Онлайн-вибори - це можливість для одних і бар’єр для інших. І поки Естонія вже рахує онлайн-голоси, ми прорахуємо можливі ризики.
Фото: Depositphotos
У XXI столітті, в епоху стрімкого розвитку цифрових технологій, ідея електронного голосування на виборах виглядає як наступний етап у трансформації демократичних процесів. Україна вже продемонструвала світові успіхи у цифровізації послуг, але чи готова наша правова система до такого виклику? І чи гарантує технологічний прогрес безпечність, доступність і справедливість волевиявлення?
Законодавче підґрунтя
Щоб відповісти на ці питання, насамперед слід звернутися до юридичних аспектів: хоч і онлайн-вибори прямо не заборонені українським виборчим законодавством, все ж воно передбачає фізичну присутність виборців на дільницях..
Попри те, Виборчий кодекс України містить можливість використання інноваційних технологій у виборчому процесі - однак лише в експериментальному форматі. Згідно зі статтею 18, ЦВК може впроваджувати технічні й програмні засоби у вигляді пілотних проєктів і тільки в деяких формах, а саме: машинне голосування на дільницях, електронний підрахунок голосів, а також складання протоколів із використанням інформаційно-аналітичних систем.
Такий підхід свідчить про обережне і поетапне впровадження цифрових технологій, яке поки що не охоплює дистанційне голосування як загальну практику. Тому онлайн-голосування стане можливим лише після чітких змін у законодавстві. І насамперед це стосується самого Виборчого кодексу, який мав би доповнитися новими положеннями про форми голосування, порядок ідентифікації виборців онлайн та механізми захисту даних.
Світовий досвід: як працює онлайн в інших країнах
У деяких країнах такі зміни вже реалізовані - іноді успішно, а іноді з перешкодами. Наприклад, у 2005 році Естонія стала першою країною, яка провела юридично обов'язкові загальні вибори через Інтернет. Це стало можливим завдяки тому, що більшість естонців мають національне посвідчення особи, оснащене комп’ютерно-зчитуваним мікрочипом і вони використовуються для доступу до голосування. Тож на парламентських виборах у 2019 році інтернет-голосування використали близько 247 тисяч виборців, а на місцевих виборах 2021 року - понад 263 тисячі.
Водночас Швейцарія запускає тестові проєкти лише в окремих кантонах (ред. основна адміністративна одиниця Швейцарії), зокрема в Женеві і Фрібурі. Основною метою таких випробувань є забезпечення конфіденційності виборців і захист їх даних. Наприклад, в 2019 році країна обіцяла винагороду в сумі 150 000 франків тому, хто зламає її систему електронного голосування. І на даний час впровадження на державні вибори призупинене через ризики у системі безпеки.
У Канаді електронне голосування використовується на муніципальному рівні в деяких провінціях, зокрема в Онтаріо та Новій Шотландії. У таких виборах громадяни можуть голосувати онлайн, використовуючи унікальні коди доступу. Проте на федеральному рівні така практика також поки не впроваджена, головним чином через міркування безпеки і доступності.
Нещодавні вибори у США пройшли за допомогою використання електронних машин на виборчих дільницях, завдяки яким проголосувати можна в декілька кліків. Також у понад 30 штатах можна надсилати бюлетені факсом, електронною поштою. Проте масового впровадження онлайн-виборів не відбувається через сумніви щодо кібербезпеки.
Натомість в Індії онлайн-голосування наразі заборонено, виборцям потрібно фізично прийти на виборчі дільниці, щоб проголосувати. Проблема та ж сама: побоювання щодо безпеки, конфіденційності даних та ризику кібератак, які можуть вплинути на чесність виборів.
Переваги для виборця та держави
Тож можна помітити, що тема онлайн-виборів активно обговорюється не тільки в українському суспільстві, адже така форма голосування має низку очевидних переваг. Передусім це зручність: участь у виборах стає доступною для людей з інвалідністю, мешканців віддалених сіл, внутрішньо переміщених осіб і молоді, яка звикла до цифрового світу. Гнучкий графік, можливість голосувати з будь-якої локації та мінімум бюрократії - усе це здатне суттєво підвищити явку.
Крім того, автоматизація процесів відкриває шлях до швидшого підрахунку голосів, зменшення витрат на паперові носії. До того ж голосування онлайн може дозволити зменшити вплив людського фактора та надати виборцям можливість самостійно перевірити, чи їхній голос було враховано коректно.
І не менш важливим є й той факт, що цифрові вибори мають можливість стимулювати подальший розвиток е-держави. Вони логічно доповнять екосистему електронних послуг, роблячи демократію не лише ближчою, а й звичнішою для громадян. А з урахуванням належної підтримки з боку держави, така модель може стати не тільки технологічно ефективною, а й соціально інклюзивною.
Недоліки та складнощі впровадження:
Та попри всі переваги, ідея досі залишається суперечливою - особливо тоді, коли мова йде про довіру до результатів і стабільність інституцій. Одразу постає питання кібербезпеки, через яке якраз багато країн досі не впроваджують онлайн-вибори на національному рівні: цифрові системи можуть стати об'єктом атак, зламів чи маніпуляцій, навіть якщо вони пройшли тестування.
Також, якщо такий формат може дозволити більше залучення молоді, він все ще створюватиме бар’єр для людей похилого віку, громадян з низьким рівнем цифрової грамотності чи тих, хто немає стабільного доступу до Інтернету. Таким чином вони можуть опинитися поза виборчим процесом, що спричинить нерівність доступу, зменшуючи представництво певних груп населення.
До цього додаються і технічні ризики: програмні помилки, збої в системі чи залежність від інфраструктури - усе це ускладнює стабільне проведення виборів. Згадаймо хоча б Євробачення 2024 і збої, які стались в “Дії” під час голосування. Ніхто не може гарантувати, що такого не станеться під час виборів, процедура яких чітко регламентована законом, і тоді виникне питання щодо їх законності.
Також згадаймо масштабний злам "Київстару", внаслідок якого близько 24 мільйонів користувачів залишилися без звʼязку на кілька днів. Це був не просто технічний збій — це була цілеспрямована кібератака на критичну інфраструктуру. Тож навіть якщо така велика компанія не змогла протистояти злому, то виникає закономірне питання: де гарантії, що подібне не станеться під час онлайн-виборів?
Нарешті не варто забувати і про соціальні виклики: коли виборець голосує не в ізольованій кабінці, а з власного телефону - ніхто не може гарантувати, що він робить це без тиску. Для участі у виборах особа обов’язково повинна пройти ідентифікацію - це стосується як офлайн-, так і онлайн-голосування. Однак у випадку з онлайном виникає проблема: якщо ми спершу авторизуємось у системі, а вже потім віддаємо свій голос, то яким чином буде гарантовано анонімність цього голосу? Як система розділятиме наші персональні дані й сам вибір, щоб зберегти таємницю волевиявлення? Через це важко гарантувати повну анонімність, зберігається ризик витоку даних або можливість відстежити як голосував конкретний громадянин.
“Онлайн-голосування — це не технологічна опція, а цивілізаційний виклик. І хоч ми ще не на фініші, але вже давно стартували. Виборча демократія неминуче стикається з цифровим слідом — так само як будь-яка інша сфера держави. Але в цьому й полягає головне питання: чи стане діджитал інструментом для розширення участі, чи — джерелом нових нерівностей і недовіри. Цифровізація не є самодостатньою. Вона або підсилює наявні інститути, або оголює їхню слабкість. І поки суспільна довіра — не гарантована, поки механізми незалежної верифікації — не запроваджені, поки немає чіткої відповіді, як поєднати анонімність голосу з авторизованим входом — ми маємо рухатись обережно. Не повільно, а обережно. Вибори — це не просто функція держави. Це точка найбільшого навантаження на всю її систему. І якщо ми переводимо вибори у смартфон, ми маємо бути певні, що вся держава здатна витримати цей новий формат. Я вірю, що Україна здатна створити свою модель цифрової демократії — не як копію чужого досвіду, а як систему, яка одночасно проста, надійна і підконтрольна громадянам. Але ця модель має бути побудована не навколо ідеї "технологія зробить краще", а навколо питання: "Як гарантувати, що кожен голос — враховано, захищено і визнано справедливим?" - поділився думками з Гал-інфо начальник управління з питань цифрового розвитку Львівської ОВА Максим Столярчук.
Тож на даному етапі розвитку технологій, хоч Україна вже має певне законодавче підґрунтя для впровадження цифрових рішень у виборчому процесі, однак повноцінне дистанційне голосування потребує ретельної підготовки - як технічної, так і нормативної. Успіх такої реформи можливий лише за умови балансу між інновацією та безпекою, де на першому місці - захист волевиявлення кожного громадянина.
Циган Людмила
