У боях на Великодні свята 1920 р. за станцію Долинська Дієва армія УНР, що перебувала у Першому зимовому поході ворожими тилами, майже повністю вичерпала свій запас набоїв і снарядів. Це змусило її командувача, генерала Михайла Омеляновича-Павленка, прийняти рішення швидко відірватися від противника і форсованим маршем йти на Вознесенськ, аби захопити тамтешні склади зброї і боєприпасів
Відстань до Вознесенська довжиною у понад 130 км армія подолала за чотири дні без особливих ексцесів. 15 квітня українські війська стояли вже біля Вознесенська. День було витрачено підготовчу роботу, передусім, на зібрання інформації про ворожі сили, а штурм міста призначений на ранок наступного дня.
На світанку 16 квітня почався наступ, який завершився цілковитим успіхом. Українські вояки здобули місто майже без набоїв, адже на одну гвинтівку в них залишалося не більше 3–5 штук. Чимало козаків йшли в атаку взагалі з голими руками, плескаючи в долоні, аби підбадьорити своїх товаришів. У Вознесенську армія УНР знищила до 400 червоноармійців (з яких 3/4 порубала українська кіннота) та захопила 2 млн набоїв, 32 тис. снарядів, 28 гармат різних типів, 12 мітральєз, 48 кулеметів, 5 тис. гвинтівок, величезні запаси різноманітного військового і господарського майна.
Завдяки таким багатим трофеям козаки одержали новий одяг, взуття, зброю, а головне – боєприпаси. Сотник Б. Монкевич прекрасно передає відчуття вояків від здобутих ними трофеїв, які фактично надихнули армію новим життям і прагненням до перемоги. «Козаки, дорвавшись до вагонів з набоями, – писав він, – викидали з перекидних торбинок навіть білизну, а пакували набої, клали їх за пазуху, за халяви і скрізь, куди тільки можна. В цей час козаки мов переродились, бо такої певності досі ще не було».
Після того як минула ейфорія від кількості захоплених трофеїв командувач армії наказав видавати кожному козакові на руки по 30-40 набоїв, а решту розпорядився зібрати у бойовому обозі. У козаків також відібрали ручні гранати, натомість в кожній сотні утворили спеціальну гренадерську команду, вояків якої навчали як ними правильно користуватись. Завдяки багатим трофеям вдалося уніфікувати озброєння в підрозділах, оновити кулеметний і гарматний парк, кінноту забезпечити сідлами, острогами та іншим майном, озброїти весь особовий склад армії, включно з немштровими козаками, урядовцями і навіть священиками. Також у Вознесенську було захоплено 10 млн радянських карбованців і цінне майно, продавши місцевим жителям яке, було виручено ще досить солідну суму, достатню для нормального забезпечення армії на два-три наступні тижні.
Андрій Руккас (м. Київ)
