Слухай онлайн

З нагоди 750-річчя Львова цьогорічний фестиваль вуличних театрів “Золотий лев” стане фестивалем “близьких сусідів” – Ярослав Федоришин

Під час міжнародного театрального фестивалю “Золотий лев”, який цього року є серед інших заходів програми святкування 750-річчя Львова, львів'яни та гості міста вперше побачать вуличну виставу “Вишневий сад” за Антоном Чеховим у виконанні одного з найбільш знаних сучасних авангардних театрів “Воскресіння”. Про інші родзинки цьогорічного “Золотого лева”, а також про минулий та новий театральні сезони ми говорили із директором “Воскресіння” Ярославом Федоришиним.

- “Золотий лев” є одним із запланованих заходів святкування 750-річчя Львова. Чим здивуєте та потішите глядача цьогоріч?
  
- Цей фестиваль буде проводитись з 27 вересня по 5 жовтня. Оскільки під час фестивалю проводитиметься святкування 750-річчя Львова, ми присвячуємо свій фестиваль цій даті, і хочемо, щоб і львів’яни, і ті гості, які приїдуть на свято міста, могли якнайбільше побачити на “Золотому леві”. Другий день святкування 750 років буде відданий практично нашому фестивалю та концерту Горана Бреговіча. Таким чином, “Золотий лев” зробить свій внесок у святкування 750-річчя Львова. Нинішній фестиваль я називаю фестивалем сусідів, тому що на нього запрошено колективи з Білорусі, Польщі, Росії, Молдови, Австрії, Німеччини, театри навколишніх країн. Спеціально веземо по 3 вистави з Білорусі, Польщі, Росії, Австрії. Гасло нашого фестивалю незмінне: “Класика – очима експерименту”. От кажуть, що Білорусь живе в режимі совдепії – в такому, як ми жили колись. Однак я вважаю, що в той час у нас було набагато краще мистецтво, ніж є тепер. Сьогоднішні білоруські вистави дійсно є набагато сильнішими за творчим потенціалом, ніж ті, які відбуваються в Україні і в тій же ж Росії.

- Чому так?

- Не знаю. На це питання складно однозначно відповісти… Мені видається, що людина в тих обмежених рамках дає більше фантазії, більше енергії. Під час фестивалю в нас буде семінар, на якому це питання буде підніматися. Я думаю, що журналістам буде цікаво як критики і режисери різних театрів, подивившись ті чи інші вистави, будуть на цю тему розмовляти.
Ми привеземо багато дуже унікальних вистав на вулиці. З допомогою міста та оргкомітету по святкуванню 750 років ми привеземо унікальний театр французів, які працюють на пневматичних ходулях. Це є гімнасти, які працюють на батутах з двометровими ходулями, і вони роблять унікальні речі. Мені хочеться, щоб український глядач це побачив, бо, можливо, більше він такого в житті не побачить.
В карнавалі, який буде першого жовтня, візьмуть участь театри “Акт”, “Маката” (Польща), “Контіноу” (Чехія) та інші, а також народні колективи, які дадуть колосальні ефекти своїми машинами, діями, ходулями, вогнем, танцями. Це буде таке грандіозне видовище. Ті ж театри потім ще в інші дні будуть грати окремі вистави на площі перед Оперним театром. В приміщеннях кожен театр поставить вистави дуже оригінальні за своїм вирішенням. Вистави, навіть і іноземні, йтимуть українською, російською, польською мовами, так що вони будуть доступні. Заплановано за ці дні у нас до 30 вистав. Досить широка афіша.
Вистави будуть відбуватись в приміщеннях театру “Воскресіння”, театру ім. Марії Заньковецької, Першому Українському театрі для дітей та юнацтва, Молодіжному театрі ім. Леся Курбаса і в ПрикВО.

- Чим потішить львів’ян Ваш театр?

- Театр “Воскресіння” покаже прем’єрну виставу “Вишневий сад”, яку ми вже демонстрували за кордоном, а от українці побачать її вперше. Це досить дорогий проект і  досить видовищний, тож я думаю, що наш глядач буде теж надзвичайно задоволений. Це вистава про те, як час неможливо втримати ні вам, ні мені, ні всім іншим, тому що все одно цим часом керує хтось над нами, і завжди ми думаємо або що було, або що буде, і ніколи не задумуємось над  сьогоднішнім – що є. Тобто людина вже звикає до цього. Я хотів показати, як чеховські персонажі хочуть стримати час, щоб побачити себе з боку часу сьогоднішнього. Як це вдається, це ви побачите вже на виставі.

- На попередніх фестивалях можна було побачити спільні проекти колективу театру “Воскресіння” та колег із закордонних театрів, зокрема такою є вистава “Мазепа” спільно з польським “КТО”. Чи є в планах схожі роботи і чи складно реалізовувати такі проекти?

- Ні, не складно… Хоча складно, звичайно. Спільний проект в нас планується на наступний рік з польським театром Ванди Семашкової із Жешува, потім спільний проект ми хочемо зробити із чехами. Цього року я випустив курс молодих акторів, які залишились в нашому театрі і поповнили трупу. Я б хотів, щоб вони співпрацювали з такими міжнародними акторськими товариствами, тому що це дає обмін і спільний вплив на розвиток театральної дії і всього іншого. В них там є свої технології, в нас  свої. Коли це все об’єднується, виходить якийсь інший субпродукт.

- Яка цього року ситуація з фінансуванням фестивалю?

- Фінансування фестивалю, особливо сьогодні, це завжди проблема. Фінансування це, як правило, плановий захід Міністерства культури та Міністерства молоді, управління культури області та безперечно міста. Якусь частку кожна з цих організацій покриває. Безперечно, що є спонсори, зарубіжні фонди, які працюють на той колектив, який приїжджає. І ми співпрацюємо і з колективом, і з фондом. Такі фонди працюють для того, щоб покривати ті чи інші витрати, зокрема на дорогу, гонорар чи реквізити. Зі свого боку ми повинні забезпечити театри готелями, харчуванням, орендою приміщень, всім обладнанням – світловим, технічним, особливо на вулицях. Це досить великі кошти.

- Новий сезон колектив театру “Воскресіння” розпочинатиме “Золотим левом”. Що плануєте робити далі?

- Цей сезон ми закінчили таким перехідним періодом, тому що було дуже велике гастрольне літо. Ми відвідали надзвичайно багато фестивалів Польщі, Австрії, Німеччини і України. Як я вже казав, ми зробили свою нову прем’єрну виставу, “Вишневий сад” за Чеховим. А остання наша робота була “Повернення додому” Пінтера. Крім того, наш колектив розпочав роботу над фарсами Кюні “Він, вона, вікно, покійник”. До Нового року плануємо їх прем’єру. Це надзвичайно цікава англійська п’єса, ми її називаємо комедією. Я про себе назвав її “Вікно в парламент”, тому що персонажі надзвичайно нагадують ситуацію в Україні, в українському парламенті у всіх відносинах. Ясна справа, що п’єса збудована на різних полюбовних історіях – і з чого робиться бізнес, політика і все інше.
Новий сезон ми будемо безперечно відкривати “Золотим левом”. Одразу ж після нього театр вирушає до Ялти, тому що там ми беремо участь у надзвичайно важливому фестивалі “Лесина осінь”, який присвячений ювілею Лесі Українки. Там граємо три вуличні вистави: “Глорія”, “Святе і грішне”, “Фієста”.
В нас ще буде декілька виїздів до Нового року. Зокрема, в Польщу, де показуватимемо “Йов” за Каролем Войтилою, виставу “До святого Миколая” з програми для дітей “В пошуках святого Миколая”. Така дуже ігрова, музикальна вистава.
Я особисто до листопада роблю ще декілька великих проектів і в Польщі, і в Росії. Я хочу здійснити нову виставу, яка побудована на етносі бойків і Буковини з сюжетом, який я особисто пишу. Це буде вулична вистава.
В театрі планую поставити українську сучасну драматургію двох молодих київських авторів, і безперечно класику. Ми хотіли б, щоб той же ж “Вишневий сад” на вулиці і на сцені був зроблений в різному сприйнятті, тому що пошуковість і експеримент – те важливе, що хотілося б весь час тримати в нашому театрі.
“Воскресіння” мабуть один театр на Україні, який протягом року робить 70-80 вистав за кордоном.

- Доводилось чути від молодих драматургів про те, що режисери не хочуть ставити сучасну драматургію. Натомість, вони значно впевненіші в успішності вистави, якщо це класика. Що для Вас – добра драматургія? 

- Можу погодитись. Тому, що добру сучасну драматургію знайти надзвичайно складно. Що таке добра драматургія? Для мене це насамперед  те, щоб вона мала якесь подвійне дно, щоб вона не будувалась тільки текстово, бо у нас останнім часом і вся телевізія закладена надзвичайно низького пошибу телесеріалами, де все на рівні тексту відбувається. А театр це не тільки текст, а в першу чергу дія. Драматургія має нести якісь широкі проблеми, які були би цікаві не тільки пересічному глядачеві міста, а й щоб це виходило за рамки області, країни. В класичному матеріалі така тема завжди існує, і вона цікава. Чехов завжди цікавий, чи в Україні, чи в Росії, чи в Польщі, в Італії в будь-якій країні. Так само як Шекспір, чи Корнель. І в той же час вони надзвичайно сучасні, тому що ті проблеми які є сьогодні, є в тій драматургії, яка була 100 і 200 років тому. А в сучасній драматургії суто, чому я сказав про молодих драматургів, з якими я намагаюсь працювати вже декілька років, ніяк не виходить показали виставу, яка би була гідна того, щоб ті думки, та філософія нашого життя була притаманна і драматургії, яку зараз люди пишуть. Наприклад українська драматургія вона останнім часом що не береш читати якась чорна: дуже все погано в житті, всі одне одного б'ють, розходяться, не можуть поділити щось, якесь майно. А театр на сьогодні повинен бути з якимись світлими, романтичними ідеями для того, щоб в той же час через романтизм показати такий світлий трагізм. Тоді це цікаво, тоді це когось зачіпає.

- В одному із своїх інтерв’ю ви говорили, що сьогодні більше є хороших режисерів, ніж вистав, які вони ставлять…

- Хороших режисерів надзвичайно мало, тому такий великий затяжний період застою в театральному житті особливо на Україні.  Бо кожна режисура потребує фантазії і фінансування. Мало того, що я собі нафантазую, коли я нічого зробити не можу. Зараз народ хоче, щоб його щось вражало. Камерність вистав, переживання якихось ситуацій зараз людей дуже мало цікавить. Всі хочуть дуже видовищного театру.
Два тижні тому я бачив просто колосальне видовище. У Познані Юзефович, який має свій приватний театр, поставив разом з одним французьким режисером таку сучасну оперу “Революція”, де показані за рахунок опери і сучасного балету вуличного театру всі революції від початку світу до сьогоднішнього дня. Я думав, що буде помаранчева, але не було. Закінчили на Сталіні. Не встигли показати. Це колосальне видовище. Зробити таку виставу коштує дуже дорого. На мою думку, Україна могла б таке зробити, але як знайти на це фінансування?


Розмовляла Ольга Пащин, „Гал-іnfо”


Довідка: Львівський духовний театр “Воскресіння” був заснований у 1990 році режисером Ярославом Федоришиним та групою молодих акторів з різних міст України. У театральних пошуках “Воскресіння” поєднались традиції психологічного театру та пошуки сучасних театральних форм. Театр неодноразово брав участь у міжнародних театральних фестивалях. В репертуарі театру такі вистави, як “Божевільні від кохання” С. Шепарда, “Йов” К. Войтили, «Повернення додому» Пінтера, «Західна пристань» Б.-М. Кольтеса та інші.
   Міжнародний фестиваль “Золотий лев” був вперше проведений у Львові в 1992 році. Своїм корінням фестиваль сягає в 1989 рік, коли у Львові був вперше проведений Всеукраїнський фестиваль молодіжних експериментальних театрів-студій. Директором та художнім керівником фестивалю є Ярослав Федоришин. “Золотий лев” є членом Європейського театрального форуму (IETM) та Асоціації міжнародних фестивалів та подій у Європі (IFEA). За час існування фестивалю “Золотий лев” у ньому взяло участь понад дві тисячі акторів з Білорусі, Туркменії, Литви, Латвії. Естонії, Польщі, Молдови, Сербії, Словакії, Бельгії, Франції, Голландії, Бразилії, Болгарії, Румунії, Угорщини, Росії, Німеччини, США, Англії, Киргизії, Грузії, республіки Соха (Якутія) та інших держав.

 

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...