31 травня у Театрі імені Лесі Українки у Львові “Дикий театр” з Києва презентував виставу “Худну з понеділка”.
“Ти така, як є, і це твоя сила.
Кожна риса, кожна лінія мила.
Ти в дзеркалі бачиш красу, а не тінь.
Ти створена сяяти в центрі, повір”.
У сяйві прожекторів на сцені Театру імені Лесі Українки у Львові стоять четверо актрис. У ритмі джазу вони з легкістю співають про наболіле для багатьох. У чорних, на перший погляд, траурних сукнях дівчата і жартують, і плачуть, і міркують, і просять пробачення, і балакають із глядачами… Вистава “Худну з понеділка” київського Дикого театру тримала увагу глядачів саме у такій ритміці – від страхів до вільних жартів, від вразливості до впевненості у собі, від стриманості до відчайдушності.
Презентація київської вистави у Львові відбулась у суботу, 31 травня. Журналістка Гал-інфо відвідала постановку та поспілкувалась більше із її режисеркою Ярославою Кравченко та акторками Наталією Вороніною та Мариною Роговою.
Ідея вистави
В основі вистави лежить детективна історія: четверо колишніх учасниць популярного шоу про зниження ваги, збираються на похорон колеги, яка померла за дивних обставин. Кожна з них отримала від покійниці лист, у якому вказано необхідність виконати певне завдання. Організатори зазначають, у форматі мюзиклу з детективною лінією героїні шукають відповідь на головне запитання – як жити у гармонії із собою та світом?
“Я мріяла зробити виставу про людей +size дуже давно. І якось вночі мене просто смикає безсоння. Я прокидаюся, за 10 хвилин накидаю концепт вистави, пишу пропозицію художниці, режисерці, які, я була впевнена, зможуть таку ідею реалізувати. Було відчуття, що ідея цієї вистави з’явилась вчасно, бо дуже швидко народилась. Це означало, що її час прийшов”, – зазначила директорка Дикого театру, режисерка та авторка ідеї Ярослава Кравченко.
За її словами, важливо було написати матеріал для вистави саме про український контекст, а не іноземний. Тому першим етапом проєкту було проведення опитування серед людей +size, у результаті якого команді надійшло 211 анкет з різними унікальними і, головне, реальними розповідями. Більшість із них увійшли до сюжетної лінії вистави та стали частинами особистих історій героїнь.
“Люди відкривалися і писали про такі болі, після прочитання яких, ти розумієш, що ти живеш у цій країні і не підозрюєш, що поруч людина може страждати через таку нечутливість суспільства. Дуже багато історій було про дискримінації. На початку створення вистави була така конфігурація, що одна героїня має бути стандартних розмірів, а інші троє – +size. І наявність цієї дискримінації у нашому суспільстві підтвердив той факт, що коли ми оголосили кастинг, то у нас було 250 заявок на стандартну героїню, і всього з десяток на +size… Тому так вийшло, що не всі дівчата, які грають у проєкті, є професійними акторками, але кожна з них вражає своїми історіями”, – поділилась режисерка.
Мюзикл з детективною лінією
Загалом Дикий театр завжди працює із гостросоціальними темами. Водночас, як зазначає Ярослава Кравченко, для команди важливо говорити про ці теми у легкому та часто веселому форматі. У такий спосіб створювали і виставу “Худну з понеділка”.
“Ці історії, які ми отримали, були інколи дуже чорні. Іноді ти дивишся виставу і задумуєшся: “Серйозно? Я це чую зараз в театрі? Це не якась похибка?” (сміється). Зрештою ми вирішили зробити виставу у форматі мюзиклу, тому що виявилося, що всі актриси, яких ми відібрали, добре танцюють і майже всі співають. Тому ми звернулися до композитора, який написав композиції та пісні”, – розповіла режисерка.
Акторка Марина Рогова, яка грає у виставі “Худну з понеділка” поділилась у коментарі Гал-інфо, що форма мюзиклу дозволяє розкривати перед глядачем емоційно складні, гостросоціальні питання у значно простіший спосіб.
“У мюзиклі грати цікаво та весело. Наскільки він допомагає відобразити суть вистави? Він допомагає сприймати її легше. Бо якби ми просто говорили протягом двох годин на тему життя людей +size, то, можливо, не всім було би це цікаво. А коли це з піснями, танцями, весело, то ти підключаєшся емоційно. Ти потім йдеш і наспівуєш ці мелодії, які запам'ятовуються, відкладаються у пам’яті”, – поділилась Марина Рогова.
Акторка додала, що у виставі грає добру, хоч і дещо наївну дівчину. Але саме ця наївність стає її внутрішнім світлом, яке попри труднощі та соціальний тиск дозволяє їй рухатись далі.
“Для мене ця вистава про прийняття себе, прийняття людей, про любов до інших і, в першу чергу, до себе. Вона про те, про що, зазвичай, недостатньо говорять”, – зазначила Марина.
Акторка Наталія Вороніна також поділилась, що її героїня – Женя – також, за сюжетом вистави, брала участь у шоу про зниження ваги. Саме народження дитини спонукало її схуднути і, так би мовити, взятись за себе, зазначила артистка.
“Ця вистава на гостросоціальну тему – несприйняття суспільством людей +size, про їхні проблеми, життєві ситуації, зокрема гострі, болючі, незручні. Це все висвітлюється для того, щоб привернути увагу і сказати, що ці люди нічим не відрізняються від інших людей. Моя героїня Женя схудла, народила дитину, і саме її дитина стала для неї мотиватором по життю”, – розповіла акторка Наталія Вороніна.
Любити себе та інших
Непрохані поради, неетичні коментарі, очікування, що людина повинна схуднути, аби бути гідною любові чи успіху, нав’язування “нормального” тіла, труднощі з вибором одягу, недоречні зауваження про схуднення – героїні розповідають глядачам про щоденні, звичні речі, з якими стикаються люди +size. З гумором і водночас словами жорстокої правди акторки розкривають перед глядачами реалії того, у якому нетолерантному світі живе суспільство сьогодні.
Під час вистави героїня Наталії Вороніної відверто зізнається, що вона не хоче, аби її дитина жила у такому суспільстві: сповненому дискримінацій, нетолерантності, злості та нелюбові до людей +size.
“Ця вистава насправді не тільки жіноча, а відноситься до всіх. Там є і чоловічі теми, і жіночі. Ми знаємо, що у нас в країні є багато і чоловіків, кого зачіпає тема саме +size або в принципі будь-якого “не стандарту”. От цей “нестандарт” – це завжди якась проблема. Тому кожен у цій виставі може знайти щось для себе”, – розповіла Наталія Вороніна.
За словами режисерки Ярослави Кравченко, дівчата, які приходять на виставу, часто дякують після її перегляду. Вони пояснюють це тим, що актори озвучують проблеми не тільки жінок +size, але й загалом усіх жінок: з якими проблемами в особистому та професійному житті вони стикаються, як їх змушують відповідати визначеним стандартам тощо.
“Про тему проблем людей +size в цілому не говорили довгий час. Наприклад, коли я росла, то її ніколи не проговорювали нормально. Зараз так, суспільство наближається до бодіпозитиву. Але в Україні все-таки це наразі не дуже поширена тема, на яку багато говорять. Тому треба її доносити до людей через мистецтво”, – додала акторка Марина Рогова.
Ярослава Кравченко також додала, що як театральний критик за освітою, вона оцінює постановку як дуже просту і наївну, але найголовніше – дуже чесну виставу.
“І я розумію, що саме це в ній найкрутіше – вона чесна. Дівчата працюють чесно, вони розповідають частину своїх особистих історій. У цій виставі у глядачів є можливість заглянути у той світ, де насправді інколи все дуже жорстке. Я сподіваюся, що тих глядачів, які побачать цю виставу, ми зробимо чутливішими, добрішими”, – наголосила режисерка.
Розмовляла Марічка Твардовська
