21 лютого 1878 на Прикарпатті народився Осип Микитка - український військовий діяч, сотник УСС, генерал-хорунжий Української галицької армії.
Про це пише Укрінформ.
Народився в селі Заланові Рогатинського повіту в родині народного учителя. Закінчив гімназію у Перемишлі. Під час першої світової війни служив кадровим офіцером австрійської армії – командиром роти та батальйону на Албанському фронті. Після формування Легіону Українських січових стрільців був у ньому сотником, а 3 січня 1918 року - командантом Легіону, який разом з австрійськими вояками (згідно з умовами Берестейського миру 1918 року) звільняв від більшовиків Одесу, Запоріжжя та Херсонщину. На цій посаді він зустрів листопадові події 1918 року (поразка Австро-Угорщини у війні та розформування УСС).
У січні 1919 року очолив 1-й Галицький корпус Української Галицької армії (УГА), з яким брав участь у війні з поляками. Після невдалої спроби військ ЗУНР заволодіти Львовом, появи на Галицькому фронті армії генерала Юзефа Галлера, контрнаступу поляків після Чортківської офензиви корпус Осипа Микитки відступив за Збруч на території, контрольовані військами УНР, і брав участь у взятті Києва наприкінці серпня 1919 року, брав участь у збройних зіткненнях Української галицької армії з білогвардійськими військами на Київщині у жовтні – на початку листопада 1919 року.
10 лютого 1920 року він був заарештований "ревкомом УГА" і переданий в Одесі командуванню Червоної армії. Перебував у підмосковному Кожуховському концтаборі для військовополонених галичан. Там йому пропонували керівництво дивізією Червоної армії, а коли відмовився, був вивезений до Москви, розстріляний разом із генералом Густавом Ціріцом.
