6 липня 1851 р. у м. Долина на Франківщині народився Іван Левинський, архітектор, професор Львівської політехніки (з 1909), підприємець, громадський діяч.
Про це інформує Край.
Після смерті батька, у 1859 році, родина потрапила у матеріальну скруту і Йозефа з дітьми переїжджає до Стрия, де знайшла місце праці. У Стрию Іван Левинський закінчує чотири класи початкової школи. На подальше навчання не було коштів, тому він був змушений заробляти їх самостійно – допомагав дякові співати у церкві.
Згодом за підтримки старшого брата Іван отримав можливість переїхати до Львова і закінчити реальну школу. У 1868 році вступив на будівельний відділ Львівської технічної академії, по закінченні якої залишився займатися наукою. З 1901 року Левинський – професор будівництва Львівської Вищої технічної школи, а з 1909 – професор Львівської політехніки.
У 1881 році Іван Левинський відкрив власне архітектурне бюро, у якому працювала ціла плеяда молодих талановитих митців, серед яких виділимо Тадеуша Обмінського та Олександра Лушпинського. «Можна сказати, що Львів не має молодого архітектора, який би не пройшов через архітектурне бюро професора Левинського», — стверджував у 1908 році краківський архітектор Францішек Мончинський. Особливістю роботи архітектурного бюро Левинського було й те, що більшість його проектів були колективною творчістю і зрозуміло, свою вагому лепту в них вносив і керівник фірми.
Сучасний Львів не можливо уявити буз споруд Івана Левинського, який творив у стилі українського модерну, привносячи у нього і так званий закопанський стиль і елементи гуцульських архітектурних традицій. Львів Левинського – це десятки будинків, і цілі навіть райони, зокрема, на вулицях Генерала Чупринки, Степана Бандери, Академіка Павлова, Парковій, Шота Руставелі. Особливо багато його споруд на Кастелівці – улюбленому районі Івана Левинського, який вони забудовували разом з його багаторічним партнером, ще одним визначним львівським архітектором Юліаном Захаревичем.
Серед найвідоміших будівель, спроектованих і зведених архітектурним бюро Івана Левинського у Львові – будинок страхового товариства «Дністер» (вул. Руська, 20), бурса Руського педагогічного інституту (тепер головний корпус Лісотехнічного університету, вул. Генерала Чупринки, 103), Торгово-промислова палата (тепер прокуратура Львівської області, пр. Шевченка, 17-19), Технологічний інститут (тепер Музична академія, вул. Нижанківського, 5), Український Академічний дім (Коцюбинського, 21), будинок клініки Солецького (тепер прикордонний госпіталь, вул. Личаківська, 107).
Будівельна фірма Левинського була найпотужнішою і найпрестижнішою у Львові, тож не дивно, що їй довіряли реалізацію своїх проектів і інші архітектори. І серед цих проектів були ті, які сформували обличчя Львова – головний залізничний вокзал, «мавританська» будівля юдейського шпиталя, готель «Жорж» і, нарешті, головна прикраса міста – львівська Опера.
На жаль, не був втілений в життя один з головних проектів Івана Левинського – Українського театру, який мав постати на теперішній площі Шашкевича, поблизу музичного коледжу. Виконаний Левинським у співавторстві з архітекторами його бюро презентувався у 1910 році, однак реалізовано його так і не було. Спочатку завадив спротив пропольської міської ради, потім почалася Перша світова війна.
Окремі творіння Івана Левинського незворотно втрачені внаслідок військових подій. Йдеться насамперед про торговий пасаж Міколяша, що розміщувався між нинішніми вулицями Коперника та Вороного. Пасаж, спроектований і споруджений бюро Івана Левинського, був найбільшою спорудою подібного роду у Львові.
Улюбленим дітищем будівничого була його знаменита фабрика. Фабрику кахлевих печей на Генерала Чупринки Левинський розпочав будувати у 1888 році, скориставшись підтримкою Юліана Захаревича та своїх чеських партнерів. Спочатку це була невелика двоповерхова споруда з устаткуванням та піччю до випалювання кахель, посуду, будівельних оздоб, на якій працювало лише 5 чоловік. У 1894 р. на фабриці працювало вже 25 осіб. А вже на початку ХХ століття фабрика Левинського суттєво збільшує обсяги та види діяльності і стає одним з провідних підприємств Галичини.
Виразна українська позиція Івана Левинського ніколи не подобалась польським шовіністам. Але першої покари за неї він зазнав від російської окупаційної влади у часи Першої світової. У 1915 році Левинського було заарештовано, а згодом вислано до російського Курська, звідки він повернувся за рік. Після цього нетерпимішими стали й поляки, особливо після поразки ЗУНР і відмови скласти присягу на вірність Другій Речі Посполитій,. Левинському фактично влаштували обструкцію та бойкот його бізнесу.
Помер будівничий 4 липня 1919 року у Львові. Згідно із заповітом, понад третину його майна перейшло до українського товариства «Праця». Поховали Івана Левинського на Личаковському кладовищі.
Серед спроєктованих ним споруд у Львові варто відзначити:
- Будинок страхового товариства «Дністер» (вул. Руська, 20)
- Бурса Руського педагогічного інституту (вул. Генерала Чупринки, 103).
- Український Академічний дім (вул. Коцюбинського, 21)
- Торгово-промислова палата (пр. Шевченка, 17-19)
- Технологічний інститут (вул. Нижанківського, 5)
- Клініка Казимира Солецького (вул. Личаківська, 107).
- Бурса інституту «Народний дім» (вул. Лисенка, 14)
- Будинок Музичного товариства ім. Миколи Лисенка (вул. Шашкевича, 5)
- Вілла Потуліцького (вул. Матейка, 4)
- Прибуткова кам’яниця Скварчинського (вул. Генерала Чупринки, 11а)