«Українська влада – як до майдану, так і опісля – однакова в тому сенсі, що представляє, як це не парадоксально звучить, дуже багатих і дуже бідних. Це влада популістів, і в цьому сенсі всі наші партії ліві, як 50 відтінків червоного. Натомість справжні націонал-консервативні та націонал-ліберальні партії наразі мають не дуже багато симпатиків і не визначають політичний ландшафт», – сказав у коментарі Гал-інфо львівський соціолог, директор Українського фонду «Громадська думка» Володимир Подгорнов.
Гал-інфо запитало в експерта, чи змінилася суспільно-політична ситуація та політична система в країні за ті майже два роки, що минули після Революції гідності.
Частина аналітиків стверджує, що Україна тупцює на місці; інші стверджують, що за два роки, які майже минули після Революції гідності, сказати б, розчищено майданчик для фундаментальної зміни системи. Ви якої дотримуєтеся думки?
Ми бачимо, що навіть порядні люди, потрапляючи в непорядну систему, стають її частиною. Й навіть зміцнюють її. Тобто система, створена 10-15 років тому, відтворює себе. Вона вже не боїться ні майданів, ні війни, ні крові. Має стійкий імунітет та мутує. Що більше боремося, то міцнішою вона стає. Тому я б сказав, що ми поки що не змінили систему, а намагаємося міняти людей в системі. Але там, де міністри, депутати, всі решта тощо працюють за невідповідну зарплату, корупція стає частиною існування.
Рушієм Революції гідності був освічений середній клас. Його можна вже зараз назвати бенефіціаром?
Якщо не розвивається економіка, то скорочується й середній клас. Це загальна тенденція. Але є ще інша тенденція: люди, що зупинилися в розвитку, прагнуть знайти винних в своїх негараздах. І винні завжди знаходяться – сусід, олігарх, політики. Уникаючи відповідальності та активності, людина звинувачує всіх довкола. Інша річ, що суспільство також не створює умови для конвертації людських талантів та надбань в кар’єрні успіхи, у відповідний дохід.
Якщо не середній клас, то кого соціально представляє теперішня влада?
Як це не парадоксально, вона представляє дуже багатих і дуже бідних. Це влада популістів. У цьому сенсі вони всі ліві, як 50 відтінків червоного. Кажуть те, чого прагнуть почути соціально незахищені верстви. Натомість ми бачимо, що інтелектуальна еліта окремо, а політична еліта окремо. Люди, на жаль, не збагнули, що передавати владу потрібно інтелектуальній еліті.
А інтелектуальна еліта готова, вона є зрілою?
Це теж проблема. Інтелектуальна еліта не об’єднана, вона не усвідомила відповідальність за долю держави і наразі здебільшого лише критикує дійсність. Вона не бере реальної участі в розбудові державі. Але так не буде завжди. Ті процеси, що проходили в Європі 30-40 років тому, проходитимуть і в нас, бо це закон розвитку. Влада двієчників добігає кінця. Вони триматимуться влади, використовуючи політичні та популістські хитрощі, можливо, силовим методом будуть утримувати свої позиції, але їх час минув. Власне кажучи, нині в нас є можливість підготуватися до наступних виборів і підготувати відповідних людей. На жаль, справжні націонал-консервативні та націонал-ліберальні партії не мають поки що в Україні великої кількості симпатиків і не є визначальними в політичному просторі. Але незабаром вони мають наростити м’язи.
Розмову вів Сергій Стуканов.
