3 травня - роковини смерті дослідника Джеймса Мейса. Він одним із перших перших почав записувати спогади очевидців Голодомору, зібравши понад 200 годин аудіозаписів, Джеймс Мейс першим у світі заявив, що голод в Україні у 1932-33 роках був спланованим геноцидом.
Крім цього, Мейс довів, що Вашингтон знав про трагедію українців, але закрив на це очі, встановивши у 1933-ому дипломатичні відносини з СРСР.
Джеймс Мейс походив із індіанського племені черокі. У ХІХ столітті американський уряд змусив їх переселитися у віддалені від їхніх домівок регіони, по “дорозі сліз” від голоду та холоду загинула велика частина племені. Тому тема геноциду була близька Мейсові.
Він зацікавився Україною, працюючи у Мічиганському університеті у 1970-их, під впливом свого колеги - українця Романа Шпорлюка, який викладав історію Центрально-Східної Європи.
Вперше сенсаційну заяву про Голодомор в Україні Мейс зробив у 1982-ому на міжнародній конференції про Голокост у Тель-Авіві, виголосивши тези про штучний голод і про намір знищити українців як націю.
Все своє подальше життя Мейс присвятив дослідженням теми Голодомору.
У 1986-1987 роках він був виконавчим директором комісії дослідників (юристів та істориків) при Конгресі США, які мали дати оцінку українському голоду 1932-1933 років. Організував проект “Усна історія українського голоду 1932-33”, очолював програму досліджень Голодомору при Гарварді.
Мейс вивчив усі доступні йому архіви у США і в 1993-ому вирішив переселитися в Україну, щоб продовжити дослідження тут.
Одружився із українкою Наталією Дзюбенко. Викладав у Києво-Могилянській академії.
Помер у 2004, не доживши два роки до визнання українським парламентом Голодомору - геноцидом. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
Проект Локальна Історія.
