16 травня 1648 року війська Богдана Хмельницького, підтримані татарською кіннотою Тугай-бея, здобули свою першу перемогу над військами Речі Посполитої Стефана Потоцького під Жовтими Водами.
Після звільнення у січні 1648 року Запорозької Січі від польського контролю і обрання Богдана Хмельницького гетьманом антипольське повстання стало набувати до далі ширшої підтримки і було підкріплене договорами з Кримським ханством і Османською Туреччиною.
Щоб ліквідувати повстання в зародку, у квітні 1648 уряд Речі Посполитої вислав проти Хмельницького тридцятитисячне військо на чолі з гетьманами Миколаєм Потоцьким і Мартином Калиновським. Не очікуючи військових труднощів, вони розділили свої війська на дві частини. Одна з них також була поділена, і військо, чисельністю 2 тисяч на чолі із сином Миколая Потоцького 24-річним Стефаном, вирушило у напрямку Жовтих Вод, куди прибула 29 квітня.
Увечері 29 квітня на польський табір напав невеликий загін татар під проводом Тугай-бея. Атака була відбита і поляки вирішили укріпити табір, чекаючи на прибуття тритисячного загону реєстрових козаків і німецьких найманців, який очолював Стефан Чарнецький; основні польські сили були за 200 кілометрів у Корсуні. Скориставшись тактичною помилкою, війська Богдана Хмельницького і татари оточили табір і 30 травня почали його штурм. Він виявився невдалим і наступні кілька днів жодна зі сторін не наважувалась на рішучі дії.
3 травня назустріч військам Чарнецького вирушив козацький загін під керівництвом Хмельницького - біля урочища Кам'яний Затон польська підмога була оточена, незгідні перейти на бік Хмельницького і німецькі найманці - перебиті, Чарнецький взятий у полон, і 13 травня до Жовтих Вод прибуло більше 2 тисяч козаків. Наступного дня Стефана Потоцького зрадила тисяча козаків із його війська, які також перейшли на бік повсталих.
Враховуючи вкрай невигідне для себе співвідношення сил, 14 травня Потоцький розпочав переговори, в ході яких Хмельницький висунув вимогу здачі всієї артилерії і клейнодів, натомість надаючи полякам право на відступ. Не досягнувши домовленості, вночі з 15 на 16 травня польське військо спробувало вийти з оточення, здійснивши марш до урочища Княжі Байраки. Подолавши близько 8 кілометрів, вони були атаковані татарською кавалерією, а згодом з тилу - загоном Максима Кривоноса.
Так і не отримавши підмоги основних сил, які просувались вкрай повільно, остерігаючись попасти в засідку, і все ще були за 100 кілометрів від місця подій, поляки були розбиті; Стефан Потоцький отримав поранення і помер 19 травня від гангрени. Натхненні перемогою, війська Богдана Хмельницького і кримських татар в кінці травня розбили 18-тисячну польську армію Миколи Потоцького в битві під Корсунем.
У 1998 році, у дні святкування 350-річчя початку Визвольної війни Хмельницького, поряд з урочищем Княжі Байраки, на околиці села Жовто-Олександрівка П'ятихатського району Дніпропетровської області відкрито пам'ятник на честь перемоги у битві на Жовтих Водах: на одній з гранітних брил викарбувано герб гетьмана Богдана Хмельницького, на другій - герб кримсько-татарського роду Гераїв як символ військової доблесті і союзу запорізького козацтва та кримськотатарського війська, що здобули на Жовтих Водах легендарну перемогу.
