У Львові звичайні громадяни взялися боротись із вуличними крадіями. Активісти об’єднались у фейсбук-спільноту “Л.О.В.Ц.І.” (Львівська Організована Виховна Цивільна Ініціатива). Щовечора вони виходять патрулювати центральні вулиці міста.
Спровокували таку реакцію приїжджі цигани. На чужі гаманці вони "полюють" групами у людних місцях, майже не криючись. Їх почали ловити буквально за руки і передавати поліції. Цигани стали погрожувати громадянам, які наважились їм протидіяти. Більше того, правозахисники звинуватили активістів у расизмі та дискримінації всіх ромів. Чи справді йдеться про дискримінацію, а не самозахист в умовах, коли поліція чомусь безпорадна? Журналістка Гал-інфо поспілкувалась із засновницею спільноти Роксоланою Лісовською.
Роксолано, розкажіть з чого розпочалась ваша ініціатива?
Увечері 23 січня я, як зазвичай, сиділа в інтернеті і гортала стрічку новин у Фейсбуці. Натрапила тоді на пост про те, що людину пограбували цигани. Я почала читати коментарі до цього допису, один з них мене дуже сильно вразив. Його написала дівчина, яка стала свідком, а точніше попередила крадіжку, яку намагались скоїти цигани. Дівчина стикнулась з тим, що цигани стали відверто погрожувати їй і попередили, що поріжуть обличчя лезом, якщо та продовжуватиме втручатись. Цей випадок буквально довів мене до межі і змотивував створити групу. До цього випадку я, звісно ж, читала і про багато інших неприємних ситуацій за участі приїжджих циган. Все це накопичувалось впродовж певного часу — майже кожного дня я читала про випадки крадіжок, і коли ця їхня наглість перейшла всі межі, я вирішила що треба щось робити.
Хто допомагав вам у створенні спільноти “Л.О.В.Ц.І.”?
Я опиралась лише на власний досвід і діяла радше інтуїтивно. Я зрозуміла, що потрібно шукати людей, і пасивних, і активних, щоб одні робили, скажімо, рекламу групи і поширювали її серед друзів, а інші виходили на патрулювання вулиць.
Скільки активних і пасивних людей зараз налічує ваша група?
Пасивних людей у Фейсбук-групі є приблизно 1300, а активних осіб, які постійно виходять патрулювати місто, є близько 30. Більшість з них - це чоловіки. Активних дівчат є лише троє - я і дві інші учасниці групи.
Як стати активним учасником спільноти “Л.О.В.Ц.І.”?
Потрібно написати мені у Фейсбуці. Зазвичай, я ставлю кілька запитань про вік і бачення ситуації. Деякі люди відсіюються, з деякими домовляємось про особисту зустріч. Під час зустрічі я бачу по людині, чи можна їй довіряти і чи вона зможе таким займатись. Якщо все гаразд, ми долучаємо таких людей до нашого каналу у соцмережі “Телеграм”, де обмінюємось останніми новинами щодо патрулювання.
Хто такі «Л.О.В.Ц.І» і проти кого вони борються
Як відбувається патрулювання?
Ми збираємось у центрі в певний час, зазвичай з 17:00 по 22:00, ділимось на групи, вирішуємо хто куди піде, повторно проводимо інструктаж, як поводитись під час затримання, розповідаємо новеньким, що можна робити, а чого ні, і тоді йдемо патрулювати вулиці. Шукаємо цих небезпечних осіб, обличчя яких вже всі знаємо, і контролюємо, аби вони не крали, або намагаємось спіймати їх на гарячому.
А що можна чи не можна робити “ловцям”?
Грабіжників не можна бити чи обшукувати, бо відповідальність за це впаде на нас. Захищати себе можна лише дозволеними балончиками. Якщо злочинець дуже агресивний, можна заламати йому руки. Затримувати їх можна за руку і після цього одразу телефонувати у поліцію. Намагаємось переконати людину, яку затримані спробували пограбувати, написати відповідну заяву.
Як реагують люди, яких ви врятували від пограбування?
Переважно дякують. Є такі, які не розуміють, що трапилось. Уявіть, підбігаємо до когось посеред вулиці, тримаємо за руку циганів, кличемо потерпілих, а вони не розуміють, що діється. Ми кажемо їм, аби одразу перевіряли свої речі. Дехто тікає або просто іде, але це здебільшого туристи, які не розуміють мови.
А як поводяться затримані вами особи до прибуття поліції?
Вони просто стоять і чекають, навіть не намагаються вирватись. А чекають тому, що знають, що їх відпустять. Ми якось пробували їх налякати, кликали їх на розмову всередину машини, то вони відмовлялись і казали, що поїдуть лише з поліцією. Тобто вони боялися нас, а поліції ні, оскільки знали, що знов все піде гладко, як і завжди - їх потримають у відділку і відпустять.
Чому їх відпускають?
Поліція пояснює це тим, що їх не можуть ідентифікувати. Вони звертаються до колег із Закарпаття... Але затримані завжди називаються різними іменами. Неможливо ідентифікувати - неможливо покарати.
Тобто для них це своєрідна робота, яку вони виконують за роками перевіреною схемою. Якщо це так, то скільки, на вашу думку, часу і зусиль необхідно, аби викорінити таке явище?
Сил необхідно дуже багато. І критика на нашу адресу трохи тисне, і така діяльність забирає час, і втомлюєшся. Треба дуже багато працювати, щоб щось змінити і допомогти нашій поліції. Я думаю, що потрібно змінити щось в законодавстві, адже бачимо величезну прогалину. Злочинці про неї знають і нею користуються.
Ви згадали про критику. А в чому вона полягає?
Правозахисники стверджують, що ми переслідуємо тих людей, бо вони цигани. Вони називають нас нацистами і куклукскланівцями, а ще вважають, що ми будемо їх бити. А це не так. Критикують тільки ті, хто не спілкувався з жодним з “ловців”.
А ці правозахисники є ромами?
Ні, я думаю, що це звичайні люди, які захищають саме їх і отримують за це якісь гроші, доволі непогані.
Ви спілкуєтесь з ромами, які проживають у Львові?
Так, я переписувалась у Фейсбуці з ромом. Це була повністю адекватна людина, яка розуміє, що це за група, навіщо ми її створили, і ставиться до цього нормально. Ромів ображає лише одне: коли цих циган також називають ромами. “Вони не роми, а ми роми. Вони грабують, а ми ні. А через те, що вони грабують, потім не будуть любити нас. Ми тут живемо багато років, а вони приїхали і зіпсували нашу репутацію. А потім нашим дітям з цим жити”, - писав мені він.
Ви пропонували їм також долучитись до спільноти?
Ще поки ні. Я думаю, як зробити це правильно і до кого саме звернутись. До звичайної людини не звернешся, а потрібен хтось, хто має вплив на всю їхню громаду.
А як поліція ставиться до вашої діяльності?
Про скарги на нас я не чула. Сьогодні була у слідчого. Пообіцяла, що наші активісти допомагатимуть поліції. Вони не критикують нас, можна сказати, що навіть підтримують. Негативу від поліції я не чула. Я співпрацюю з однією з представниць патрульних. Саме вона дає мені поради, що можна, а що ні. Вона звертає увагу на порушення у Фейсбук-групі, зокрема на деякі коментарі. Тобто вона допомагає нам, щоб це не переросло у людський бунт. Самосуд ні до чого хорошого не приведе.
Чи дізнавались ви, як правильно оформити вашу діяльність із юридичної точки зору?
Ми думали над тим, щоб створити громадську організацію або стати “дружинниками”. Тут є тільки два варіанти. Поки що детально вивчаємо і те, і інше питання, щоб потім не було зайвої бюрократичної тяганини. Але зробити все згідно з законом треба, бо самим боротись - це не варіант, а тоді нам допомагатиме поліція і все буде набагато швидше.
Нам відомо про два інциденти, які стались із вашими активістами цього тижня. Цигани стали вам відверто погрожувати і навіть дійшло до тілесних ушкоджень. Чим завершилась історія?
У поліції сказали написати заяву на групу циган, які нам погрожували і навіть нас били. Я погодилась. Сьогодні зранку проходила судмедекспертизу. Думаю, що це повинно дати якийсь результат і їх зможуть притягнути до відповідальності за напад. Хоча я і не знаю, як піде ця справа. Вони можуть почати виловлювати нас по одному, адже кожного з нас вже знають по обличчю. Один хлопець запропонував мені бронежилет для безпеки.
У Львові приїжджі цигани напали на активістів та чинили опір поліції
Як ви діятимете тепер, коли справа набирає небезпечних обертів?
Я не можу зараз відступити. Якщо я здамся, вони все одно можуть мені щось зробити, коли захочуть. Тобто вони все одно будуть мстити. З часом вони можуть дізнатись, де я живу, а можуть чіплятись кожного разу, коли я з’являтимусь в центрі. Це стосується не лише мене, але й інших членів нашої команди. Тому назад відступати не можна. Треба їх або посадити в тюрму, або змусити звідси піти. Іншого виходу я не бачу. Зараз це все буде дуже небезпечним.
Яким ви бачите механізм мирного співжиття з ромами?
Я не бачу різниці між людьми. Якщо ти соціально активний, твої діти навчаються в школі і ти працюєш...Зовнішній вигляд не має значення. Ви люди, я людина, ми маємо щось спільне. Так, ви можете відрізнятись зовнішньо, але це не заважає нам співіснувати, спілкуватись і працювати разом. Це нормальне життя. Головне, щоб люди не переплутали хороше і погане. Ті люди є поганими. А ті, які живуть, працюють чи навчаються, і не причетні до жодних злочинів - це звичайні люди. Вони також засуджують цих злодіїв і хотіли б, щоб їх ув’язнили. Вони хотіли б, щоб львів’яни перестали ставитись до ромів з упередженням. Зараз є таке у львів’ян, це правда. Тому людей потрібно вчити розрізняти. Немає значення, “циган” чи “слов’янин”, є злодій і нормальна людина. І якби корінні мешканці почали організовуватись у групи і грабувати людей у всіх на очах, ми реагували б аналогічно.
