19 лютого 1900 року у Полтаві під час Шевченківського свята Микола Міхновський виголосив свою першу історичну промову на тему необхідності збройної революційної боротьби за права українського народу, яка згодом лягла в основу брошури "Самостійна Україна".
Про це повідомляє Укрінформ.
Наприкінці XIX – на початку ХХ ст. українська національна ідея стала теоретично усвідомленою, у політичній думці з'явився запит на обґрунтування необхідності досягнення української національної незалежності і повної державної самостійності. До групи позитивістів, що апелювали до врахування реальних обставин, входили: Михайло Драгоманов, Іван Франко, Михайло Грушевський. Другу групу фундаторів української національної ідеї становили прибічники радикальної форми націоналізму – так званого інтегрального, в основі якого ідея формування нового типу українця, беззастережно відданого нації та справі незалежної державності, їх шлях до національної мети – шлях свідомого українства, для якого Україна – не засіб, а мета, самодостатня цінність, яка мусить забезпечити на своєму ґрунті реалізацію всіх, зокрема й найвищих духовних потреб. Яскравими носіями цієї орієнтації були Іван Нечуй-Левицький, Борис Грінченко, Микола Міхновський, Юрій Липа і Дмитро Донцов.
У січні 1900 року, Микола Міхновський взяв участь у становленні Революційної Української Партії. Її лідери запропонували Міхновському узагальнити свої ідеї в окремій брошурі. Вона з'явилася під назвою «Самостійна Україна», в її основу покладено промови 19 лютого 1900 р. в Полтаві, а 26 лютого - в Харкові. Вперше видано у Львові того ж року.
Значну її частину становив екскурс до історії русифікаторської великодержавної політики царизму. Автор вважав за необхідне і правомірне повернення до статусу України, який існував на основі Переяславського трактату 1654 року. З позицій міжнародного права він блискуче проаналізував відносини України з Росією, які мали стати конфедеративними, але були згодом односторонньо порушені Росією.
