Батько 6-х дітей вдарився ногою і мало не помер за кілька днів.
Як повідомляє Перше медичне об'єднання Львова, на місці забою стрімко розвинулася агресивна інфекція, яка позбавила чоловіка ноги та мало не забрала і життя. Він не міг дихати, розвинувся сепсис, а нирки відмовили. Впродовж трьох тижнів за життя пацієнта боролися спеціалісти Лікарні Святого Луки Першого медоб’єднання Львова.
Якось на початку вересня 39-річний багатодітний батько Петро Байдала із села Дунаїв, що на Львівщині, привіз додому дрова – на зиму. Коли розвантажував, вдарився коліном об залізний причіп. На місці забою утворився, на перший погляд, звичайний синець і чоловік на нього не зважав.
“Десь через 4 дні нога напухла і почала боліти. Того дня, коли я це помітив, від обіду й до вечора вона вже була чорна”, — розповідає Петро. Тоді він звернувся до найближчої районної лікарні. А вже звідти каретою швидкої чоловіка доправили до Львова – у Лікарню Святого Луки.
Після огляду наші спеціалісти діагностували пацієнту анаеробну флегмону лівої кінцівки. Це гнійне запалення м’яких тканин, яке характеризується некрозом, тобто відмиранням. Інфекція дуже швидко прогресувала, у відповідь на неї розвинувся сепсис, почали відмовляти нирки. Все це вбивало Петра! Оперувати треба було негайно.
Хірурги мусили ампутувати уражену ногу на найвищому рівні – разом із кульшовим суглобом. Це було необхідно, щоб зупинити поширення інфекції і дати Петру шанс поборотися за життя. Два тижні важкий пацієнт перебував на апараті штучної вентиляції легень. Йому перелили 10 л крові та її компонентів. А замість нирок Петра працював апарат гемодіалізу. Загалом чоловік пробув у реанімації цілих три тижні.
“Це захворювання на сьогодні рідко буває, але блискавично прогресує. Якщо вчасно не розпочати лікування, то шансів на позитивний результат дуже мало. Цей пацієнт був у критичному стані, але завдяки командній роботі анестезіологів та хірургів нам вдалося його вилікувати”, — підсумовує Ігор Радковський, хірург Лікарні Святого Луки Першого медоб’єднання Львова.
Зараз життю Петра нічого не загрожує. Він набирається сил, будує плани, думає про майбутнє протезування та дуже хоче додому. Там його вже зачекалася велика родина: дружина і 6-ро дітей.
“Ті дні, що я провів в реанімації, то й не пам’ятаю навіть. Дружина казала, що вже все, бо я зовсім не реагував. Тому я хочу подякувати лікарям, що витягнули звідти – з другого світу”.
Петро дякує нашим лікарям, а ми їм – за ще одне врятоване життя та самовіддану працю!
*Лікарня Святого Луки входить до складу Першого медоб’єднання Львова.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ