Чим особливі фейсбук-сторінки кандидатів у ректори Франкового університету?
Активність у соціальних мережах кандидатів у ректори ЛНУ ім. Івана Франка може бути як перевагою, так і їхнім “слабким місцем”. Адже соціальні мережі є не лише платформою для спілкування та публікацій світлин. У сучасному світі вони стають інструментом ведення політичних кампаній, маркетингу та піару.
Для кандидатів у ректори ЛНУ ім. Івана Франка активність у соціальних мережах – це шанс не лише заявити про себе та свою виборчу програму, але й зберегти зв’язок з аудиторією, яка є потенційними виборцями. Їхні сторінки стають майданчиком для просування необхідних наративів та ідей, демонстрації відкритості людини, її “близькості” до народу. Водночас соцмережі можуть стати пасткою, і насправді неможливо передбачити для кого саме з цих дев’яти кандидатів на посаду керівника одного з провідних Університетів в України.
Раніше Гал-інфо вже аналізувало соцмережі кандидатів на посаду ректора у НУ “Львівська політехніка” і погоджується із відомою фразою, що якщо Вас немає в Інтернеті, Ви не існуєте. Проте є також і її продовження цієї думки що навіть якщо Ви є в інтернеті, але Вас неможливо знайти, то Ви також не існуєте. Спроєктуємо це судження на кандидатів у ректори ЛНУ ім. Івана Франка. Так, ті хто має відкриту, публічну сторінку у Facebook має більше шансів налагодити комунікацію із потенційними виборцями. Публікують світлини – їх бачать. Коментують дописи інших користувачів – про них згадують. Поширюють чужі – теж розкривають себе та свої інтереси.
Із дев’яти кандидатів вісім мають відкритий профіль у Facebook, і лише обліковий запис доцента факультету міжнародних відносин Олега Столярського у цій соціальній мережі журналісти Гал-інфо не змогли знайти. Тож можна зробити припущення, що у такому випадку потенційні виборці також можуть оминути кандидата своєю увагою. А от комунікаційні стратегії тих кандидатів, які мають відкритий профіль у фейсбуці, різняться. Хтось публікує власні дописи та залишає під чужими сторінками коментарі, а хтось лише залишається позначеною особою у дописах інших користувачів або ж перепощує їхні публікації.
Переглянемо першою сторінку декана юридичного факультету, доктора юридичних наук, професора Володимира Бурдіна. Як істинний криміналіст він не залишає за собою цифрових слідів у Facebook – тобто особистих публікацій у нього майже немає. Часто його постать залишається серед позначених осіб у дописах тих, хто з ним працює. Зокрема, перша заступниця декана Марта Мочульська формує своїми дописами значну частину публікацій на сторінці Володимира Бурдіна. Після отримання посади заступника декана ще один доцент юридичного факультету Максим Суханов долучився до нагадувань про публічне існування декана через позначення його.
Перше фото деканату у 2025 році, здобутки, досягнення, анонси подій та проєктів юридичного факультету – на сторінці декана можна знайти чимало дописів виключно професійного, науково-педагогічного та юридичного спрямування. Проте більшість із них залишаються за авторством інших користувачів, а не самого Володимира Бурдіна. Останній його особистий допис – оновлення основної світлини профілю ще майже рік тому – 27 березня 2024 року. Залишається осторонь Володимир Бурдін і від дописів про особисте, сімейне життя.
Така ж ситуація і зі сторінкою кандидата-професора Романа Гладишевського. Більшість його дописів складають публікації декана хімічного факультету Григорія Дмитріва, який ледь не щодня пише про роботу підрозділу. Справжній звіт про роботу підрозділу можна знайти серед десятків його публікацій, що зрештою і формує сторінку Романа Гладишевського, дописи на якій з’являлися лише раз у кілька місяців.
Віднайти у його особистому профілі можна і публікації про роботу Львівської обласної малої академії наук, президентом якої також є цей кандидат у ректори. Та зрештою висвітлення на сторінці виключно професійної діяльності відповідає його іншій посаді – проректора з наукової роботи.
До речі, на сторінці Романа Гладишевського у фейсбук, як і у Володимира Бурдіна, не знайдемо світлин зі сім’єю. Хоч важливо відзначити, що у 2018 році родина Гладишевських отримала почесне звання “Шляхетна львівська родина”, адже не одне її покоління здійснювало активний внесок у розвиток наукового і культурного середовища Галичини.
А от доктор юридичних наук, професор Андрій Бойко натомість веде свій Facebook більш “від себе”. Ексдекан юридичного факультету Львівського університету з 2019 року є професором у Національному університеті “Києво-Могилянська академія”, тож і на сторінці можна знайти дописи з його професійної діяльності у двох закладах вищої освіти. Проте спогади про рідний ЛНУ ім. Івана Франка неможливо приховати навіть за роботою у Київському університеті, про що свідчить незмінна обкладинка профілю зі світлиною Франкового університету.
Андрій Бойко, як і Володимир Бурдін, є кандидатом-криміналістом, проте його спосіб ведення сторінки у фейсбук відрізняється. Так, здавалось, першими також впадають в око дописи інших користувачів. Проте якщо їх уважно переглянути, то бачимо чимало поширених публікацій членів сім’ї, спрямованих на підтримку українських вояків. Син кандидата служить у війську, а доньки – активно долучаються до волонтерської діяльності та збирають кошти на потреби ЗСУ.
Бачимо, що ще від початку ведення сторінки у фейсбук Андрій Бойко активно публікував світлини своєї сім’ї. Та й справді складно не помітити теплі взаємини батька із дітьми. Наприклад, у дописі за 9 травня 2014 року донька Наталія Бойко (до речі, заступниця голови наглядової ради групи “Нафтогаз”) підтримує програму батька, який став кандидатом на посаду ректора ЛНУ ім. Івана Франка. Так, Андрій Бойко вже не вперше вирішив спробувати очолити Львівський університет. У 2014 році у першому турі виборів він посів третє місце за кількістю голосів – 15,71% голосів. Зазначимо, що тоді процедура виборів ректора відрізнялась. Зокрема, голосувати могли лише 350 делегатів конференції трудового колективу від студентів, викладачів та інших працівників Університету.
Пробувався вже раніше у змаганнях за ректорське крісло і ще один цьогорічний кандидат – професор Ярослав Гарасим. Його ж фейсбук-сторінка як істинного доктора філологічних наук багатіє різноманіттям художніх зворотів, філософських роздумів та рефлексій. Унікальним є їхній формат подачі, який вирізняє його серед інших кандидатів: короткі речення на чорному тлі. Такі досконалі у використанні мовних засобів публікації розкривають позицію кандидата щодо різних політичних, соціальних та інших питань. Виокремити можна і непроголошену “рубрику” на сторінці Ярослава Гарасима: від імені омонімів, неологізмів, омоформів та інших лексичних груп кандидат-філолог розкриває суспільно-політичні явища та тримає свою аудиторію в інтелектуальному тонусі.
На сторінці кандидата бачимо і сімейні світлини із дружиною, донькою та сином. Помережена стрічка і фотографіями з науково-педагогічної діяльності Ярослава Гарасима, а також світлини з видатними науковцями, опубліковані зі словами-спогадами про них.
“Мудрі люди на українсько-польському помежів’ї кажуть: «До трьох рази штука». Спокійні і врівноважені англо-сакси з ними згодні: «The third time is the charm». Маю чудову нагоду емпірично переконатися у правдивості традиційних текстів, що виникали, як правило, на великому досвіді кількох поколінь)”, – такими впевненими словами завершив Ярослав Гарасим свій допис про те, що він став претендентом на посаду ректора. Так, це вже втретє кандидат-філолог бере участь у виборах: у 2014 році делегати конференції трудового колективу віддали йому 12,85% голосів, а у 2019 році у поєдинку з Володимиром Мельником йому вдалось здобути 19,29% голосів вже за сучасною процедурою голосування.
До речі, Ярослав Гарасим є одним із небагатьох кандидатів, хто на власній сторінці у фейсбук відважно оголосив про свою участь у виборах на посаду ректора.
Доктор економічних наук, професор Юрій Раделицький був одним з перших, хто повідомив публічно про своє рішення йти у кандидати на посаду ректора ЛНУ ім. Івана Франка. Але у його випадку написати про це – це, звісно, заявити на всю Львівську область про своє рішення, адже цей кандидат є також депутатом Львівської обласної ради. Власне ця посада, яку він займає ще із 2020 року, і формує змістове наповнення значної частини його публікацій. До речі, Юрій Раделицький також очолює у ЛОР комісію з питань діяльності агропромислового комплексу, підприємництва та інвестицій, тож і ці питання подекуди з’являються на його сторінці у фейсбуці. Хоча насправді різної тематики події локального характеру мають своє місце у його профілі: чи то йдеться про відкриття у Львові вулиць та просторів, чи підтримку ветеранських та волонтерських ініціатив в області, форуми та конференції, у тому числі на економічному факультеті Університету, та багато іншого.
Звісно, неможливо оминути і любов Юрія Раделицького до футболу. На сторінці кандидата ведеться справжня інформаційна кампанія на підтримку університетської команди “FC Univer Lviv”. Дописів про їхні матчі бачимо не менше, ніж публікацій про роботу комісії з агропромисловості.
Та Юрій Раделицький не єдиний кандидат, про чиї спортивні вподобання можна дізнатись з його сторінки у фейсбуці. Схожа ситуація і в іншого претендента та посаду ректора, доктора історичних наук Володимира Качмара. Чималий відсоток публікацій на його сторінці – це дописи доцента географічного факультету Андрія Манька, який є головою Спортивного клубу Університету і відданим прихильником футболу. Водночас він не єдиний, хто активно позначає кандидата-історика у своїх дописах. Публікації декана факультету іноземних мов Любомира Бораковського також часто містять серед позначених осіб Володимира Качмара. Окрім того, кандидата позначають у дописах і студенти Університету, а саме - Профком студентів.
Як ексголова Первинної профспілкової організації працівників Львівського університету (керував з 2013 по 2019 рік), Володимир Качмар не залишається осторонь подій цієї громадської установи, тож їхні дописи також активно поширює на своїй сторінці у фейсбук. І, до речі, саме профспілка висунула його як претендента на посаду ректора. Також Володимир Качмар чи не єдиний з-поміж кандидатів ділиться всіма повідомленнями про найбільші втрати Університету - про загибель на фронті випускників, працівників та студентів закладу вищої освіти.
Проте у більшості профіль кандидата-історика формують перепубліковані дописи інформаційно-аналітичного часопису Університету “Каменяр”, тобто Пресцентру Університету. А серед них бачимо вже публікації практично про усі університетські події, до яких проректор був дотичний. Так, Володимир Качмар є проректором, який бере участь у цьогорічних виборах. Його сферою діяльності на цій посаді є науково-педагогічна робота та соціальні питання і розвиток. До речі, кандидат також опікується відповідним підрозділом в Університеті – Центром підтримки ветеранів та соціальних ініціатив. Тож чимало й авторських дописів на сторінці Володимира Качмара присвячені саме цим темам.
Серед ще двох кандидатів у ректори є, до речі, ще один проректор. Кандидат фізико-математичних наук Віталій Кухарський має активну сторінку у фейсбуці, адже підтримує контакти із чи не усією IT-спільнотою Львова та України. Минулорічна IT-арена, статистики DOU, відкриття шкіл з програмування чи роботи з AI, відкриття професійних технічних лабораторій на базі різних факультетів – світлин з подій, до яких залучений претендент на посаду ректора насправді є чимало. Свідчить це і про відповідність кандидата до своєї посади проректора з науково-педагогічної роботи та інформатизації, так і про перебування на певному рівні у колах львівських айтішників.
На сторінці можна знайти теплі і затишні сімейні світлини, які займають чималий відсоток публікацій Віталія Кухарського у період ще до отримання посади проректора у 2014 році.
Проте інтригуючими є світлини з відрядження кандидата-айтівця до університету в Осло спільно зі згаданими раніше заступницею кандидата-декана Володимира Бурдіна Мартою Мочульською та деканом хімічного факультету Григорієм Дмитрівим, який, нагадаємо, формує чималий відсоток публікацій, які з’являються на сторінці кандидата в ректори Романа Гладишевського. Та й загалом світлини з поїздок Віталія Кухарського – це те, що контрастує у порівнянні з профілями інших кандидатів.
Хоча у контексті відряджень та мандрівок слід згадати і про єдину кандидатку у ректори – докторку педагогічних наук Ольгу Осередчук. Її ж профіль можна вважати найактивнішим серед інших, адже публікує професорка і власні дописи, і поширює чужі, і позначає користувачів, серед яких і Віталія Кухарського. Це в принципі не викликає здивування, адже з 2019 року Ольга Осередчук очолювала Центр маркетингу та розвитку у Львівському університеті, який підпорядковується саме цьому проректорові. Важливо, що вже у вересні 2024 року професорка повідомила на своїй сторінці у фейсбук про завершення кар’єри на цій посаді. А вже через кілька місяців стало відомо, що і вона, і Віталій Кухарський, які стільки відряджень здійснили у єдиній університетській команді, стали кандидатами на посаду ректора Університету.
До речі, як і Віталій Кухарський, тривалий час Ольга Осередчук також активно поширювала на своїй сторінці публікації про роботу в IT-сфері, адже займала посаду в компанії Sigma Software University Global. Хоча професоркою кандидатка є на факультеті педагогічної освіти, про роботу та ініціативи якого також згадує у профілі.
Як бачимо, кандидати на посаду ректора Львівського національного університету імені Івана Франка активно користуються можливостями соціальних мереж, аби нагадувати про себе виборцям. Проте найважливіше, що скільки б вони не публікували своїх дописів та не поширювали чужих, їхні сторінки залишаються відкритими. Адже натомість сторінка багаторічного ректора ЛНУ ім. Івана Франка, а нині виконувача обов’язків, Володимира Мельника залишається для більшості закритою.
