Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн

Зеновій Сірик: Ніхто не піде на аукціон платити по 500 доларів за метр квадратний землі, якщо земля йде обхідними шляхами в оренду

Міський голова Андрій Садовий керує львівською господаркою уже більше року. Звичайні мешканці міста відчули його правління поверненням до двоставкових тарифів та наведенням порядку на площі Ринок. Звідти нарешті забрали авто, городяни й туристи залюбки відпочивають на нових лавочках. У владних же колах про міського голову говорять різне. Кажуть, що занадто авторитарний, хоче все сконцентрувати на собі. Нарікають, що немає „дорожньої карти” – плану розвитку міста. Хоча все-таки відзначають: у місті почали наводити лад з паркувальниками, врегулювали питання з кіосками, оренду землі поставили на конкурсну основу, а тепер взялися і за міські КП. Сьогодні свій погляд на ситуацію у місті читачам „Гал-info” пропонує попередник Андрія Садового у кріслі мера, нехай і в ранзі виконувача обов’язків, депутат Львівської міської ради Зеновій Сірик.
 Про лебедя, рака та щуку
 
– Зеновію Орестовичу, як би Ви оцінили співпрацю мера і депутатів?
 
– Як на мене, то необхідної співпраці немає. Можливо, треба говорити не стільки про співпрацю, а про те, що немає розуміння. Не знаю, чи знає міський голова, як працюють і що думають депутати, але депутати точно не знають, що планує міський голова. І це стосується не тільки самих депутатів. Відсутність в команди міського голови якогось елементарного плану дій створює ситуацію, коли депутати мусять кожен день цікавитися, а що ж у нас робиться. Це не сприяє порозумінню виконавчої влади та міської ради. Подивіться, скільки питань знімається з порядку денного навіть на колегії. Це означає, що до цього моменту дуже багато речей там було не вивчених. Подивіться, скільки міським головою заветовано ухвал. Таке враження, що за цей рік Садовий заветував більше ухвал, ніж Буняк за всю каденцію. „Наша Україна” як фракція зустрічалася з міським головою десь рік тому. На цій зустрічі він задекларував, що хоче послухати депутатів. Послухав, записав – і що? І рік „Наша Україна” не почула, що він з цього приводу думає.
 
– Чому виникає нерозуміння? Ухвали непрофесійно готуються, не допрацьовуються?
 
– Зараз ще важко сказати, які глибинні причини лежать в основі цього. Не знаю. Поки що ми маємо набір фактів, а потім уже будемо їх аналізувати.
 
– Начебто одну справу робите...
 
– Знаєте, лебідь, рак і щука теж начебто одну справу робили. Але у них нічого не вийшло, не визначилися, у який бік їдуть, хто керує і хто кого везе.
 
– Отже, в місті досі не з`ясували, хто керує і хто кого і куди везе?
 
– Хтось мусить проявити ініціативу. А ініціативу мусить проявити міський голова. Адже депутати на сесії або погоджуються з  пропозиціями виконавчих органів, або ж ні. Максимум, дають свої зауваження. А основу розробляють виконавчі органи.
 
 
„Кум кумові око не виклює”
 
– Як би Ви оцінили вплив на Андрія Садового таких людей, як радники?
 
– У системі управління, яка зараз запроваджена Андрієм Садовим, є жорстка централізація у прийнятті рішень і абсолютна децентралізація у відповідальності за ці рішення. Тобто, рішення голова приймає особисто. А оформляють їх, підписують і несуть відповідальність директори департаментів і частково радники. Можливо, у нього стільки радників, бо він очікує на велику кількість помилок і мусить на когось ці помилки списати? Зрештою, це справа тих людей. Вони давали свою згоду, і вони, як сподіваюся, свідомі того, яка їхня роль у мерії.
 
– Сьогодні багато говорять про вплив на Андрія Садового Олега Березюка. Якою є його роль в мерії? Чи вірною є теза про те, що „Садовий керує Львовом, а Березюк керує Садовим”?
 
– Пан Березюк очолює Адміністрацію міського голови, і тим все сказано. Це структурний підрозділ, який забезпечує діяльність виключно міського голови. Все. Керівник Адміністрації міського голови проводить з ним у 3-5 разів більше часу, ніж усі решта. Такі у нього повноваження. Його вплив, відтак, визначається цими повноваженнями.
 
– А щодо Володимира Квурта… чи має він вплив на Садового, чи є його соратником?
 
– Кум кумові око не виклює. Звісно, що він – соратник Садового, іншого варіанту у нього немає. Він же буває в домі свого кума на хрестинах, днях народження дітей... Та й в українській традиції кум та кума – просто легендарні постаті.
 
– Як Ви оцінюєте кадрову політику Андрія Садового?
 
– Це право міського голови обирати собі команду. Напевно треба тільки два моменти відзначити. Перше: незрозумілим є скорочення апарату на 56 посад влітку минулого року, а зараз є пропозиція збільшити на 350. Це не піддається елементарній логіці, це не зрозуміло. Друге: це трохи не етично і не по-людськи – обіцяти людям щось взамін на заяву про звільнення. Це було зроблено з усіма заступниками міського голови. Я – виняток, бо я був секретарем ради, тобто не призначався, а обирався. Потрібно мати мужність відверто сказати, з ким будете працювати, а з ким – ні, і порядно та культурно з ними попрощатися.
 
 
„Євро-2012 не замінить нам плану розвитку міста”
 
– Якщо порівняти команди Буняка і Садового по професіоналізму, вмінню виконувати завдання, вести господарку тощо, яка з них видається Вам більш професійною?
 
– Знаєте, я б дуже обережно ставився до слова команда. На другий чи на третій день, коли проголосували історичне рішення по Буняку, я запросив заступників до себе в кабінет і сказав: шановні друзі, хто є членами команди Буняка, зайдіть до мене в кабінет. Тобто, я знав, хто залишиться, а з ким ми попрощаємося, але хотів з ними зустрітися. Як ви думаєте, хто прийшов? Ніхто. Тобто, я розумію, Буняк думав, що у нього є команда. Але ніхто не прийшов. І тому про команду Садового теж треба говорити дуже обережно. Команда – це не тоді, коли людина на вершині влади, а тоді, коли вона після тієї вершини. Тоді і видно, чи є в тебе команда.
 
– Добре, відкинемо слово команда і скажемо просто, група управлінців. Все-таки прийшли зовсім нові люди...
 
– Враховуючи молодість міського голови і його команди, я би зараз ще не давав оцінку з однієї простої причини. Це був період, який пішов на адаптацію та ознайомлення з містом. Тепер – все. Він завершився. Довше вже вчитися не можна. Наразі, якщо оцінювати ті два стилі управління, можна сказати наступне: в минулій каденції Буняк був більш конкретним. Це, зрештою, його десь і згубило. Сьогодні ми не бачимо якихось конкретних дій львівської влади. Буняк прийшов і казав: земля – з аукціону, гроші – на воду, вода – за два роки. Зрозуміло? Зрозуміло. Це його проблема, що він цього не здійснив. Але він над цим працював. Сьогодні у Львові про воду взагалі не згадують. Говорять про святкування…
 
– Про Євро-2012...
 
– Євро прийде і піде. Якщо згадати про не менш визначні події, такі, як саміт глав держав Східної Європи чи приїзд Папи, вони переважать це Євро. Тому на цьому не потрібно спекулювати. Треба просто нормально готуватися. Це Євро не замінить нам плану розвитку міста. Потрібно сказати, в яких аспектах воно нам допоможе. Якщо Євро допоможе вирішити транспортну проблему – дай Бог. Якщо за кошти Євро ми зможемо добудувати кільцеву дорогу – теж добре. Але добудова кільцевої транспортної проблеми не вирішить. А що треба, щоб її вирішити? Визначити поетапно, що ми робимо, і що для цього потрібно.
 
Хоч і кажуть, що немає співпраці між мером та депутатами, але нещодавно таки було розроблено положення про оренду землі конкурсним способом. Знову ж таки, ідея ліквідації комунальних кінотеатрів. Як би Ви оцінили такі кроки мерії?
 
– Самі по собі це добрі кроки. Але що стосується землі, то треба з`ясувати, чи ми продаємо її на аукціоні, чи здаємо в оренду, чи хочемо йти шляхом запозичень. Або ж обираємо комбінований підхід. Бо сьогодні маємо в планах 180 мільйонів фонду розвитку, а  надійшло лише 10%, і це завдяки аукціону. Що ж до кінотеатрів. Треба знову ж таки не загубити суть питання. Проблема полягає насамперед у збереженні в них кінопоказу. Очевидно, що не всі ЛКП в стані це зробити. Тоді треба ставити їх на конкурс. До чого тут ліквідація ЛКП? Вони не заважають оголошенню конкурсу на потенційного інвестора. ЛКП, зрештою, теж можуть брати участь в цьому конкурсі. А коли ми їх ліквідуємо, знову постане питання про передачу на баланс, охорону, належне утримання. На це знову підуть значні кошти. Треба просто провести конкурс, і все. Хто виграв, той працює.
 
 
„Влада завжди може знайти важелі впливу на депутата”
 
Чому ж все-таки аукціони не відбуваються? Ділянки є, начебто привабливі. В чому справа?
 
– А хто піде на аукціон платити по 500 доларів за метр квадратний землі, якщо земля йде обхідними шляхами в оренду. Щойно міська влада не задекларувала свої принципи, почалася черга на оренду. І декому вдається через неї прорватися. Гроші ж йдуть рікою повз міський бюджет.
 
Знаєте, взагалі ухвалення земельних питань в міській раді останнім часом відбувається якось дивно. Наприклад, ситуація з автосалоном „Тойота”. Спершу депутати відхиляють виділення їм землі, згодом, на наступній сесії, все приймається без заперечень. В чому справа?
 
– Очевидно, були включені важелі впливу. Виконавча влада завжди може знайти можливість впливу на депутата. Принаймні, на частину з них. Я не голосував. Я взагалі не голосую і не голосуватиму за земельні питання, поки не прийняті принципи земельної політики у Львові. Я взагалі здивований, бо ці 10 нещасних «Тойот» – не ціна цій земельній ділянці. Таке враження, що дитина повелася на гарну забавку. Але мерія – не дитячий садок, а міський голова – не дитина. 300 тисяч євро, коли ціна ділянки мільйон, – !? Таких «Тойот» за ці гроші можна було накупити втричі більше. Та й питання, чи вони взагалі потрібні. Та це вже інше. Включилися важелі впливу, а у виконавчої влади завжди їх є кілька, і депутати проголосували.
 
Важелі впливу через 10 машин?!
 
– Ми можемо говорити лише про те, що знаємо. А про решту – лише здогадуватися. Видно, аргумент були достатніми в першу чергу для виконавчої влади. В другу – для переконання виконавчою владою депутатів.
 
Яким чином сесія міської ради розставляє пріоритети в розподілі коштів, зокрема на ремонт доріг? Зараз ремонтують вулицю Патона. Скажімо, не найгіршу у Львові. Знову ж таки, є інформація, що там будуватимуть ще один супермаркет „Арсен”. Чи не є ці речі взаємно пов`язаними?
 
– Не можна проводити жодних робіт без проголосованого на сесії переліку. Тобто, якщо вул. Патона ремонтується, вона повинна там бути. Інакше це прокуратура, кримінал, тюрма. Чи треба її ремонтувати? Можливо, і не було великої потреби в ремонті, бо вона дійсно в непоганому стані. Але якщо там будують „Арсен”, власник сам міг відремонтувати вулицю. Йому ж вигідніше, більше їздити до нього будуть.
 
Якою є Ваша позиція щодо „Львівтеплоенерго”? Приватизація, концесія, залишити все, як є?
 
– Будь-який з варіантів має право на життя. В кожному з них є свої переваги і свої недоліки. Треба чітко їх проаналізувати і вибрати. Я допускаю навіть продаж теплоенерго. Можна залишити його і в комунальній власності. Це неправда, що не можна дати раду з боргами. Цього року запланований бюджет розвитку 180 мільйонів, а борги водоканалу і теплоенерго разом взяті – менші, ніж річний фонд розвитку міста. А якщо їх розтермінувати років на десять? Борг можна віддати, і місто цього навіть не помітить. Це один з варіантів. Можна теплоенерго здати в оренду, в концесію, зрештою, продати. На жаль, поки що ніхто не брався порахувати, який зі шляхів найкращий. Зараз борються невідомо за що. Все залежить від майбутнього інвестора і віддяки тому, хто його приведе. А потім настане черга водоканалу.
 
 
„Буняк сам себе зняв”
 
Ви критикуєте Андрія Садового, але чи не помста це часом за те, що свого часу він не запропонував Вашу кандидатуру на посаду секретаря ради?
 
– Це не претензії до міського голови, це зауваження, поради.
 
А він не відімстив Вам за критику „Самопомочі”?
 
– Я не думаю. Першим і головним фактором був кум. Так мені зараз виглядає. Може, це пов`язане якось з острахом влади. Бо одне діло, боротися, а друге діло – прийти, і цим всім керувати. Якась пересторога у нього була. Бо я не з тих, хто мовчки спостерігатиме.
 
Ми пам`ятаємо Вашу роль в процесах довкола зняття Любомира Буняка...
 
– Буняк зняв себе сам. 29 вересня я попередив зранку Любомира Костянтиновича, що його хочуть зняти через небажання ротації виконкому та за Високий замок. Я йому сказав: це – Ваша справа, але, як на мене, то замок не вартує того. Краще піти на компроміс і спробувати в інший спосіб це реалізувати. Зрештою, створити громадську організацію. Але він вперся… Він прийшов, сів у президію, головував на цьому питанні, він озвучив це питання, дав слово для доповіді і збирався навіть підписати цю ухвалу. Правда, на другий день передумав. На це чомусь мало звертають уваги, але жоден міський голова не може бути усунутий з посади, якщо сам цього не захоче, або якщо сам цього не зробить. Можливо, для нього це був психологічний вихід. Бо на нього дуже сильно тиснули ті два роки.
 
Ви півроку були в кріслі мера. Чи не хочеться Вам знову туди повернутися?
 
– Ні. У мене двоє маленьких дітей. Ми більше часу проводимо разом, цього року мій старший син пішов до школи. На другий рік піде молодший син. Цей етап дуже важливий для них. Влада – це як яблуко в райському саду. Чому його Єва вкусила? Бо не знала, яке воно на смак. Я знаю, яке воно. Це гарна обгортка, але дуже важка праця. І невдячна.
 
Розмовляла Ірина СИРИВКО
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ