З початку повномасштабної війни багато українців виїхали за кордон. Їхня адаптація до нових умов – складний і показовий процес, що демонструє силу та витривалість.
Фото: Depositphotos
В розмові з журналісткою Гал-інфо, своєю історією поділився Максим, який в 17 років, сам, без батьків, переїхав до Норвегії. В Україні він був звичайним підлітком: шукав себе, ходив у коледж, а більшу частину свого часу витрачав на спорт. Але справжнім викликом став переїзд за тисячі кілометрів від дому. У Норвегії у цього хлопця все по іншому, вивчає мови які довго не міг вивчити, одразу дві: норвезька та англійська, ходить до школи.
Максиме, чому саме Норвегія?
Чесно кажучи, конкретної мети переїхати саме сюди не було. Мої друзі також переїхали до Норвегії й постійно розповідали, як тут добре, тож і мені захотілося спробувати.
Що ви чули про Норвегію до переїзду?
Я чув, що в Норвегії дорого. Насправді так здається лише спочатку, а потім звикаєш і розумієш, що не все так дорого.
Як вам вдається забезпечувати себе в Норвегії?
Зараз живу завдяки підтримці держави та періодично надсилають гроші рідні. Норвегія надає підтримку для українців, що дуже виручає і це дає можливість сконцентруватися на адаптації та навчанні.
Можливо, є якісь речі, до яких в Україні ви не звикли, а тут довелося? Які саме?
Глобально, мені ні до чого особливого не довелося звикати. Але в місті, де я живу, Гаммерфесті, набагато холодніше, ніж удома. Тут північний клімат, і взимку світло є лише кілька годин на день, а це зовсім інакше, ніж у моєму рідному місті. Тому довелося швидко адаптуватися.
Чи з'явилася у вас нова звичка, якої точно не було в Україні?
До цього запитання я не замислювався, але якщо подумати, то однозначно є: тепер я планую свій час. В Україні ж у мене не було такої потреби, мотивації вистачало хіба що на те, щоб нічого не робити.
Що було найскладнішим у спілкуванні з місцевими?
Напевно, як і для більшості, складністю стало незнання мови. Хоча норвежці й розмовляють англійською, без їхньої рідної мови відчуваєш себе, так би мовити, не зовсім своїм.
Чи відчували ви себе «чужинцем», і як це змінилося з часом?
Відчував, і, на жаль, відчуваю це й зараз. Мені здається, що з часом це зміниться, але коли саме – невідомо.
Чи є у вас друзі серед місцевих? Якщо так, як вдалося налагодити контакт?
Друзі є. У нас є комп’ютерний клуб, де грає багато хлопців. Найлегше було знайомитися через спільні інтереси, наприклад, у тренажерному залі я знаходив людей зі схожими захопленнями. Спілкуючись із ними, я не лише адаптуюся до нового середовища, а й практикую мову, що значно допомагає у її вивченні.
Якесь слово чи фраза стали для вас улюбленими?
«Hva liker du å gjøre i fritiden?» – «Чим ти любиш займатися у вільний час?» Це чудовий спосіб розпочати розмову, знайти спільні теми та познайомитися з людьми ближче.
Як місцеві реагують, коли дізнаються, що ви з України?
В основному реагують нормально, спілкуються привітно, можуть розпитати про мої справи. Проте глобально вони не надто сильно на це реагують. У Норвегії загалом ставлення до іммігрантів досить стримане.
Чи змінилося ваше уявлення про рідну країну після переїзду?
Воно залишилося таким самим, як і до переїзду. Я люблю свою країну, але поки що не бачу для себе можливостей там. Хоча не виключаю, що з часом ситуація зміниться.
Чи були моменти, коли ви серйозно замислювалися про повернення?
Ні, такого моменту не було. Але я думаю, що якщо тут щось не вийде, то я завжди зможу повернутися туди, де все починалося.
Чи відчуваєте, що переїзд вас змінив? Якщо так, то в чому саме?
Зміни торкнулися багатьох аспектів: дисципліна стала набагато кращою, поведінка – більш усвідомленою. Я почав відповідальніше ставитися до справ. Також відчув, що стаю менш імпульсивним і набагато спокійнішим.
Як би ви описали себе «до» та «після» переїзду?
Раніше я жив більш хаотично: багато речей робив спонтанно, без особливого плану, і не ставив якихось конкретних цілей. Після переїзду все змінилося: з’явилася дисципліна, я почав чіткіше розуміти, чого хочу, і звик планувати своє життя, а не просто плисти за течією.
За якою дрібницею з дому ви найбільше сумуєте?
Я вже запитував себе про це, але насправді тут так цікаво, що я ще не відчув потреби сумувати. Я більше насолоджуюся новим середовищем і досвідом, хоча, звісно, інколи сумую за сім’єю.
Яку головну пораду ви б дали тим, хто тільки планує переїзд за кордон?
Обов’язково вивчайте мову. Добре знати хоча б англійську, а з часом ви вже вивчите мову тієї країни, куди плануєте переїхати. Мова найбільше допоможе з адаптацією. І не бійтеся ризикувати – хто не ризикує, той не п’є шампанського. Також не забувайте, що знайти підтримку важливо: це допоможе пережити моменти невизначеності.
Що ви любите робити у вільний час?
Люблю відвідувати гарні місця, наприклад гори або набережну. Це дарує неймовірні відчуття, які важко передати словами.
Якобнюк Валерія
