Саме після Другої світової війни людство зрозуміло, наскільки важливим є життя людини та її основні цінності. Серед іншого, Генеральна Асамблея ООН у 1948 році прийняла Загальну декларацію прав людини; перший універсальний міжнародний акт присвячений цьому питанню. Після чого світ відзначає Міжнародний день захисту прав людини щорічно 10 грудня.
Минули десятиліття та саме зараз з кожним днем стає все актуальнішим дотримання прав людини. Адже світ знову опинився на межі глобальної війни і щоденно гинуть тисячі людей, десятки тисяч стають біженцями, мільйони не мають елементарних умов для життя. Причини тому звичні – бажання наживи одних за рахунок інших, нетерпимість та ненависть.
Війна минулого з майбутнім
Україна, виборюючи своє право на існування, стала чи не головним театром дій, де зло схрестилося у борні з добром. А «спусковим механізмом» Української революції став саме той факт, що влада грубо порушила основні права людини. У центрі столиці були по-звірячому були побиті десятки молодих людей тільки за те, що мирно висловлювали свою незгоду з діями режиму. І мільйони українців повстали, захищаючи один одного ціною власного життя. Українці на власному прикладі демонструють, що таке справжні гідність і взаємоповага. Подвиг Майдану та теперішня боротьба за Незалежність є продовженням справи предків та дороговказом для майбутнім поколінь.
Без сумніву, у центрі функціонування держави має бути Людина; її права та інтереси. В ідеалі - громадянам має бути дозволено усе, що не заборонено законом, а чиновникам тільки те, що дозволено законом. У відносинах із громадянином держава має бути, по суті, сервісним центром по наданню послуг. У той же час, обов’язком громадян є захист незалежності та територіальної цілісності країни.
Що ж ми маємо зараз? Більшість громадян справді змінилися, а державний апарат залишився у минулому! Мільйони українців продовжують боронити Україну на різних фронтах, починаючи військовим та закінчуючи культурним. Та протистояти українцям доводиться не тільки зовнішньому ворогові, а й внутрішньому. Причому зовнішній ворог слабне, а внутрішній міцнішає.
Основними причинами негараздів в Україні є тотальна корупція та пустослівний популізм, які лежать в основі діяльності влади. Політичні торги за посади, бізнес-розбірки із залученням державного апарату, на жаль, є повсякденним явищем. Україну чекатиме ще не одне потрясіння, якщо права людини не стануть основою функціонування держави. На жаль, кожна нова влада діє за лекалами попередньої, але чомусь сподівається, що її «проводжатимуть» краще. Переконана, Україна якісно змінюється і усе старе так чи інакше відійде у минуле. І дай Бог, щоб еволюційним шляхом…
