Григорій Недопад: «Не треба боятися роботи, потрібно вірити в свої сили».
Григорія Недопада призначили першим заступником Луцького міського голови у квітні 2017 року. Раніше він головував у Ківерцівській районній раді. Робота – це постійні зустрічі із людьми, однак він, окрім роботи, знаходить час на сім’ю та улюблені заняття.
Про свої життєві пріоритети та принципи, хобі та уподобання, кохану дружину та дітей він неодноразово розповідав волинським журналістам.
«Географію дуже любив ще зі школи»
У дитинстві Григорій Недопад мріяв стати пілотом. У нього – 3 вищі освіти. Одразу після школи вступив до вишу на географічний факультет, який закінчив з червоним дипломом. Про це він розповідав у інтерв'ю журналістам «12 Каналу»
«Географію дуже любив ще зі школи, в нас були дуже хороші вчителі. Вони привили нам інтерес до всього. Я навіть не задумувався про якусь іншу спеціальність. Географія дуже допомагає навіть у повсякденному житті – коли говориш з колегами з інших міст та областей, уявляєш в голові, де це знаходиться і як туди доїхати. Все в сукупності робить загальну картину», – поділився Недопад.
Друга освіта знадобилася, коли він працював заступником директора в організації. «Щоб легше працювалося, треба було змінювати освіту – щоб бути до кінця в темі. Це розвиток», – пояснив Григорій Недопад.
Перша робота – на сироварному заводі
Першу роботу Григорій Недопад знайшов ще в юному віці. Зізнається: треба було заробляти гроші, а одним з бюджетоутворюючих підприємств місста Рожище (а саме там він тоді проживав) був сироварний завод. Тож саме туди вперше влаштувався Григорій. Зарплата, каже, була непогана, однак перші дні були вкрай тяжкими.
«Скажу відверто, я спочатку думав, що було неправильне рішення – йти туди на роботу. Бувало, я приходив на підприємство о 8 ранку, а повертався 2 ночі. Але з часом все стабілізувалося, там був гарний колектив, з багатьма я спілкуюся досі. В мене залишилися приємні спогади з першого місця роботи», – поділився враженнями Недопад.
Він працював на заключному етапі виготовлення сирів – на складі готової продукції. Туди потрапляє сир на дозрівання. Працівникам потрібно стежити, аби головки сиру вчасно переверталися. Далі їх пакували і відправляли по всій Україні та за кордон.
«Процес створення сиру дуже цікавий. Навіть вдома, маючи достатню кількість заквасок, його можна робити. Але маєте розуміти, що дозрівання сиру мусить проходити у спеціальних умовах, за відповідної температури. Дуже багато факторів, які впливають на якість товару. Зараз є багато підприємств невеликих, які виробляють сир в домашніх умовах на реалізацію, але цей продукт дуже відрізняється від заводського» , – розповів Григорій Недопад.
Головне – вірити в себе
Посадовець має власний секрет успіху. Запевняє, що треба не лінуватися і вірити в свої сили. «На одній з робіт мені треба було вставати о 4:30, я впорався з цим. Не треба боятися роботи, потрібно вірити в свої сили, бо інакше нічого не досягнеш. Як би важко не було, треба пережити ці моменти, продовжувати працювати над собою», – запевняє Григорій.
Серед захоплень – велосипед і бджоли
Григорій Недопад зізнався: любить їздити на велосипеді. Однак його двоколісний транспорт вкрали просто з-під будинку власника. Ще одне захоплення посадовця – пасіка. Усього має 40 вуликів, доглядає за ними разом зі своїм товаришем, який привив любов до бджільництва.
Як розповідав Григорій Вікторович журналістам телеканалу «Аверс»: «Один з моїх колишніх співробітників за містом залишив два вулики. Я як господар зрозумів, що не можна, щоб ті вулики стояли порожніми. Він їх мені подарував. Я їх відновив, поїхав у бджолярський магазин і кажу: «Мені потрібні бджоли». А мені відповідають: «Он щойно вийшов пан Валерій, він має пасіку, бджолині сім’ї, які може продати чи обміняти». Я поспілкувався з цим чоловіком, через два дні завіз до нього на пасіку свої вулики. А за тиждень замість двох забрав чотири. Отак почалося моє пасічництво. На певному етапі в житті мав 12 вуликів. У 2015 році почалася моя політична кар’єра і я не міг займатися ними, міг тільки допомагати. Віддав вулики панові Валерію і час до часу просто приїжджаю й допомагаю йому на пасіці. За це маю мед. Для нашої сім’ї його вистачає. Ділюся навіть з родичами й друзями. Це заняття дуже заспокоює. Цікаво спостерігати за тим, як працюють бджілки. У них насправді все так, як і в людей, тільки більш організовано. У вулику немає перемовин, немає нарад, там щоранку кожен знає, що має робити. Це, напевно, ідеальна модель суспільства».
Свій життєвий принцип у чиновницькій роботі Григорій Вікторович окреслив, відповідаючи на питання журналістів видання «People.ua» : «Ніколи не ставив власні інтереси вище інтересів громади. Завжди намагаюсь відтягувати свої потреби на другий план. І таким принципом керуюся у житті. Залишатися твердо на землі мені допомагає моя сім’я, дружина та діти».
«Сім’я для мене на першому місці»
«Спочатку ревнощі були, але пояснив, що не можу розірватися. Сім’я для мене на першому місці. Це правда, що роботу свою люблю виконувати бездоганно й так, аби ніхто не переробляв після мене. Тому віддаюся роботі й у вихідні дні, і допізна працюю: якщо не в кабінеті, то роблю обхід міста, вирішую гарячі питання, які виникають в процесі ремонту доріг та прибудинкових територій, чи шляхопроводів. Цей об’єм роботи неможливо осягнути протягом лише робочого дня, тому продовжую працювати й у позаробочий час» - розповідав Григорій Недопад журналістам «People.ua».
А от в інтерв'ю на телеканалі «Аверс» зізнався, за що найбільше вдячний дружині та двом дітям: «Це моя відрада. Вихідні завжди хочеться провести з ними, набратися від рідних позитиву. Вдячний їм за те, що вони зі мною, що розуміють мене. Діти усвідомлюють, що в тата серйозна робота, нерідко брав із собою сина чи доньку. На святкові події намагаємося ходити сім’єю. Я люблю своїх рідних, мені з ними комфортно. А вони люблять мене, і я це відчуваю».
«Я люблю побути на самоті»
« Є багато думок, в тому числі робочих. Треба багато що спланувати на наступний день, тиждень, рік. Але я й товариський, проте відчуваю людей. Тому коли хтось мені неприємний, не буду з ним зближуватися. Буває дуже прикро, коли люди, з якими ти товаришував, у процесі роботи тебе підводять, - розповідав Григорій Недопад у інтерв'ю «Аверсу».
«Факторів може бути безліч. Можливо, це сімейні обставини, можливо, фінансові негаразди… Кожен випадок є особливим і розбирати його по кісточках треба мовчки, наодинці і в голові. Можливо, після цього й пробачиш людині, бо це життя і в ньому всяке може бути. Когось забирає смерть, когось змінює час. І коли з людиною довго товаришували, ти зустрічаєш її за 10-15 років і бачиш, що в неї зовсім змінився характер через життєві обставини або високу посаду, стає прикро. Але від цього нікуди не подінешся, треба йти далі. Я розумію, що в мене є сім’я, робота, потрібно викладатися на всі сто. Бо і на роботі, і в родині від тебе чекають якнайбільшого. Дуже боляче, коли смерть забирає близьких друзів. Друзі чи знайомі, які хочуть до мене зайти в робочий час, телефонують і запитують, чи маю вільну хвилинку. До першого заступника міського голови не так просто потрапити, у міськраді є турнікет на першому поверсі, треба записуватися на прийом. До того ж, у мене шалений темп в роботі, я не завжди є в кабінеті, а коли там присутній, у мене може бути нарада або зустріч з колегами чи партнерами. Тож для близьких друзів я стараюся виділити час після роботи або у вихідні», - розповів Григорій Недопад.
Підготувала Наталія Комар, для Гал-інфо
