Українська авіакомпанія “Аеросвіт” залишила на призволяще інваліда війни (другої групи) взимку та у мороз в старому терміналі львівського аеропорту. Про це пише avianews.com.ua.
До редакції видання “Авіація України”, звернувся з скаргою пасажир авіакомпанії “Аеросвіт”, інвалід війни, Міщенко Олексій Миколайович.
Кореспондент поспілкувався телефоном з Олексієм Миколайовичем та отримав копію авіаквитка разом з фото ситуації у старому терміналі аеропорту “Львів”.
Подаємо оригінал скарги та фото квитка:
15 cічня цього року мав вилетіти зі Львова до Києва рейсом о 17.45. Очікуючи 4 години в холодному приміщені, який крім як сарай не можна назвати, подивилися як чудово зі скандалом, ледве не з бійкою, вилетіли пасажири на Неаполь.
Проте нам повідомили, що смуга не почищена. Протримали в напрузі до 21.20, нічого не повідомляючи.
Люди потрошку розсмоктувалися, хто поїхав на таксі, хто поїхав на вокзал (квитків у касі не було), хтось переєстровував на наступний ранок. Після того, як я запропонував одному із трьох представників компанії “Аеросвіт”, які разом з “Дніпроавіа” входять до об’єднання надати мені хоча б чай, та якось вирішити питання із розміщенням до ранку, відвести до готелю, на мене почав кричати один із представників (Матушевський Олексій Петрович), мовляв: «ти що – один такий, чого права качаєш?», друга співробітниця «Аеросвіту» (Іваніхіна Ірина Іванівна), в якої я попросив письмове повідомлення про мої права, відповіла, що перестає мене розуміти, а на зауваження, якою мовою з нею розмовляти – англійською, українською чи російською, сказала: “Я Вас не розумію будь-якою мовою”, сама молода працівниця (Манзюк Теттяна Вікторівна) – єдина яка почувала себе ніяково за свою авіакомпанію, на питання, що робити одному в чужому місті з 30 грн. (!) в кишені (на маршрутку від Борисполя лишив) сказала, що вона шкодує, але в неї немає своїх грошей, щоб відправити мене в готель та якось допомогти (Правила перевезення у львівському Аеросвіті ще 2005 р. без змін).
Довелося з одною єдиною “пасажиркою” цього авіарейсу, що як і я лишилася в “терміналі”, Мариною Бояр, їхати на останні кошти (30 грн.) на залізничний вокзал. Там квитків на Київ не було також. Вона лишилася проситися до провідників на потяг, а мені вже із 5 гривнями в кишені вдалось доїхати до виїзду зі Львова на трасу (Ред. 15 січня – зима, сніг і мінусова температура) та двома фурами із пересадкою на окружній Житомира, доїхати до Києва, аби не замерзнути у секторі аеропорту.
Окрім хамської поведінки 2-х працівників зміни Аеросвіту, та чесного відшкодування вартості квитка із бюджету (адже я – інвалід війни 2-ої гр., летів по талонах, нічого крім безсонної ночі, хвилювань та викреслених 3-ох діб на нормалізацію здоров’я, я не отримав.
P.S. До вставлених прізвищ працівників додаю фото квитка Київ-Львів-Київ, та фото “терміналу” у Львівському аеропорту, де ще й були зламані автоматичні двері.
В довершення всього вищеописаного хочу зазначити, що за 4 години пролунало лише 2 повідомлення про те, що інформація про рейс можливо буде відома о такій-то, реєстрація на рейс не проводилася взагалі, кафе одразу за годину до вильоту закрили, всі працівники (була неділя) пішли додому, кинувши людей на призволяще.
Ніякої інформації щодо прав пасажирів не в приміщенні аеропорту, ні у авіакомпанії «Аеросвіт» нам не повідомили та не надали, не дивлячись на вимогу.
Редакція видання “Авіація України” надає можливість авіакомпанії “Аеросвіт” прояснити ситуацію та надати коментар на сторінках нашого сайту.
