Слухай онлайн
Культура  |  Історія

Барвінок і українці: з ним гуляли весілля, лікувалися і виявляли відьом

У Шевченківському гаю розцвів барвінок. Цю рослину люблять за вічнозелене листя, вона стала символом життєвої сили, щасної долі, наснаги, вічної любові.
Фото -Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
Фото -Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
Фото -Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
Фото -Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.

про це йдеться у матеріалі опублікованому на Facebook-сторінці Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького. 

Шанували цю траву не лише за красу – відварами з трави барвінку лікували сухоту, гіпертонію, цингу.

Пучки барвінку додавали до свічки при народженій дитині - щоб життя було довгим і щасливим; до свічок весільних - щоб любов наречених була нев'янучою; до весільного калача - щоб людські серця до молодят горнулися; до весільного гільця - символа вічного усталеного буття.

Рослину, до речі, мали зривати через отвір калача, що спекла сестра.

"Як цей барвінчик ніколи не блідне, так най і життя твоє не блідне", - казали дружки молодій, молодому, коли закінчували початий матір'ю віночок на голову чи віночок-сердечко, який пришпилювали молодому на грудях.

Ще, кажуть в народі, барвінок допомагає викривати відьом. Якщо почепити вінок з барвінку над вхідними дверима, тоді й відьму видно.

Квіти барвінку відкриваються з хронологічною точністю о шостій ранку і закривають пелюстки о п'ятій годині вечора.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
загрузка...
Загрузка...
");