До ювілею засновника Української Гельсінської Групи опубліковані онлайн 35 документів з його архівно-кримінальної справи. Про це інформує Галузевий державний архів Українського інституту національної пам'яті .
Микола Руденко, український дисидент, письменник, філософ, економіст, народився 19 грудня 1920 року.
Учасник Другої світової війни, під час якої отримав важке поранення, член Спілки письменників України та КПСС, був виключений з партії та репресований за правозахисну діяльність та «антирадянську пропаганду». На долю Миколи Руденка випало і «лікування» в психіатричній лікарні, і табори суворого режиму з подальшим засланням.
Архів національної пам‘яті спільно з Центром досліджень визвольного руху та Архівом Служби безпеки України публікують онлайн 35 документів зі справи письменника та правозахисника.
Документи можна завантажити на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху за посиланням.
До збірки документів увійшли:
- анкета арештованого;
- особисті світлини;
- протоколи допиту та обшуків;
- листи Миколи Руденка: до Леоніда Брежнєва, у відділ науки ЦК КПСС, прокурорам, російським дисидентам;
- записи його дружини Раїси Руденко;
- офіційні документи Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод: Декларація УГГ та 1-й, 2-й, 3-й Меморандуми;
- вірш-відповідь Миколи Руденка на анонімні погрози;
- обвинувальний висновок по справі Миколи Руденка і Олекси Тихого;
- нотатки Миколи Руденка, знайдені у психоневрологічному шпиталі;
- та інше.
«Один із документів — запис телефонної розмови Руденка з представником інформаційної служби “Смолоскип” у Вашингтоні Богданом Ясинем, де правозахисник розповідає про умови утримання політичних в‘язнів у психлікарнях, — говорить координатор Е-архіву Денис Пасічник. — Він наводить приклад Йосипа Терелі, учасника греко-католицького правозахисного руху, у палаті якого один рушник ділили 38 людей, а харчування скидалося на тюремне».
Дружина, Раїса Руденко, писала, що її чоловіка примусово і шантажем утримували у психоневрологічному диспансері. «Виключення зі Спілки письменників не переживає як травму», — така причина була вказана у висновку психіатра, за яким Руденка відправили «на лікування».
Цікаво, що під час проведення слідства над Руденком протоколи допиту УКҐБ по Донецькій області були написані українською мовою, а у Києві — російською.
На сайті Електронного архіву Українського визвольного руху також можна ознайомитися з колекцією Документи КГБ про Українську Гельсінську Групу.
Довідка:
Руденко Микола Данилович — (19.12.1920–01.04.2004) – письменник, поет, філософ, громадський і політичний діяч, правозахисник, дисидент. Член Української вільної академії наук у США, почесний член французької та японської секцій ПЕН-клубу. Герой України. У січні–березні 1976 був підданий психіатричній експертизі. У листопаді 1976 створив і очолив Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод. Заарештований в лютому 1977, у липні був засуджений до 7-ми років таборів та 5-ти років заслання. У грудні 1987 йому із дружиною було дозволено виїхати за кордон. У вересні 1990 подружжя повернулося в Україну, поновлене в громадянстві та в 1991 реабілітоване. У 1993 Руденко отримав Державну премію України ім. Т .Шевченка. В економічних працях критично осмислив марксистську теорію диктатури пролетаріату.
Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ст. Похований у місті Київ.
Джерело — Енциклопедія історії України
Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.
Архів національної пам`яті (Галузевий державний архів Українського інституту національної пам`яті) створений в червні 2019 року на виконання Закону України “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”. Головне завдання інституції – забезпечення вільного доступу до цієї інформації.
Архів має сконцентрувати в собі весь масив історичних даних за 1917-1991 роки від усіх силових органів, які ще досі зберігають документи Радянського союзу. Зокрема таких як Служба безпеки, Служба зовнішньої розвідки, Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, органи прокуратури та суди.
