Слухай онлайн
Історія

9 лютого у Лук’янівській в’язниці повстали Холодноярські отамани

9 лютого виповнюється чергова річниця повстання у застінках Лук'янівської в'язниці видатних повстанців та отаманів Холодноярської організації. Під час повстання загинули холодноярські отамани Мефодій Голик-Залізняк, Денис Гупало, Ларіон Загородній, Сергій Захаров, Юрій Дробатковський, отаман Київщини Іван Гайовий, їхні козаки, полковник Кость Здобудь-Воля, сотники Армії УНР з Галичини МиколаОпока і Михайло Турок (усього 38 осіб)

У 1922 році попри нищівну поразку багатьох повстанських осередків,попри величезні втрати серед повстанців,та "усмірєнія" населення. Повстанський рух не згас,а набирав нових обертів навесні 1922 року.Більше того багато отаманів навченні гірким досвідом перейшли до нових методів боротьби,зокрема більше переходили до терористичних методів малими осередками на органи влади та військові частини подалі від сел ненаражаючи їх на розправу.Ще більше посилилася конспірація,всі вели спроби щодо єдиного командування та цілей,не повторюючи прикладів розрізненності в 1920 році.

Проте ГПУ запустило ряд таємних операцій щодо знищення відомих повстанських командирів та розконспірації повстанських центрів та організацій. Основну роль в цьому відіграли «юди», відомі ГПУшні сексоти колишні старшини Армії УНР Терещенко та Трохименко,що повернувшися з Польщі почали працювати в ГПу на знищення петлюрівського підпілля.Влітку 1922 року вони приступили до виконання операцій відомих під назвою "Заповіт" та "Щириє" по схопленню видатних холодноярських отаманів. Через шалені провокації та видаючи з себе емісарів Головного отамана вони вклинилися в повстанчий рух,та перейняли на себе керівництво боротьбою.

В останні дні вересня в одному з хуторів Чорного лісу під Звенигородкою, "Завірюсі" Терещенку сексоту вдається організувати таємну нараду начебто для початку загальноукраїнського повстання та координації спільних дій.На ту нараду приїхали отамани – Ларіон Загородній, Денис Гупало, Мефодій Голик-Залізняк – та їхні охоронці – Тиміш Компанієць, Василь Ткаченко й Олексій Добровольський .Де й були схоплені.Напередодні, 25 вересня, у Звенигородці чекісти "взяли" Миколу Дмитровича Голуба – секретаря Знам'янського українського повстанського комітету.Також пройшли арешти в трьох губерніях Кременчуцькій, Катеринославській, Миколаївській і Одеській. Арештований був Лященко – служив зв'язковим між Одеською організацією і отаманами Ґонтою, Ільєнко, Лютим, Черненком та іншими. Арештований полковник Здобудь-Воля. Арештований штабс-капітан Яковенко, якого розшукували багато органів ҐПУ.

Всі ці видатні петлюрівські отамани і підпільники були увʼязнені в Лук'янівській в'язниці, де до січня проводилося слідство. Звісно отамани намагалися всіма методами викрутитися,Завгородній навіть намагався обхитрити слідчих щоби вирвавшись на волю,наче допомогти зловити Нагірного-отамана з Вереміївки.Проте марно.

16 січня 1923 року слідство у справі холодноярських отаманів було закінчене. Підсумки підбив уповноважений 3-го відділу Повноважного представництва ҐПУ в Правобережній Україні Володимир Курський. Назва документу – "Висновок у справі 446-/7971 від 16 січня 1923 року на громадян Завгороднього Ларіона Захаровича, Голика-Залізняка Мефодія Фоковича, Гупала Дениса Мусійовича, Компанійця Тимофія Архиповича, Ткаченка Василя Федоровича, Добровольського Олексія Трохимовича, за звинуваченням у бандитизмі, організації та участі у збройному повстанні проти Совєтської влади". Ось,що писав Курський:

"Дело возникло при следующих обстоятельствах, c момента организации Сов. власти на Украине все упомянутые лица, несмотря на свое пролетарское и полупролетарское происхождение, переходят в лагерь врагов рабочих и крестьян и в течении 18, 19, 20, 21 и 22 годов ведут с Сов. властью активную вооруженную борьбу путем поднятия массовых восстаний, массовых убийств советских работников, грабежей, налетов и разрушений Советского хазяйства, железнодорожных путей и прочее.

С первого момента зарождения петлюровщины на Украине эти лица в разное время вступают в армию Петлюры, участвуют во всех боях против Советских войск и после разгрома петлюровской армии они, будучи не в состоянии во время улизнуть в Польшу, направляются по домам и сразу приступают к организации бандитских отрядов, с которыми и оперируют долгое время в районе Кременчугской и Николаевской губ., производя там варварские разрушения и зверства.

Перед судом Революционного трибунала стоят три наиболее видных рыцаря бандитизма и три рядовых, но не менее активных в борьбе с Советской властью бандита: атаман Завгородний, атаман Зализняк, атаман Гупало, адьютант атамана Завгороднего – Компаниец и два их помощника – Добровольський и Ткаченко. Эти три атамана, начиная с 1918-19 г.г., имели в своем распоряжении вооруженные бандитские отряды и в течение 4-х лет оперировали в районе знаменитого Холодного Яра с прилегающими к нему Чутянскими, Черными, Мотроновскими, Нерубаевскими и Каменскими лесами, ведя беспрерывную партизанско-бандитскую борьбу с рабоче-крестьянской властью. Указанный район в силу его природных условий долгое время являлся бандитским гнездом петлюровских ставленников. Здесь оперировала масса банд, проводя свою варварскую работу, под руководством видных петлюровских деятелей.

Длительной упорной борьбой они постепенно, с громадными трудностями ликвидировались, партизанские отряды уничтожались и рассеивались красными войсками. Атаманы Завгородний, Зализняк и Гупало и их отряды, как наиболее живучие, долгое время уходили из под удара красных частей, свили себе гнезда в упомянутых выше лесах и до последнего времени продолжали свой дикий разгул.

4 года эти рыцари лесов не давали возможности спокойно проводить советское строительство на довольно значительной части територии Украины, лишь к концу 1922 года ПП ГПУ на Правобережье и местным органам удалось удачно разработать и разгромить бандитское гнездо этих атаманов, захватить живыми наиболее ярких представителей петлюровского бандитизма.

Перечислить все случаи варварской разрушительной работы отаманов Завгороднего, Зализняка, Гупало и их ближайших помощников – Компаниец, Добровольского и Ткаченко не представляется возможным, ибо сами обвиняемые при всем своем желании не могут описать налеты, грабежи и убийства и другие "подвиги", совершенные ими в течении столь длительного периода."

2 лютого 1923 року Надзвичайна сесія Київського губернського революційного трибуналу присудила вирок.Ларіона Завгороднього, Дениса Гупала, Мефодія Голика-Залізняка, Трохима Компанійця, Василя Ткаченка, Костянтина Здобудь-Волю, Івана Ляшенка, Григорія Яковенка, Юрія Дробатковського засудили до розстрілу, а Леонід Мушкет одержав десять років позбавлення волі.

Ось рапорт заступника повноважного представника в Правобережній Україні Михайла Фріновського щодо перебігу бою 9 лютого.

"Полномочному представителю на П/Б Украине и начальнику Киевского отдела ГПУ… – закарлючував він. – Рапорт. В 8 часов 30 минут 9-го февраля с/г кр-цем внутреннего караула места заключения был подан обычный утренний кипяток в камеру №1, где находилось 14 человек, приговоренных чрезвычайной сессией КГРТ к высшей мере наказания. Вырвав из рук кр-ца кипяток, один арестованный облил им кр-ца, завладел его револьвером, выбежал из камеры. Отступая, кр-ц поднял тревогу. В это время остальные арестованные проникли из камеры в коридор, оттуда в канцелярию Тюрпода, где вооружились находившимися там 5 винтовками и открыли стрельбу из верхнего и нижнего этажа Тюрпода. Завязалась стрельба между караулом, своевременно вызваным, и злоумышленниками.

Прибыв экстренно на место происшествия, мною был отдан приказ разстреливать арестованых при первой (же) попытке к побегу. Двое арестованных через верхние окна проникли во двор Тюрпода и бросились бежать, но были тут же убиты на повал. В результате перестрелки оказалось: убит кр-ц 99 Дивизиона тов. Абросимов и ранены кр-цы того же дивизиона Лисин, Семедянкин и Беспамятный. Ранен надзиратель ПП и КОГПУ тов. Щербак».

Під час повстання загинули холодноярські отамани Мефодій Голик-Залізняк, Денис Гупало, Ларіон Загородній, Сергій Захаров, Юрій Дробатковський, отаман Київщини Іван Гайовий, їхні козаки, полковник Кость Здобудь-Воля, сотники Армії УНР з Галичини МиколаОпока і Михайло Турок (усього 38 осіб).

reibert.info

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...