явився під стінами столиці Волинського воєводства – Луцька. Саме там і тоді в місті відбувався ярмарок і судова сесії і сюди приїхало багато шляхти і купців. А, головне, тут були католицькі священники і єпископи – противники Острозького.
Коли біля Луцька з’явилися загони Наливайка, то стався великий переполох. До них вийшла величезна делегація на чолі з католицьким біскупом Бернардом Мацейовським, яка заплатила величезний викуп, щоб Наливайко з військом їх не чіпали. Викуп ті забрали, але все-таки передмістя Луцька теж пограбували. Проте замок не штурмували!
Після отримання такого хабара, чи то пак – контрибуції, Наливайко вирушив далі в білоруські землі. Були захоплені міста Слуцьк, Бобруйськ, Могилів. Війська забрали з собою артилерію і зібрали величезні викупи з місцевого населення. Чи то так співпало, чи це було бажання князя Острозького, але по ходу загонів Наливайка були пограбовані маєтки, села, церкви і скарбниці противників князя і прихильників унії – луцького єпископа Кирила Терлецького і його брата Яроша. Останні звинувачували у такому замовленні Острозьких, але до суду справа не дійшла.
Коли Наливайко вернувся в українські землі, то на нього вже чекав новий ворог. Князі Ружинський і Огинський, чиї володіння постраждали від розбою Наливайка, приєдналися до військ гетьмана Жолкевського. Зійшлися вони до бою біля Білої Церкви, де козаки зрозуміли, що в них – проблеми. А тому відступили до Лубен на Полтавщині. Там, після тривалої облоги, частина повсталих арештувала Наливайка і його прихильників, і видала Жолкевському. Знаковим є той факт, що Острозькі в боях проти свого колишнього сотника не брали участь, але і брата його Дем’яна не видали.
Наливайко просидів у в’язниці в Варшаві майже рік. Пишуть, що його допитували не так про повстання, як про його контакти з австрійською владою, володарями придунайських держав і місцевими магнатами, зокрема, Острозькими. Одним словом, були то класичні інтриги між сильними світу цього. Є навіть спогад про таку собі «сповідь Наливайка», в якій він міг розповісти про таємниці багатьох аристократів тих часів. Але що у ній було написано – не відомо.
11 квітня 1597 року Северина Наливайка було страчено в центрі Варшави.
Князь Острозький прожив ще 11 років, а старший брат Дем’ян пережив Северина на 30 років.
В наступні століття затятий сотник і козацький ватажок Наливайко став героєм багатьох розповідей, повістей, романів, народних пісень і поем.
А ще Северина називав своїм далеким предком один з батьків ракетобудування і сучасної космонавтики Костянтин Ціолковський. І дуже пишався таким родинним корінням!
Андрій Павляшик, для Гал-інфо
