11 жовтня 1921 р. у Києві в Софій ському соборі було скликано перший Всеукраїнський православний собор, в якому взяли участь понад 500 представників духовенства і мирян.
Про це повідомляє Укрінформ.
Скликаний він був без дотримання канонічної процедури і без участі православних єпископів. Його ініціатором була Всеукраїнська православна церковна рада (ВПЦР) – громадська організація, до якої входила невелика група однодумних священиків і мирян. Її головою був соціаліст Михайло Мороз, а серед провідних діячів чільне місце займав прот. Василь Липківський. З ініціативи ВПЦР у радянській Україні було утворено та зареєстровано Українську спілку православних парафій (УСПП), на базі якої і мав відбутись собор.
Від початку цей захід планувався як «І-й Всеукраїнський церковний з’їзд Української Спілки Православних Парафій», але в процесі підготовки був перейменований на «Всеукраїнський православний церковний собор», хоча чимало його делегатів мали мандати не собору, а саме з’їзду. Навіть вже на самих засіданнях частина його делегатів не погоджувалась з перейменуванням «з’їзду» на «собор», оскільки на ньому не було жодного єпископа. Проте таких незгодних було позбавлено права голосу та участі.
Учасник цього з'їзду священик Ксенофонт Соколовський запитав: «чи не має наміру собор сам створити єпископат?», На що Чеховський відповів: раз собор визнається правомочним і канонічним, така можливість не виключена.
За результатами Собору була створена Українська православна автокефальна церква на чолі з митрополитом Василем Липківським.