Напередодні Старого Нового року в багатьох місцевостях України водять Козу і Кота – на добрий урожай, щастя і добробут.
13 січня – преподобної Меланії. У Центральній і Східній Україні, на Гуцульщині у цей день – Щедрий вечір.
Його масово не відзначають у Галичині, а переносять на “голодну кутю” в Надвечір’я Водохреща (18 січня). Але Маланки святкують скрізь. І Козу водять також.
Це дійство веселе, в ньому зазвичай бере участь молодь. Коза – це перебраний парубок, який тримається за жердину з рогами і вухами, за які правлять прив’язані дерев’яні ложки. Хвіст – то віхоть, а вовна – вивернутий кожух. У компанії з Козою завжди ходить Кіт. Починають вони своє гуляння тоді, коли надворі добре стемніє. Заходять до хат, де є малі діти, і влаштовують ціле дійство. Коза танцює і робить збитки. Кіт теж пританцьовує, випрошуючи у господині сала. При цьому співають ритуальні пісні, основний зміст яких зводиться до того, що “де коза ходить, там жито родить”.
Також у цей вечір водять по селу Маланку два гурти – парубочий і дівочий. У парубочій компанії Маланкою перебирається парубок, який вміє добре “штуки викидати”, тобто жартувати. Таку Маланку супроводжують інші жартівливі персонажі – Журавель (це обов’язково найвищий парубок у селі, Коза, Циган, Циганка, Ведмідь, Чорт). Ватага заходить до хати і показує різні комедії. Циган торгується з господарем за коня, Циганка щось міняє, Чорт заглядає в усі закутки і робить збитки, а найбільше господині остерігаються самої Маланки. А вона так і норовить викрасти мітлу і порозкидати по хаті сміття, повимащувати або й повалити піч…
Замість грошей або ласощів господарі пропонують Козі сіна, соломи, вівса, бурячків, на що щедрувальники відповідають, що їхня коза цього не їсть. Вона полюбляє свіжі паляниці, пироги, а також чарочку і шкварочку, шинку й ковбасу.
Дівоча Маланка трохи спокійніша. Ця ватага ходить і співає обрядові пісні лише під вікнами господи. На Маланку вбирається найкраща дівчина села, ще одна дівчина перебирається на її нареченого – Василя. Після закінчення обходу ватаги збираються у домовленому місці, викладають увесь свій “зарібок” на стіл і гуляють до ранку.
У багатьох регіонах України на Меланії був звичай “лякати” дерева, які погано родять. Чоловік брав сокиру або палицю, жінка – перевесла, зроблені із дідуха (соломи, що лежала на долівці від Святого вечора). Підійшовши до дерева, господар тричі стукав по ньому тим, що приніс, і промовляв: «А чого ти, грушо, не родиш? Я тебе зрубаю, порубаю!». Або: «Не будеш родити, буду рубати, а будеш родити, буду шанувати». За дерево відповідала дружина: «Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану». Після цього жінка обтирала руки від тіста об дерево і перев’язувала його перевеслом.
У народі вірили, що після таких процедур дерево злякається і обов’язково дасть добрий урожай. Адже на Маланки, особливо у Новорічну ніч, рослини розуміють людську мову, а тварини навіть самі розмовляють по-людськи.
Дівчата у ніч на Старий Новий рік знову ворожать. Це дійство нагадує ворожіння на Андрія: кидають чоботи поза хату – куди носок повернеться, туди й заміж вийде, рахують кілки “удівець-молодець”, ліплять вареники і годують ними вже не пса, а кота.
У народі віддавна вважають, що ніч на Старий Новий рік чудодійна, бо “відкривається небо”, і можна просити у святих чого завгодно: перетворення води на вино, каменя – на хліб, води – на мед. А на Гуцульщині в цю ніч – свято печі. “Цілий рік вона несе службу, а на Василя йде в танець, вона ся віддає”, - кажуть гуцули. Вранці на Маланки піч акуратно змащують глиною, “аби не кляла, що немащена”. Ніхто тієї ночі на печі не спить, не сідає на неї, “бо важко їй буде танцювати”. Ніч на Старий Новий рік багата на магічні дії та чари, в яких відчувається бажання відгадати своє майбутнє і забезпечити щастя й добробут на наступний рік.
Зранку 14 січня на Галичині в кожну домівку ходять посівальники і зичать здоров’я та достатку. У рукавиці й кишені вони набирають зерна (жита, пшениці, вівса) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починають засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів: “Ой роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю! Будьте здорові. З Новим роком та Василем! На щастя, на здоров’я, на Новий рік! Христос ся рождає!”. Господар щедро винагороджує (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми, повідомляє ВЗ.
