Бог очікує від кожного з нас свідчення і взивання до єдності. Ми, греко-католики, – є живою і реальною моделлю єдності Церкви, яка пройшла випробування століттями. Тому мусимо відчути відповідальність за справу єдності і бути її зразком. Таку думку висловив єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Венедикт (Алексійчук) 22 січня під час лекції в УКУ «Наша християнська ідентичність», повідомила прес-служба УКУ.
Єпископ торкнувся питання єдності християн та ролі Української Греко-Католицької Церкви у процесі екуменізму.
Україна та УГКЦ зокрема, які розташовані в центрі Європи та пережили непрості історичні перипетії, за словами владики, зуміли зберегти вірність Христові, вірність єдності та народові: «Часто говорячи про ідентичність нашої Церкви, яка є і католицькою, і православною, виникає спокуса розрубати Гордіїв вузол, на користь однієї. Але таке розрубування не враховує реальної ідентичності Церкви», – вважає єпископ.
Владика Венедикт порівняв ідентичність Української Греко-Католицької Церкви зі старою, понищеною часом іконою, на якій, на перший погляд, годі розрізнити, хто зображений. Лише вміла та обережна рука реставратора здатна відкрити з-під нашарувань первинний лик і відновити первозданність ікони: «Нам не треба заповзято вдаватися до пошуків власної ідентичності, бо ми маємо Богом дану ідентичність – бути собою, тобто східними католиками. Ми покликані Господом жити повним життям єдності християнського Сходу та Заходу – наша Церква зберігає лик неподільної Церкви Христової. Нашарування історії зробили своє, тому нам, як умілим реставраторам, треба розрізняти підробку від оригіналу і знімати кіптяву століть. Я переконаний, що Бог вибрав нас, щоб ми були свідками Церковної єдності».
На думку ієрарха, розкол між католицизмом та православ’ям залишився трагічною реалією християнства у ХХІ ст., що боляче відбилося і на Україні: «Оскільки ми водночас належимо і християнському Сходу, і Заходу, то розкол проходить через наше єство. На жаль, за тисячу років розділу, мусимо констатувати: Римо-Католицька Церква навчилася обходитись без Православної, так само як і Православна без Римо-Католицької. Кожна з них живе своїм життям, не потребуючи іншої. Але ми, греко-католики, потребуємо і християнського Сходу, і Заходу; у нашій Церкві не зникло бажання шукати шляхів до єдності».
Владика також висловив думку, що єдності не можна досягти, проводячи конференції чи організовуючи комісії: «Самим своїм буттям ми маємо взивати до єдності».
Попри значний розвиток екуменічного діалогу, останнім часом на перший план, на думку єпископа, вийшла не єдність, а толерантність, тобто розуміння, що Бог усіх провадить до спасіння. «Такий менталітет не виражає християнських переконань. Християнин, який живе з вірою у Господа, усвідомлює ненормальність розколу християнства. Якщо ми як Церква (глава, єпископи, священики, миряни) будемо зростати у святості, змінюватися духовно, то Бог зуміє через нас показати модель єдності. Особисте життя і навернення – це колосальний вклад у справу єдності Церкви», – підсумував владика Венедикт (Алексійчук).
