У березні цього року відбулося декілька презентацій книжки «Чорні перемагають. Спомини про прадідів козацтва 72-ї бригади», упорядником якої є письменник, дослідник історії, президент Історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль, на Черкащині. 19 березня творчий захід, де автори представили нове видання відбувся у Києві у Мистецькому об’єднанні «Остання барикада»
100 років тому, 19 березня 1917 р. Києвом пройшла стотисячна маніфестація в підтримку Української революції, яка стала лише початком боротьби за незалежність. Цим же роком датуються перші згадки про Чорних Запорожців. Вони, безстрашні, з'являлися несподівано, не брали полонених, ніколи не складали зброї. Все спорядження здобували в бою — навіть чорне сукно, з якої потім пошили знамениту уніформу.
Вже у лютому 1918 року із захисників Києва сформували Окремий запорізький загін. Після звільнення Києва та Полтави формування швидко поповнювалось добровольцями, і невдовзі з нього виріс 1-й кінний полк Чорних Запорожців – найбоєздатніше військове формування армії УНР.
Тож, презентуючи книжку Роман Коваль наголосив, що вона присвячена не лише Українській революції початку ХХ ст., але й 100-річюю відродження Українського козацького війська.
На мистецькому заході в столиці були також присутні воїни сьогоднішньої війни на Донбасі, бандурист, заслужений артист України Тарас Силенко, сотник «Чорних запорожців» Роман Боровик, волонтер, меценат, поет Валерій Мартишко, члени клубу «Холодний Яр» та ін.
В основу нового видання лягли спогади козаків та старшин Армії УНР. Епіграфом стали слова легендарного командира полку Чорних запорожців Петра Дяченка – «Сміливі завжди мають щастя». На початку книжки вміщено звернення членів Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля, Валерія Мартишка і Романа Боровика до командира 72-ОМБр Андрія Соколова. Автори висловили військовослужбовцям 72-ї Окремої механізованої бригади глибоку пошану і щиру подяку за захист України від лютого московського ворога.
Водночас вони виказали тривогу, що в ЗСУ переважна більшість підрозділів ведуть свій родовід із совєтської армії, яка була знаряддям російського імперіалізму. «Фактично відкидаються досвід і звичаї Українських січових стрільців, Української Галицької армії, Армії Української Держави та Армії Української Народної Республіки. На наше переконання, саме Армія УНР має стати зразком і орієнтиром для сучасного українського війська… Вітчизняні збройні сили мають набути українського змісту й питомого українського обличчя. Пропонуємо Вам почати цей історичний процес і на виконання Указу Президента України «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років» звернутися до Головнокомандувача з проханням надати Вашій лицарській частині – 72-й бригаді – ім’я Чорних запорожців. Нехай пам’ять про наших славетних прадідів, які били московські полки сто років тому, наснажує до перемог козаків і офіцерів 72-ї бригади та інших частин», — йдеться у зверненні.
Основу книжки складають спогади командира полку Петра Дяченка, сотників Валентина Сім’янціва і Бориса Монкевича, командарма Михайла Омеляновича-Павленка, одного з наймолодших чорношличників Лавра Кемпе, кулеметника Петра Первухина, чотаря Галицької армії Володимира Левицького, гарматника Чорного полку Дмитра Ґонти і кіннотника Івана Цапка.
Історичний клуб «Холодний Яр» рекомендував цю книжку для прочитання військовослужбовцями 72-ї ОМБ ЗСУ, яких вороги також назвали Чорними – за їхню відвагу і непереможність.
Лариса Громадська
