6 січня ми відзначаємо річницю з дня народження Василя Стуса - українського поета, перекладача, прозаїка, літературознавця, правозахисника, одного із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Про це нагадує Львівська крайова організація Української партії.
Василь Стус належить до тієї славної плеяди імен, без яких важко уявити досягнення української літератури XX століття. В.Стуса ще за життя визнала літературна Європа, готувалося його подання на здобуття Нобелівської премії, однак життя поета передчасно і трагічно обірвалося у мордовських таборах внаслідок повільного, садистського убивства, розтягненого на довгі роки витончених катувань.
Василь Стус водночас був не лише поетом і патріотом, але і борцем, правозахисником, входив до Української ГельсінськоїГрупи захисту прав людини, а девізом його життя стали слова: "За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину". В одному з листів, адресованому світовій громадськості, відомий російський правозахисник Андрій Сахаров розцінив вирок Стусові як ганьбу радянської репресивної системи. Перепоховання Василя Стуса та його побратимів Юрія Литвина, Олекси Тихого 19 листопада 1989 року було подібним до перепоховання Тараса Шевченка 22 травня 1861 року...
Україна вже понад двадцять років – незалежна держава, за що боровся все своє життя і Василь Стус. Однак не про таку волю мріяв поет, не таку Україну виношував він у своїх тривожних снах за тюремними мурами. Тому намі сьогодні так потрібне слово ВасиляСтуса, правда і мужність цього велета духу. Можливо, невипадково, що Василь Стус народився саме 6 січня, рівно через 93 роки після того, як саме у цей день, 6 січня 1845 року наш національний геній Тарас Шевченко написав свій невмирущий «Заповіт»- наголошують у Львівській крайовій організації Української партії.
