Національний інститут польської культурної спадщини за кордоном “Полоніка” продовжує роботу над проєктами у Львові.
Інститут “Полоніка” – це профільна установа, створена при Міністерстві культури Польщі, яка займається захистом матеріальної культурної спадщини за кордоном. У 2019 році Львів підписав меморандум про співпрацю з інститутом, хоч окремі проєкти з реставрації спільної спадщини тривають значно довше.
– Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла – циклічний проєкт, який триває вже понад 10 років і триватиме надалі, адже він великий та потребує чимало фінансових ресурсів. Третій рік наразі тривають роботи у святилищі, пов’язані з реставрацією вівтаря і розписів. Раніше були відреставровані фрески на склепінні Храму та у наві, – розповів Гал-інфо координатор проєктів Інституту “Полоніка” Олексій Лозинський.
Зараз установа має три ключові стратегічні напрямки роботи: охорона, дослідження і популяризація пам’яток культурної спадщини. Звісно, у перші місяці з початку повномасштабної російсько-української війни акценти інституту змінились. Спершу фахівці, які були залучені до різних реставраційних проєктів, займались створенням захисних конструкцій для архітектурних об’єктів Львова. Вже наприкінці весни – на початку літа вдалось продовжити роботу над попередніми ініціативами у міру можливостей, адже змінилась безпекова ситуація та обмежився кадровий ресурс. Також відбулись і фінансові зміни: у перші тижні повномасштабної війни кошти, які були призначені на реставраційні проєкти, були перенаправлені на фінансування захисних конструкцій, вогнегасників тощо.
– У перші тижні після початку повномасштабної війни у лютому 2022 ми проводили фактично щодня наради онлайн. І ми розуміли, що добре, що тут скульптури замотали, тут вітражі зняли, тут щось сховали у підвал. Кілька років тому ми реставрували скульптури на Домініканському костелі, що на площі Музейній. І виникло запитання, що з ними робити? Знімати? Це нереально! Тому ми зрозуміли, що такі речі потрібно зберігати за допомогою сканування. Для цього використовуємо послуги українських і польських фірм, які займаються 3D-скануванням. Наприклад, так нам вдалось просканувати церкви зі списку ЮНЕСКО, які розміщені у селах по українській стороні кордону. Також були проскановані ще кілька об’єктів у Львові, у тому числі ще до початку повномасштабної війни, як-от Королівська кам’яниця, – додав пан Олексій.
Діяльність інституту – це також дотаційна програма Міністерства культури і національної спадщини Польщі. Спершу громадські організації чи державні установи пишуть проєкти, а згодом щороку в рамках оцінювання обирається порядок їхньої реалізації та фінансування. Наразі в інституті перехідний етап: частина проєктів продовжується з попередніх років, зокрема роботи у Гарнізонному храмі та Палаці Корнякта (планують завершити цьогоріч); натомість інша частина проєктів не передбачає великих обсягів роботи, тож їх визначають на початку року відповідно до звернень та можливостей фінансування та реалізації.
– Ти не будеш реставрувати розписи, якщо у будівлі протікає дах чи просідає фундамент. Передусім повинна бути логіка дій та можливості для внутрішньої реставрації. Окрім цього, обмеженим є фінансування, через що також процес відновлення етапується. Тому перш за все робиться те, що перебуває в найгіршому стані, коли існує загроза втрати чи знищення певних елементів об’єкта. Часом буває теж, що до якихось знаменитих дат, річниць потрібно відновити пам’ятку чи її окремі частини. Наприклад, минулого року у нас завершився багаторічний і складний проєкт з реставрації органу в Латинському катедральному соборі. Спершу ми відреставрували малий орган, аби на ньому можна було грати під час літургії, а тоді вже розібрали на кілька років великий інструмент, – розповів пан Олексій.
Орган у Львівській катедрі був у плачевному стані, зазначив Олексій Лозинський. Його реставрація зайняла близько чотирьох років, адже роботу ускладнювало те, що цей інструмент не був збудований з нуля одним майстром. До створення органу в Катедрі у різний період історії долучались різні творці, які по-своєму перебудовували його.
– Наприклад, минулого року ми профінансували тимчасову дерев'яну захисну конструкцію всередині Центрального державного історичного архіву України у Львові. У липні 2024 року там відколовся фрагмент стіни і вже постало питання термінового порятунку цієї пам’ятки архітектури національного значення. Поки розроблялась проєктно-кошторисна документація, потрібно було зробити принаймні тимчасову дерев’яну опору, яку виконали до кінця року, – розповів Олексій Лозинський і зазначив, що відповідний проєкт було реалізовано з резервних коштів, натомість більшість ініціатив з реставрації обговорюють та затверджують у плані на наступні роки попередньо.
Окрім довготривалого проєкту у Гарнізонному храмі, цього року інститут планує продовжити реставрації у Латинському катедральному соборі та Вірменському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці. Заплановані на цей рік також протиаварійні роботи у замку в Підгірцях. Продовжуватиме інститут реставрації каплиць на Личаківському цвинтарі. Наразі “Полоніці” вдалось відновити вже три відповідні будівлі-усипальниці видатних польських родин.
– Ми розпочали з тієї, яка була в найгіршому стані, – Кшижановських. Це неоготична, з цегли. Вона мала дуже дірявий дах та розпадалась. У XIX столітті її перебудували, і то не дуже якісно. Було прийняте рішення, що вона найбільше потребує негайних робіт, а ті, що трохи в кращому стані, то вони були наступні. Це, наприклад, каплиця Барчевських, – це та, яку видно з вулиці Мечнікова від інфекційної лікарні. Третьою була каплиця Дунін-Борковських. Між 80-ми і 90-ми роками вона постраждала від пожежі, була відбудована, але теж перебувала в поганому стані. І зараз четверта каплиця, над якою ми працюємо, –- каплиця Яворських, – розповів Олексій Лозинський.
Нагадаємо, що раніше інститут “Полоніка” також профінансував реставрацію майже трьохсотлітньої ротонди, яка зведена біля храму святого Андрія (колишній монастир бернардинів). Йдеться, зокрема, про позолочену скульптуру святого Яна з Дуклі, якого вважають одним із покровителів Львова.
Як розповів Олексій Лозинський, до реставраційних робіт залучені і українські, і польські майстри. Рішення щодо проєктів робіт приймаються колегіально після нарад, оцінок та дискусій. Делегація інституту також бере участь в обговореннях проєктів та залучає експертів різних профілів, спеціалістів конкретних галузей реставрації: для роботи з меблями, каменем, фресками, металом тощо.
Інститут “Полоніка” також створив онлайн-портал “Спадщина за кордоном. База полоніків”, на сторінках якого зібрано інформацію про культурну спадщину, яка пов’язана з поляками і розміщена за межами Польщі. А станом на жовтень 2024 року база нараховувала близько 72 тис. записів, у яких згадувалось про близько 2500 населених пунктів. Сайт має і українську версію, що свідчить про те, що історія та її пам’ять стає елементом міжнародного єднання. Як додав пан Олексій, зрештою спільна українсько-польська робота з охорони та збереження об’єктів спадщини є одним з елементів культурної дипломатії.
Розмовляла Марічка Твардовська
